Справа № 541/1114/25
Провадження № 1-кс/541/268/2025
20 березня 2025 рокум.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника, адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню за № 12025170550000265 від 17.03.2025 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валки, Прилуцького району, Чернігівської області, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця ЗСУ, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз 23.06.2022 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вказаного кримінального правопорушення та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за який ОСОБА_6 засуджений вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2021 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
19 березня 2025 року слідчий СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України зазначивши ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Зі змісту поданого клопотання вбачається, що в провадженні СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2025 року за № 12025170550000265 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
В поданому клопотанні слідчий посилається на те, що 17 березня 2025 року у нічний час доби ОСОБА_6 , рухаючись по вул. Миру в с. Дібрівка Миргородського району Полтавської області на узбіччі виявив транспортний засіб - автомобіль марки «OPEL» моделі «ASTRA» 1,4 L, типу «Седан» червоного кольору, 1992-го року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , підійшовши до якого та відкривши незамкнені на замок двері, побачив у замку запалення ключ від вказаного транспортного засобу та у нього раптово виник умисел, направлений на незаконне заволодіння даним транспортним засобом, з метою подальшого його тимчасового використання за призначенням для власних цілей.
З цією метою ОСОБА_6 , скориставшись ключами від вказаного транспортного засобу, які перебували у замку запалення, та не маючи дозволу власника на користування автомобілем, реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, діючи повторно, маючи непогашену судимість, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом на незаконне заволодіння транспортним засобом, користуючись тим, що власник за місцем знаходження автомобіля відсутній та за ним ніхто не спостерігає, тобто діючи таємно, відчинив передні водійські дверцята автомобіля марки «OPEL» моделі «ASTRA» 1,4 L, типу «Седан» червоного кольору, 1992-го року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 , після чого проник в середину його салону.
Продовжуючи свої кримінально-протиправні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_6 , сівши на водійське сидіння за кермо, спробував завести автомобіль, але не зміг через відсутність підключення акумуляторної батареї, після чого останній, відкривши капотний відсік транспортного засобу, під'єднав клему акумулятору, та в подальшому за допомогою ключів, які перебували у замку запалення, привів в дію стартер, що спричинило запуск двигуна автомобіля марки «OPEL» моделі «ASTRA» 1,4 L, типу «Седан» червоного кольору, 1992-го року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1 , після чого, використовуючи вказаний транспортний засіб у власних цілях, розпочав рух на вказаному автомобілі та поїхав з місця розташування транспортного засобу, тим самим довів свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом до кінця.
В подальшому, 17.03.2025 у нічний час доби ОСОБА_6 на вказаному автомобілі, яким незаконно заволодів, рухаючись відкритою ділянкою місцевості, ґрунтовою дорогою поблизу с. Дібрівка Миргородського району Полтавської області застряг, та через кілька спроб привести в дію стартер автомобіля, виникла пожежа в салоні автомобіля, причиною якої відповідно до акту про пожежу від 17.03.2025 стала несправність електричної системи, у наслідок якої транспортний засіб було знищено повністю.
Такі дії ОСОБА_6 кваліфікуються за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно.
При розгляді клопотання слідчим суддею прокурор та слідчий підтримали клопотання, просили задовольнити його та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначили, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 згідно ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який є тяжким злочином,за який передбачено покарання до 8 років позбавлення волі, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме -переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Пояснили, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що дане кримінальне правопорушення не вчиняв та вину не визнає. Зазначав, що на даний час є військовослужбовцем, раніше був судимий, однак звільнений умовно-достроково та за контрактом почав проходити військову службу. Отримав поранення та проходив лікування в госпіталі. Зазначив, що на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із сім'єю батька, для нього там є кімната та вони не заперечують проти його проживання за вказаною адресою. По суті пред'явленої підозри пояснив, що 17 березня 2025 року близько 10 години перебував вдома та до них приїхали працівники поліції, які йому погрожували під час спілкування, тому він був змушений надавати пояснення з приводу визнання вини. Свідків по даному кримінальному провадженню не знає, не спілкується з ними
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зважаючи на наступні обґрунтування. Слідчий суддя, як особа, що здійснює контроль за дотриманням прав людини і громадянина, має переконатися в тому, що застосування виключного запобіжного заходу до підозрюваного, що є значним обмеженням права на особисту свободу, ґрунтується на доказах, які отримані в порядку, передбаченому законом, оскільки це, зокрема, відображає основне завдання кримінального процесу, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Крім того, сукупність доказів має бути достатньою для того, щоб переконатися у причетності особи до інкримінованого кримінального правопорушення та необхідності взяття її під варту. Вважала, що в супереч вимогам закону та судової практики, прокурор та слідчий належним чином не довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Зазначала, що вимоги передбачені ч. 1 ст. 183 КПК України не були виконані, а тому слідчий та прокурор не надали належних та достатніх доказів наявності визначених законом ризиків та недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу для підозрюваного. Крім того вказувала, що прокурор, не довів в судовому засіданні про існування ризику впливу на свідків та інших учасників провадження. Крім того надала медичні документи та виписки, що підтверджують наявність двох бойових поранень у ОСОБА_6 . Враховуючи вищевикладене просила відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши зміст клопотання і матеріалів в копіях, якими слідчий і прокурор обґрунтовують доводи цього клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 17.03.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170550000265 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
17 березня 2025 року о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_6 у порядку та на підставі ст. 208 КПК України затримано та 18 березня 2025 року о 13 годині 15 хвилин слідчим СВ Миргородського РВП за погодженням із прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів долучених до клопотання, про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу тримання під вартою, вбачається, що підозра у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України є обґрунтованою. Оскільки підтверджується: рапортом щодо реєстрації повідомлення про скоєне кримінальне правопорушення від 16.03.2025; протоколом прийняття та реєстрації заяви про вчинення кримінального правопорушення від 17.03.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 17.03.2025; протоколом огляду місця події від 17.03.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого вилучено: три сліди шин транспортного засобу (вилучені шляхом фотографування) та чотири сліди взуття (вилучені шляхом фотографування); протоколом огляду місця події від 17.03.2025 за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Дібрівка, в ході якого вилучено: полотенце жовтого кольору, дві палиці, вилучені з-під водійського крісла автомобіля, тяговий крюк зеленого кольору, предмет схожий на бензонасос та транспортний засіб - автомобіль марки «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 ; актом ДСНС про пожежу від 17.03.2025; допитами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; протоколом огляду місця події від 17.03.2025 у ході якого виявлено та вилучено: кейс для набору інструментів чорного кольору та фото сліду взуття (вилучено шляхом фотографування); протоколом огляду місця події від 17.03.2025 у ході якого виявлено та вилучено: полімерний мішок білого кольору, в середині якого виявлено автомобільні колонки чорного кольору, автомобільний програвач, дротовий кабель для заряду акумулятора, крестовий ключ та жерстяну банку з-під напою «Coca-Cola», а також іншими матеріалами у своїй сукупності.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Пунктом 9 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно вимог ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи перешкодити ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, раніше судимий, військовослужбовець, проходив лікування в госпіталі після поранення.
Сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_6 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність передбачених ст.ст. 183, 194 КПК України обставин, які би вказували на наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде цілодобовий домашній арешт.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який здатний запобігти доведеним ризикам.
При цьому суд вважає доцільним покласти на підозрюваного наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за викликом слідчого, прокурора, суду; утримуватися від спілкування з потерпілим з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 від 18.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 - підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_6 , залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово, за виключенням явки до слідчого, прокурора та суду, а також до медичних закладів.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора, суду;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії цієї ухвали два місяці до 20 травня 2025 року включно.
Копію цієї ухвали для виконання негайно направити до Миргородського РВП ГУНП України в Полтавській області на території обслуговування якого проживає підозрюваний, зобов'язавши цей орган негайно поставити на облік підозрюваного ОСОБА_6 .
Копію цієї ухвали для відому вручити прокурору, підозрюваному та слідчому органу досудового розслідування, яким ініційовано розгляд даного клопотання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, однак відповідно до положень ст. 205 КПК України ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1