справа № 755/6046/24 Головуючий у суді І інстанції: Мазур Ю.Ю.
провадження №22-ц/824/6461/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
28 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Музичко С.Г., Желепи О.В.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тернової Вікторії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
У квітні 2024 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України, в особі представника Глузд О.В., звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 30.04.2016 року о 08 год 25 хв. на просп. Науки, 4/2 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Neoplan» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2015 водія ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124 та ч. 2 ст. 126 КУпАП. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ОСОБА_2 був пошкоджений автомобіль марки «Neoplan» державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Трансєвролінії-А», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім». На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з чим, власник пошкодження автомобіля «Neoplan» державний номерний знак НОМЕР_2 звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування. 06.09.2016 МТСБУ було прийнято рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено ТОВ «Трансєвролінії-А» грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. МТСБУ було сплачено ТОВ «Сател Шруп» за послуги аварійного комісара у розмірі 1985,00 грн. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2019 позовні вимоги МТСБУ до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування в порядку регресу в повному обсязі. Постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2021 заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2019 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач зазначає, що оскільки рішення суду скасовано, а апеляційною інстанцією встановлено, що ОСОБА_2 не є особою яка повинна відшкодовувати завдані збитки, МТСБУ має право звернутися з позовом до власника автомобіля ОСОБА_1 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав страхового полісу.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі понесених витрат в сумі 101985,84 грн та суму судового збору.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 101 985 грн 84 коп..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати по сплаті судового збору 3028 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Тернова В.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
- визнати поважними причини пропуску відповідачем ОСОБА_1 подання заяви про застосування позовної давності до позовних вимог МТСБУ до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрати, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, в розмірі 101985,84 грн,
- поновити відповідачу ОСОБА_1 строк на подання заяви про застосування позовної давності до позовних вимог МТСБУ до ОСОБА_1 та відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі,
Також просила стягнути з позивача на користь відповідача всі судові витрати, понесені по справі, в тому числі сплачений судовий збір в розмірі 4542,00 грн, витрати на правову допомогу, орієнтовний розмір яких 10 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що в фактично в матеріалах справи наявний єдиний письмовий доказ про виплату страхового відшкодування, яке стосується ДТП, яке сталося 30.04.2016 року - платіжне доручення № 6852рв від 06.09.2016 року, на суму 100 000 грн з призначення платежу - страхове відшкодування згідно наказу № 6852 від 02.09.2016 року.
Скаржник вважає, що строк позовної давності закінчився у позивача 06.09.2019 року - щодо стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 100 000 грн, сплаченого 06.09.2016 року та 27.07.2019 року - щодо невідомої виплати «аварійному комісару» в сумі 1985 грн, інформація про правові підстави виплати якої та про підстави її виплати у зв'язку з ДТП 30.04.2016 року, відсутня в справі, і яка здійснена 27.07.2016 року.
Представник апелянта вказувала, що позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 02.04.2024 року, тобто через 4,7 роки після закінчення строків позовної давності, виходячи з дати виплати страхового відшкодування 06.09.2016 року.
Позивач посилається, на той факт, що він до подання 02.04.2024 року позову до відповідача ОСОБА_1 , звернувся до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_2 і постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2021 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Представник апелянта просила взяти до уваги, що підставою відмови в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 , вказаною в постанові від 25.11.2021 року був той факт, що позивач заявив позов до неналежного відповідача, який не міг бути відповідачем по справі згідно до п.п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Тому представник апелянта вважає, що у даному випадку причиною пропуску позовної давності позивачем була недбалість чи помилка саме позивача, що не може бути підставою для визнання причин пропуску строків позовної давності позивачем поважними. Ніхто не заважав позивачу у визначені законом строки позовної давності звернутися з позовом до ОСОБА_4 як власника транспортного засобу, який брав участь в ДТП 30.04.2016 року, за наслідками якого спричинені збитки та здійснена виплата страхового відшкодування 06.09.2016 року в розмірі 100 000 грн, а також оплата «аварійному комісару» 27.07.2016 року, в розмірі 1985 грн, яку позивач також просить стягнути в порядку регресу як сплачене страхове відшкодування.
З огляду на викладене, враховуючи, що в суді першої інстанції з поважних причин (не повідомлення про розгляд справи, загалом відсутність обізнаності, що така справа існує) відповідач не мав змоги подати заяву про застосування позовної давності, представник апелянта просила визнати причини пропуску подання такої заяви поважнимим. Поновити відповідачу строк подання заяви про застосування позовної давності та застосувати позовну давність в 3 роки до позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 101 985,84 грн як витрат, понесених на виплату страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що відповідно до калькуляції № 5391/05/16 від 30.04.2019 року розрахунок шкоди здійснений оцінювачем 30.04.2016 року, у той час як огляд пошкодженого транспортного засобу вперше здійснений лише 23.05.2016 року, тобто майже через місяць після того, як оцінювач без огляду транспортного засобу склав калькуляцію ремонту пошкодженого транспортного засобу та розрахував його вартість. Повторно пошкоджений транспортний засіб «Neoplan» був оглянутий 03.06.2016 року. При цьому зазначала, що в матеріалах справи відсутні фото пошкоджень транспортного засобу «Neoplan» та докази того, що саме в результаті ДТП, яке сталося 30.04.2016 року цьому транспортному засобу були спричинені пошкодження, виявлені перший раз через 25 днів після ДТП - 23.05.2016 року, а потім виявлені 03.06.2016 року - через 34 дні після ДТП.
Також вважає, що судом першої інстанції справа розглянута неповноважним складом суду з порушенням правил підсудності, оскільки відповідно до ст. 27 ЦПК України, позивач зобов'язаний був звертатися до суду, який на дату звернення з позовом виконував функції судової влади щодо відповідачів, місце реєстрації яких розташована на окупованій території, у даному випадку у м. Макіївці.
Також представник аплянта зазначала, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки заявлена категорія справ не є справою, що може розглядатися в порядку спрощеного провадження та підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
28 березня 2025 року на електронну адресу та 01 квітня 2025 року на поштову адресу до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від позивача та просив врахувати дані пояснення при розгляді справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_2 не є особою яка повинна відшкодовувати завдані збитки, МТСБУ має право звернутися з позовом до власника автомобіля ОСОБА_1 (він же є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 ), який на момент ДТП не мав страхового поліса. Тому суд першої інстанції вважав, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують вимоги про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, а саме виплата страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн та витрати за проведене дослідження в розмірі 1985,00 грн, а всього 101985,00 грн.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV, що діяв на момент скоєння ДТП, при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пп. 38.2.1. п. 38.2. ст. 38 та пп. «а» п. 41.1. ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV, що діяв на момент скоєння ДТП на МТСБУ покладається обов'язок за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодувати власнику транспортного засобу, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, шкоду, заподіяну іншим транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Після сплати страхового відшкодування МТСБУ має право зворотної вимоги (регресу) до власника, водія транспортного засобу, винного у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Встановлено, що ОСОБА_2 30.04.2016 о 08 год. 25 хв. на просп. Науки, 4/2 в м. Києві, керував автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_1 . Перебував у хворобливому стані, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість, внаслідок чого здійснив зіткнення з автобусом «Неоплан», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. При цьому керував автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_3 , не маючи права керування, а також без полісу обов'язкового страхування, чим порушив п.п. 2.9б, 12.1, 2. 1а, 2.1г Правил дорожнього руху України, тобто здійснив дії передбачені ст. 124, ч. 2 ст. 126 КпАП України.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2016 року в справі про адміністративне правопорушення № 752/8384/16-п, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 124 та ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Стягнуто в дохід держави судовий збір.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ОСОБА_2 , був пошкоджений автомобіль марки «NEOPLAN», державний номерний НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Трансєвролінії-А», цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім», на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ-№ 7810121, терміном дії з 31.03.2016 року по 30.09.2016 року.
Відповідно до Звіту № 5391/05/16 від 23.06.2016 року про оцінку транспортного засобу, складеного оцінювачем-автотоварознавцем ТОВ «Сател Груп», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «NEOPLAN», державний номерний НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу становить 170270,50 грн.
