Справа № 758/13746/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8643/2025
28 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року у складі судді Якимець О.І.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила розірвати шлюб, який укладений між сторонами 05 травня 2015 року, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис №3 49.
Позов обґрунтовано тим, що у сторін відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння та взаємоповага. Спільного господарства не ведуть.
Зазначає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливе. Від шлюбних відносин у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить позов задовольнити повністю у відповідності до ст. 110 Сімейного кодексу України.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вказане рішення було ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що будучи скривдженим на дружину та піддавшись на її прохання написав заяву про розгляд справи у його відсутність, однак оцінивши своє відношення до дружини, прийшов до висновку про те, що підстав для розірвання шлюбу немає.
Вказує, що приймаючи рішення про проведення заочного розгляду справи за його відсутності, суд виходив з того, що скаржник був належно повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Звертає увагу суду, що про проведення судового засідання 17 грудня 2024 року дізнався в той час, коли судове засідання вже відбулось.
Скаржник вважає, що неповідомлення його у встановленому ЦПК України порядку про розгляд справи позбавило передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, якими він заперечує проти позову.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції не навів жодного доказу, які б підтверджували вимоги позивачки про необхідність розірвання шлюбу та неможливість його збереження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 , яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, адвоката Зарицьку Ю.Л. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, ухвалюючи судове рішення районний суд допустив порушення норм цивільного процесуального законодавства, що є підставою для обов'язкового скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.
Установлено, що суд першої інстанції прийняв заочне рішення по справі без належного повідомлення відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання ним судової повістки на дату коли було ухвалено судове рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Апеляційний суд вважає, що за обставин, встановлених у цій справі, процесуальні дії районного суду є такими, що позбавили права особи на участь у розгляді справи.
Отже, у матеріалах справи відсутні докази на спростування доводів апеляційної скарги про порушення процесуальних прав ОСОБА_1 у зв'язку з неповідомленням його про розгляд справи та позбавленням можливості реалізувати права, як сторони спору.
Європейський суд з прав людини у справі "Лопушанський проти України" у зв'язку із розглядом судом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, одного із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення.
Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені під час розгляду справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 692/565/21, від 04 травня 2022 року у справі № 759/15052/19, від 01 червня 2022 року у справі № 2-1673/2010.
По справі має місце істотне порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , що в силу положень п.4 ч.1, п. 3 ч.3 ЦПК України є безумною підставою до скасування постановленого по справі рішення.
Перевіряючи законність рішення суду по суті спору колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що сім'я сторін розпалася, позивачка категорично заперечує проти збереження їх сім'ї та наполягає на розлученні, а тому шлюб підлягає розірванню.
З даним висновком колегія суддів погоджується.
Як установлено, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 травня 2015 року (а.с. 13).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім'ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім'ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім'ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Згідно статті 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Відповідно до статті 2 СК України такий регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічні приписи викладені уст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Виходячи із змісту ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до змісту п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Встановивши, що сторони припинили подружні стосунки, втратили один до одного почуття любові, поваги, що сім'я існує формально, примирення і збереження сімейних відносин між сторонами є неможливе, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, а відтак вірно вважав про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Колегія суддів вважає, що примирення і подальше подружнє життя сторін є неможливим, оскільки сім'я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, яка не бажає перебувати в шлюбі з відповідачем, тобто на даний час не існує її вільної згоди на шлюб, а відтак наявні підстави для розірвання шлюбу.
За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою вимогою.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом першої інстанції повно, але допущено неправильне застосування норм процесуального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду скасовано лише з процесуальних питань та по суті не змінювалося, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві.
Відновити ОСОБА_2 дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 червня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: