Справа № 2-3930/11
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7719/2025
28 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Демченко Олени Богданівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у складі судді Петрова Д.В.,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: комісія з припинення або ліквідації акціонерного комерційного банку «Європейський», головний державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою, у якій просив:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-3930/11 від 06 лютого 2012 року, виданий Подільським районним судом м. Києва на підставі рішення від 12 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Європейський» заборгованості за кредитним договором №К/012/2605 від 12 грудня 2007 року в розмірі 338 727 грн;
- зобов'язати головного державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Полінського Б.А. закінчити зведене виконавче провадження ВП НОМЕР_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у Подільському ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_1, яке відкрите на підставі виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва по справі № 2-3930/11 від 12 грудня 2011 року.
До Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) направлений запит про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_1 в яке об'єднанні ВП НОМЕР_2 за виконавчим листом №2-3930/11 від 06 лютого 2012 року у якому боржником значиться ОСОБА_1 , а також ВП НОМЕР_3, №71104281, НОМЕР_4.
На адресу державного виконавця Василюшко В.В. надані квитанції про сплату заборгованості у виконавчих вищезгаданих виконавчих провадженнях.
Щодо зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1, яке є похідним від ВП НОМЕР_2 то при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження виявлено відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження, а саме відсутність виконавчого документа та заяви стягувача.
До Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) 17 червня 2024 року направлена заява про закінчення (закриття) виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2, яке об'єднано в ВП НОМЕР_1 за виконавчим листом №2-3930/11 від 06 лютого 2012 року.
Станом на 26 липня 2024 року вказана заява не розглянута державним виконавцем, відповідь адвокатом не отримана.
02 липня 2024 року до Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) повторно направлена заява про закінчення (закриття) виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.
Вказана заява розглянута головним державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) Полінським Б.А., яким повідомлено про відсутність підстав для завершення виконавчого провадження НОМЕР_2 (зведене ВП НОМЕР_1), яке розпочате на підставі виконавчого листа №2-3930/11 від 06 лютого 2012 року.
Згідно відповіді Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) від 12 вересня 2024 НОМЕР_2/1, яка отримана адвокатом 11 жовтня 2024 року від державного виконавця, отримана відповідь у формі листа, про фактичну відмову у закінченні виконавчого провадження та необхідності сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та необхідності сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження. При цьому, в матеріалах виконавчого провадження відсутня постанова про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. З огляду на викладене, боржник змушений звертатись до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Демченко О.Б. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року та постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що обов'язок боржника ОСОБА_2 відсутній повністю у зв'язку з його припиненням, згідно рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року у справі №362/4723/17, яким визнано зобов'язання ОСОБА_2 по договору кредиту №К/012/2605 від 12 грудня 2007 року припиненим.
Вказує, що копія вказаного рішення суду, яке вступило в законну силу, не досліджена судом першої інстанції при розгляді заяви та результати дослідження не відображені в ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року.
Крім того, з огляду на припинення зобов'язання боржника ОСОБА_3 згідно рішення суду, а також враховуючи, що арешт, накладений державним виконавцем на підставі постанови від 12 липня 2023 року у виконавчому провадженні, порушує права боржника на володіння своїм майном, дієвим механізмом та підставою його скасування є закінчення виконавчого провадження згідно п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку зі скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким« що не підлягає виконанню».
Вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що заявник має захищати свої права шляхом звернення з відповідною скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в межах виконавчого провадження.
Посилається на те, що у скаржника припинений обов'язок по погашенню заборгованості, оскільки рішенням суду зобов'язання по кредитному договору с припиненими, сам виконавчий документ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні адвокат Демченко О.Б. в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші учасник справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися належно, у зв'язку з чим суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.
З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Зі справи убачається, що на примусовому виконанні у Подільському ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, яке відкрите на підставі виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва по справі № 2-3930/11 від 12 грудня 20211 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «Європейський» заборгованості по кредитному договору в сумі 338 727 грн 98 коп.
До Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) направлений запит про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 в яке об'єднанні ВП № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 2-3930/11 від 06 лютого 2012 року у якому боржником значиться ОСОБА_1 , а також ВП № НОМЕР_3, № 71104281, № НОМЕР_4.
На адресу державного виконавця Василюшко В.В. надані квитанції про сплату заборгованості у виконавчих вищезгаданих виконавчих провадженнях.
Щодо зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке є похідним від ВП № НОМЕР_2 то при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження виявлено відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження, а саме відсутність виконавчого документа та заяви стягувача.
До Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) представником заявника 17 червня 2024 року направлена заява про закінчення (закриття) виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке об'єднано в ВП № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 2-3930/11 від 06 лютого 2012 року (а.с. 20).
Відповідь на дане звернення в матеріалах справи відсутня.
02 липня 2024 року до Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) повторно направлена заява про закінчення (закриття) виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.
У відповідь на заяву головним державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) Полінським Б.А. 23 липня 2024 року повідомлено про відсутність підстав для завершення виконавчого провадження № НОМЕР_2 (зведене ВП № НОМЕР_1), яке розпочате на підставі виконавчого листа № 2-3930/11 від 06 лютого 2012 року (а.с. 21).
Згідно відповіді Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) від 12 вересня 2024 року № НОМЕР_2/1, яка отримана адвокатом 11 жовтня 2024 року від державного виконавця, отримана відповідь у формі листа, про фактичну відмову у закінченні виконавчого провадження та необхідності сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та необхідності сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження (а.с. 26).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що заявлені вимоги є передчасними, оскільки фактично заява містить виклад обставин, за яких заявник не погоджується з діями та бездіяльністю державного виконавця в межах виконавчих проваджень, просить зобов'язати виконавця вчинити певні дії - закінчити зведене виконавче провадження, а отже відсутні підстави для задоволення заяви.
Одночасно судом роз'яснено заявнику можливість звернення з відповідною скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в межах виконавчого провадження.
З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 1статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами 1, 3статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до частини 1статті 432 ЦПК України суд який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформлені або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною 2статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 593/841/14 дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанови Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001).
У постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Заявник в поданій заяві до суду просить визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню оскаржує дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 разом з тим заява покликана на зобов'язання держаного виконавця вчинити дії щодо закінчення зведеного виконавчого провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Та, вказане гарантоване право на захист можливе лише у разі його порушення, із відповідним обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог заяви.
Доводи апеляційної скарги щодо неповного дослідження доказів з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів відхиляє з підстав необґрунтованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Демченко Олени Богданівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 червня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: