03 червня 2025 року
м. Київ
справа № 520/25221/24
адміністративне провадження № К/990/20729/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року
у справі № 520/25221/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність УСБУ в Харківській області щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати УСБУ в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 30.01.2020 - 31.08.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022;
- зобов'язати УСБУ в Харківській області скласти та направити до ГУ ПФУ в Харківській області для перерахунку пенсії ОСОБА_1 виправлені грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії, із відображенням в цих документах складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , обрахованих з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2020, 2021, 2022).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.08.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.08.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 в частині відмови у задоволенні позову.
Ухвалено в скасованій частині постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 .
Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Харківській області скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії ОСОБА_1 грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення та премії для призначення пенсії, складеної, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII, положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 щодо строків звернення за захистом порушеного права після 01.07.2023.
Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постанові, з огляду на те, що вказані висновки суд апеляційної інстанції застосував до даних правовідносин.
Так суд апеляційної інстанції проаналізував доводи відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з позовом та резюмував, що вони є помилковими. Вирішуючи дане питання суд керувався висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, відповідно до яких тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, необхідно поділити на два періоди до 19.07.2022 (положення статті 233 КЗпП України у попередній редакції) та з 19.07.2022 (норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З огляду на вищезазначене Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано належним чином неправильне застосування судом норм права без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржник посилається на частини другу і третю статті 353 КАС України та зазначає, що справу розглянуто без участі належного відповідача та справу розглянуто з порушенням територіальної юрисдикції.
Посилання відповідача на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, також не є достатньо обґрунтованим у взаємозв'язку з обставинами, на які він посилається для обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідковим зв'язком із протиправністю оскаржуваного судового рішення.
Окрім того, суд звертає увагу, що судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Водночас, порушення судами норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень, викладені без взаємозв'язку з ч. 4 ст. 328 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, цитуванням норм законодавства, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 520/25221/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська