справа №753/16468/24 Головуючий суддя у 1 інстанції: ОСОБА_1
провадження №11-кп/824/3962/2025 Головуючий суддя: ОСОБА_2
29 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12023100000000795, 1202410010004141 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 3 ст. 307 КК України,-
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих останнім кримінальних правопорушень, а також на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, та вважаючи, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та запобігти настанню вищевказаних ризиків.
Вказував, що ОСОБА_9 , перебуваючи на свободі, будучи обізнаною з санкцією статі, яка їй інкримінується, не маючи на території м. Києва власного житла, може переховуватись від суду з метою уникнення подальшого кримінального переслідування, а також кримінальної відповідальності, маючи певну суму здобутих внаслідок своєї протиправної діяльності грошових коштів, може вчинити активні дії, спрямовані на залишення території України, при цьому, ймовірно, використовуючи свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки такі документи та речові докази судом до цього часу не досліджені, може незаконно впливати на свідків та на іншого обвинуваченого, шляхом вмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки інших джерел прибутку в останньої, окрім незаконного збуту наркотичних засобів, розслідуванням не встановлено.
Крім того, просив взяти до уваги лист ОСОБА_9 , в якому вона вказувала на необхідність опікування своєю малолітньою донькою, з якою вони не бачились тривалий час, та їх страждання у розлуці.
Стосовно ОСОБА_8 вказував, що обвинувачений, перебуваючи на волі, будучи обізнаним з санкцією статі, яка йому інкримінується, може переховуватись від суду з метою уникнення подальшого кримінального переслідування, а також кримінальної відповідальності, маючи певну суму здобутих внаслідок своєї протиправної діяльності грошових коштів, може вчинити активні дії, спрямовані на залишення території України, при цьому, ймовірно, використовуючи свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки місце знаходження частини наркотичного засобу - кокаїн, яку ОСОБА_8 15.03.2024 року виніс з квартири за місцем проживання ОСОБА_9 , на даний час не встановлено, незаконно впливати на свідків та на іншу обвинувачену шляхом вмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки інших джерел доходів останнього, окрім незаконного збуту наркотичних засобів, на цей час не встановлено.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року продовжено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 червня 2025 року включно.
Продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 червня 2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційні скарги, в яких просить ухвалу скасувати та визначити ОСОБА_8 розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (до 605 600 грн) та ОСОБА_9 у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, думку адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , який підтримав апеляційні скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинувачених під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Також суд зазначав, що один із злочинів, у якому обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , є особливо тяжким та вчинений у сфері обігу наркотичних засобів, тому вважав неможливим застосувати інші, більш м'які, запобіжні заходи, як такі, що не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними процесуальних обов'язків.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права їх перебування на волі.
Доводи апеляційних скарг сторони захисту не спростовують висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на час судового розгляду.
Як випливає зі змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинувачених у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обрані щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають з ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Як вбачається з матеріалів справи, один із злочинів, в якому обвинувачується ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є особливо тяжким та вчинений у сфері обігу наркотичних засобів, тому суд вірно вважав неможливим застосувати інші, більш м'які, запобіжні заходи, як такі, що не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними процесуальних обов'язків, і з наведених підстав не визначив розмір застави.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має забезпечити виконання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4