03 червня 2025 року
м. Київ
справа № 520/22194/24
адміністративне провадження № К/990/20671/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року
у справі № 520/22194/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про застосування адміністративно-господарського штрафу №068949 від 09.07.2024 у сумі 17.000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про застосування адміністративно-господарського штрафу №068949 від 09.07.2024 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 12 березня 2025 року та від 14 квітня 2025 року касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті повернуто особі, яка її подала.
14 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла повторно касаційна скарга.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", за умови підтвердженнями пасажирами автомобільного перевізника здійснення перевезення за грошовий кошт, відповідальність за що передбачена статтею 60 цього Закону.
В ухвалі Верховного Суду від 14 квітня 2025 року Суд відхилив посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України з аналогічних підстав.
Так Суд вказав відповідачу на необхідність конкретизації зазначеної статті з огляду на те, що вказана стаття містить дванадцять частин та багато абзаців. Водночас, Суд звернув увагу, що, задовольняючи позов, суди дійшли висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження того, що під час рейдової перевірки виявлено факт допущення позивачем перевезення пасажирів за відсутності документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що не може свідчити про те, що судами неправильно застосована вищезазначена норма права.
Подаючи повторно касаційну скаргу, скаржник зазначив ті ж самі підстави касаційного оскарження, не взявши до уваги ухвалу Верховного Суду від 14 квітня 2025 року, що свідчить про формальне оформлення та подання касаційної скарги.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
У зв'язку з поверненням касацйної скарги на підставі п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України суд не вирішує питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 520/22194/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська