Справа № 11-cc/824/1443/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/61213/24-к
28 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 грудня 2024 року, -
за участю:
представникавласника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_8 ,
прокурора - ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.12.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42023000000001867 від 22.11.2023 року та накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Galaxy S23+», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.12.2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою повернути власнику вилучений мобільний телефон.
Мотивуючи апеляційні вимоги представник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.12.2024 року є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує апелянт, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі 757/55725/24-к від 26.11.2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку та надано тільки можливість зняти копії інформації з електронних носіїв інформації, тобто не надавався дозвіл на вилучення мобільних терміналів/смартфонів/телефонів та інших електронних носіїв інформації.
Звертає увагу суду представник, що мобільний телефон є лише матеріальним носієм інформації, а тому, сам по собі телефон не є доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження представник зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна та ухвала слідчого судді оголошувалась без участі власника майна або його представника, то фактично про постановлене рішення слідчого судді заінтересовані особи були необізнані.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 та просив задовольнити її, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.12.2024 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001867 від 22.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що посадові особи Комунального спеціалізованого підприємства «ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» (код 37577078) у період часу з 2021 року по 2023 роки з метою привласнення коштів державного бюджету з використанням Інтернет площадки відкритих публічних закупівель «Прозоро» організували та провели тендерні закупівлі, предметом яких є «Імплементація змін та доробок до Контрольно-аналітичної диспетчерської служби» на загальну суму 14 457 000 грн.
З метою проведення тендерних закупівель посадові особи КСП «ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» залучили до проведення торгів підконтрольне підприємство ТОВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ РІШЕННЯ» (код 41957490) в особі директора ОСОБА_10 , яке не мало конкурентів.
Проведеною перевіркою зазначено, що ТОВ «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ РІШЕННЯ» самостійно роботи не виконували, залучило субпідрядні організації: ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , у яких відсутня освіта у галузі IT-технологій, а також найманих працівників з відповідною кваліфікацією.
Крім того, зазначено, що отримані грошові кошти ТОВ «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ РІШЕННЯ» перераховували на рахунки вищевказаних ФОП, які в подальшому обготівковували в банкоматах та відділеннях обслуговуючих банків.
Окрім того, посадові особи Комунального спеціалізованого підприємства «ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» (код 37577078) у період часу з 2019 року по 2021 роки з метою привласнення коштів державного бюджету з використанням Інтернет площадки відкритих публічних закупівель «Прозоро» організували та провели тендерні закупівлі, предметом яких є «Імплементація змін та доробок до Контрольно-аналітичної диспетчерської служби» на загальну суму 3 564 160 грн.
З метою проведення тендерних закупівель посадові особи КСП «ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» залучили до проведення торгів підконтрольне підприємство ТОВ «МЕДЖІК ІВЕНТ» (код 37765679) в особі директора ОСОБА_10 , яке не мало конкурентів.
Проведеною перевіркою зазначено, що ТОВ «МЕДЖІК ІВЕНТ» самостійно роботи не виконували, залучило субпідрядні організації: ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_15 , у яких відсутня освіта у галузі IT-технологій, а також найманих працівників з відповідною кваліфікацією.
Крім того, зазначено, що отримані грошові кошти ТОВ «МЕДЖІК ІВЕНТ» перераховували на рахунки вищевказаних ФОП, які в подальшому обготівковували в банкоматах та відділеннях обслуговуючих банків.
Так, під час аналізу господарської діяльності КСП «ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ» (замовник) зазначено, що службові особи підприємства у 2018 році організувало тендер на послуги пов'язані з програмним забезпеченням («Контрольно-аналітична диспетчерська служба») на загальну суму 3 млн. 190 тис. грн., переможцем якого обрано TOB «ІТЕРА РНД» (код 35973095). На виконання умов договору «Замовнику» була передана програма КАДС та права на неї.
24.12.2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- Мобільний телефон марки «Galaxy S23+», імеіі: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 .
24.12.2024 року старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_16 винесено постанову про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні вилученого за вказаною адресою майна.
26.12.2024 року (клопотання датоване 25.12.2024 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42023000000001867 від 22.11.2023 року, на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Galaxy S23+», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.12.2024 року вказане клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Що стосується доводів представника стосовно того, що дозволу на вилучення мобільного телефону, на арешті якого наполягає прокурор, ухвалою суду не було надано, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України передбачено, що при обшуку слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Обмежень щодо права слідчого вилучати лише ті речі, які зазначені в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку, дана норма права не містить, а тому підстави вважати, що прокурором було порушено порядок проведення тимчасового вилучення майна, відсутні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42023000000001867 від 22.11.2023 року та накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Galaxy S23+», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4