Справа № 146/2052/24
Провадження № 22-ц/801/1299/2025
Категорія: 55
Головуючий у суді 1-ї інстанції Мороз І. С.
Доповідач:Стадник І. М.
02 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Стадника І.М. (судді-доповідача),
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Хмельницький про визнання бездіяльності та вчинити дію,
встановив:
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року позовна заява повернена особі, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подала 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу, яка ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2025 року залишена без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Так, підставами для залишення апеляційної скарги без руху стали несплата судового збору. пропущення апелянтом строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, щодо якого відсутнє клопотання про поновлення такого строку із наведенням поважних причин, що слугують підставою для поновлення процесуального строку.
Крім того, апеляційна скарга не відповідає вимогам 3 статті 356 ЦПК України, оскільки в ній відсутня інформація (оформлення реквізиту «підпис»), що саме позивач ОСОБА_1 є особою, яка подає (підписує) апеляційну скаргу. Зазначене вбачається лише із суті скарги, що виключає можливість достеменно встановити наявність реального волевиявлення скаржника на вчинення відповідної процесуальної дії.
Ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху від 05 травня 2025 року апелянту запропоновано подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, зазначивши підстави для поновлення цього строку, надати докази сплати судового збору, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору та привести апеляційну скаргу у відповідність вимогам ч. 3 ст. 356 ЦПК України щодо належності позивачеві підпису.
Апелянту роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або ж вказані підстави про поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено. У випадку невиконання вимог ухвали в іншій її частині, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.
Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху була направлена апелянту на вказану нею поштову адресу.
28 травня 2025 року суду надійшла заява щодо виконання вимог ухвали, яка підписана таким же чином як і апеляційна скарга, тобто без оформлення реквізиту «підпис» особи що її подає, до якої додано довідку МСЕК.
Вивчивши зміст цієї заяви, колегія суддів прийшла до висновку, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 05 травня 2025 року.
За змістом заяви, що подана на усунення недоліків апелянт вважає, що апеляційний суд безпідставно вимагає у нього заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, яка була постановлена 31 грудня 2024 року, вважаючи, що апеляційний суд не позбавлений можливості витребувати матеріали цивільної справи. При цьому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції апелянт не подає.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Апеляційний суд наголошує, що право на апеляційний перегляд судових рішень не є абсолютним і кореспондується з обов'язком дотримуватися норм процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільно-правових відносинах, як складової принципу верховенства права, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
У статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Статтею 12 ЦПК України передбачено рівність учасників справи у користуванні своїми правами та здійсненні ними процесуальних обов'язків.
За правилами статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Отже, процесуальний обов'язок доказування та подання відповідних доказів покладений саме на учасника справи.
Апеляційний суд вкотре звертає увагу апелянта на те, що саме на неї покладено обов'язок по доказуванню, причини пропуску процесуального строку входять до локальності предмета доказування і має бути доведений апелянтом.
Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже особа яка подає апеляційну скаргу зобов'язана заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із наведенням відповідних підстав (чого апеляційна скарга від 30.04.2025 не містить) незважаючи на наявність чи відсутність у суду матеріалів цивільної справи.
Згідно з даними ЄДРСР, ОСОБА_1 або інша особа в її інтересах, не вперше звертається до апеляційного суду з апеляційними скаргами на дану ухвалу суду першої інстанції.
Так, ухвалами Вінницького апеляційного суду від 30.01.2025 і від 14 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року у даній цивільній справі визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
ОСОБА_1 не оскаржувала зазначені ухвали в касаційному порядку, а відтак погодилася з їх змістом, проте звертається з аналогічною апеляційною скаргою стверджуючи, що нею нібито не пропущено строк апеляційного оскарження.
Крім того, на усунення недоліків апелянт вказує, що вимога апеляційного суду щодо відсутності відомостей ким підписана апеляційна скарга, не може бути задоволена апелянтом, оскільки, на думку останньої, з отриманої нею копії ухвали апеляційного суду також не зрозумілим є хто її підписав, посилаючись на положення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах № 814 .
Таке твердження апелянта є власним помилковим тлумаченням Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах № 814 (далі - Інструкція).
Так, засвідчення та видавання копій судових рішень і документів регламентується гл. ХІ цієї Інструкції. Відповідно до п. 1 , п. 2 гл. 10 Інструкції копії судових рішень видаються особам, які відповідно до чинного законодавства мають право на їх одержання. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення у паперовій формі, засвідчена відповідно до вимог Інструкції, надсилається у порядку, визначеному законом.
Пунктами 6, 9 гл. 10 Інструкції визначено, що копія судового рішення повинна відповідати оригіналу та може бути виготовлена у паперовій формі шляхом:
виготовлення ксерокопії з оригіналу судового рішення, яке знаходиться в матеріалах справи;
роздруківки електронного примірника судового рішення, оригінал якого збережений в АСДС, який містить електронні підписи відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги»;
роздруківки електронного примірника судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) в режимі повного доступу.
Копія судового рішення (документу) засвідчується відміткою «Згідно з оригіналом» (без лапок). Крім того, на копії судового рішення (документу) може зазначатися інформація про те, що оригінал судового рішення (документу) знаходиться в матеріалах справи (кримінального провадження). У разі засвідчення з оригіналу електронного документу, збереженого в АСДС, проставляється відмітка «Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду». На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія». На копії документа зазначається найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені і прізвища, дати засвідчення копії. Відмітка про засвідчення розміщується нижче реквізиту документа «Підпис». Копія документа скріплюється відповідною печаткою суду.
Апеляційний суд наголошує на тому, що саме таким чином, тобто відповідно до вимог Інструкції, була завірена копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 05 травня 2025 року.
Щодо усунення апеляційної скарги недоліків в частині несплати апелянтом судового збору, то колегія суддів зазначає таке.
Як зазначалось вище, до заяви на виконання ухвали від 05.05.2025 апелянтом додано ксерокопію довідки МСЕК №675945.
Разом з тим надана ксерокопія довідки МСЕК №675945 є нечитабельною, зроблена у спосіб, коли частина тексту довідки взагалі відсутня, і з неї неможливо встановити коли і ким вона видана. Більше того, у ній відсутнє прізвище особи, щодо якої вона видана, тобто встановити, що саме апелянт ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, якій видана вказана довідка, неможливо.
З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що апелянтом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 05 травня 2025 року.
Згідно з п. 4 ч.1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного та керуючись статтями 357, 358 ЦПК України, суд , -
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Хмельницький про визнання бездіяльності та вчинити дію.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена в частині відмови у відкритті апеляційного провадження в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І. М. Стадник
Судді Ю.Б.Войтко
І.В. Міхасішин