06.09.2016 МТСБУ було прийнято рішення (Наказ № 6852 від 02.09.2016 року) відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено ТОВ «Трансєвролінії-А» грошові кошти в розмірі 100000,00 грн. (максимальний розмір відшкодування) підтверджується платіжним дорученням № 6852рв, від 06.09.2016 року. Також, МТСБУ було сплачено ТОВ «Сател Груп» за послуги аварійного комісара у розмірі 1985,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № СФ-0000223, від 27.07.2016 року.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2019 року у справі № 369/1220/19 позовні вимоги МТСБУ були задоволені в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь МТСБУ грошові кошти в розмірі 101 985,00 грн та судові витрати в розмірі 1921,00 грн, всього - 103 906,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2021 року у справі №369/1220/19 (провадження №22-ц/824/14761/2021) заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
У вказаній постанові апеляційного суду відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не є особою яка повинна відшкодовувати завдані збитки, оскільки на момент ДТП був неповнолітнім (17,5 років), не мав посвідчення водія на право керування та не міг укласти договір страхування оскільки не мав цивільної дієздатності.
Представник відповідача в суді апеляційної інстанції пояснила, що мати ОСОБА_2 до 2021 року щомісяця вносила кошти МТСБУ щодо погашення відшкодованої шокди, в подальшому у 2021 році направила вимогу та подала позов до МТСБУ щодо повернення цих коштів. МТСБУ повернуло кошти.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (учасника ДТП) не була застрахована у встановленому Законом порядку. Відповідно до вимог пп. «а» п.41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «Трансєвролінії-А» в розмірі 100 000 грн на підставі наказу МТСБУ № 6852 від 02 вересня 2016 року (а.с. 33) про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та Довідки № 1 від 31.08.2016 року про розмір відшкодування (а.с. 33зв). Встановивши у справі № 369/1220/19 ті обставини, що ОСОБА_2 не є особою яка повинна відшкодовувати завдані збитки, оскільки на момент ДТП був неповнолітнім (17,5 років), не мав посвідчення водія на право керування та не міг укласти договір страхування оскільки не мав цивільної дієздатності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 є власником автомобіля (він же є батьком ОСОБА_2 ), та повинен відшкодувати завдані збитки МТСБУ в порядку регресу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 02.04.2024 року, тобто через 4,7 роки після закінчення строків позовної давності, виходячи з дати виплати страхового відшкодування 06.09.2016 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки МТСБУ встановивши ті обставини, що ОСОБА_2 не є тією особою, яка повинна відшкодовувати завдані збитки, у МТСБУ на момент постановлення рішення апеляційним судом у справі №369/1220/19 (25.11.2021 року) строки позовної давності пропущені з поважних причин щодо звернення з позовом до власника автомобіля ОСОБА_1 , оскільки судом апеляційної інстанції у вказаній справі було визначено хто саме в даних правовідносинах є відповідальною особою. Крім того, станом на 2021-2023 роки були зупинені строки позовної давності у зв'язку з Covid-19. ЗА таких осбтавин суд апеляційної інстанції вважає, що заява про застосування строків позовної давності не підлягає до застосуванню.
Також слід залишити поза увагою й посилання скаржника на те, що відповідно до калькуляції № 5391/05/16 від 30.04.2019 року розрахунок шкоди здійснений оцінювачем 30.04.2016 року, у той час як огляд пошкодженого транспортного засобу вперше здійснений лише 23.05.2016 року, тобто майже через місяць після того, як оцінювач без огляду транспортного засобу склав калькуляцію ремонту пошкодженого транспортного засобу та розрахував його вартість. Повторно пошкоджений транспортний засіб «Neoplan» був оглянутий 03.06.2016 року. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відповідачем зазначені докази не спростовані, не зазначено з якими саме деталями транспортного засобу та роботами не погоджується відповідач, не заявлено клопотання щодо оцінки заподіяної шкоди транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги про відсутність документального підтвердження щодо оплати послуг аварійного комісару, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються платіжним дорученням, наявним у справі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права, а тому й відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду та додаткове рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не можуть бути скасовані з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Тернової Вікторії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «02» червня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
О.В. Желепа