Провадження № 11-кп/821/355/25 Справа № 698/889/24 Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
03 червня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засіданняОСОБА_5 ,
за участі: прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024250360000891 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - начальника Катеринопільського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.02.2025 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито на підставі ст.ст.44,46 КК, із звільненням останньої від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням з потерпілою.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 , 06.07.2024 року близько 19 години 30 хвилин, керуючи, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-24/12609-ІТ від 05.09.2024, технічно - справним мопедом марки «Honda» моделі «Dio AF-27», рухаючись по проїзній частині пров. Шкільний в с. Мокра Калигірка Звенигородського району Черкаської області в напрямку до вул. Червоної Калини, грубо порушуючи вимоги п. 2.3.б Правил дорожньою руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), відповідно до якого: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, а також грубо порушуючи вимоги п.12.1. ПДР України, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, які виразились в тому, що вона проявила неуважність та безпечність до дорожньої обстановки та до дорожніх умов які склались, не обрала безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, на «Т-подібному» перехресті пров. Шкільного та вул. Червоної калини, виїхала на проїжджу частину вул. Червона Калина, не змінюючи напрямок руху, як того потребує; дорожня обстановка, продовжила рух, виїхала поза межі проїзної частини на узбіччя вул. Червона Калина, де здійснила наїзд на нерухому перешкоду - бетонний паркан подвір'я, що розташоване за адресою: вул. Червона Калина, 18-А, с. Мокра Калигірка Звенигородського району Черкаської області.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир мопеда «Honda» моделі «Dio AF-27», ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому гілки нижньої щелепи зліва зі зміщенням, які згідно висновку експерта №05-0-01/355 від 25.10.2024 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а також ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забійно-рваної рани потиличної ділянки справа, параорбітальної гематоми зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткотривалий розлад здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді саден на верхніх та нижніх кінцівках, які згідно висновку експерта №05-0-01/355 від 25.10.2024 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/124-24/14527-ІТ від 10.10.2024 за обставин, які склалися на момент дорожньо-транспортної пригоди, технічна можливість для водія ОСОБА_8 , запобігти вказаній дорожньо-транспортній пригоді, полягала у виконанні нею вимог п.12.1. ПДР України, для виконання яких вона перешкод технічного характеру не мала.
Допущені водієм ОСОБА_8 порушення вимог п.12.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_9 .
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - начальник Катеринопільського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_7 просить ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.02.2025 стосовно ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК змінити, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення процесуальних витрат та долі речових доказів. Вказати у резолютивній частині ухвали про стягнення з ОСОБА_8 на користь держави 4620 грн. 92 коп. процесуальних витрат за проведення: судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/124-24/12609-ІТ від 05.09.2024 - 3029 гривень 12 копійок; судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-24/14527-ІТ від 26.09.2024 - 1591 гривень 80 копійок. Вказати у резолютивній частині ухвали про вирішення долі речових доказів: мопед марки «Honda» моделі «Dio AF-27» синього кольору, який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , повернути останньому.
Апеляційні вимоги обґрунтував, тим що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.126 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не прийняв рішення про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_8 процесуальних витрат на залучення експертів за проведення судових експертиз в сумі 4620 грн. 92 коп. на рахунок Державного бюджету України.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення, в порушення вимог ст.100 КПК, не вирішив питання про долю речових доказів в даному кримінальному провадженні, зокрема залишився не повернутий власнику речовий доказ - мопед марки «Honda» моделі «Dio AF-27» синього кольору, незареєстрований, який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 .
В судове засідання потерпіла ОСОБА_9 та обвинувачена ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлені про час та місце проведення апеляційного розгляду не з'явились. Потерпіла ОСОБА_9 направила на електронну адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без її участі.
За таких обставин, з огляду на вимоги ч.4 ст.405 КПК, та позицію учасників судового провадження, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутність потерпілої ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_8 .
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, була заслухана прокурор, яка підтримала апеляційну скаргу, пославшись на доводи, що в ній викладено.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Зі змісту ст.370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказані вимоги закону суд першої інстанції не дотримався в повній мірі.
З огляду на те, що апеляційний розгляд, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, проводиться в межах апеляційної скарги, фактичні обставини кримінального провадження ніким не заперечуються, тому колегія суддів не надає оцінки вказаним обставинам.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення процесуальних витрат та долі речових доказів, то на переконання колегії суддів вони, є слушними, з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст.118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, у тому числі, із витрат, пов'язаних із залученням спеціалістів та експертів.
Згідно з вимогами ст. 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Положеннями ч.2 ст.124 КПК визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого, на користь держави, документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог діючого законодавства, оскільки питання про судові витрати у кримінальному провадженні, за проведення судових експертиз не було вирішено під час ухвалення судового рішення, хоча він повинен був це зробити відповідно до ч.1 ст.126 КПК.
Колегія суддів встановила, що дане кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , судом першої інстанції, закрито на підставі ст.ст.44,46 КК із звільненням останньої від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням з потерпілою, що не є реабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Тобто, підстава, на якій було закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , не реабілітує її і не звільняє від сплати процесуальних витрат за проведення експертиз, без яких і саме примирення та звільнення від кримінальної відповідальності не було б можливим.
Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у провадженні № 13-47кс20 (справа №598/1781/17), відповідно до якого питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватись не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали, колегія суддів вважає за правильним, що в цьому кримінальному провадженні процесуальні витрати має нести особа, яка вчинила кримінально карані дії, фактично заподіяла збитки і клопоче про застосування більш м'яких форм закінчення кримінальних проваджень, аніж обвинувальний вирок.
Крім того, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану ухвалу, повинен був вирішити, зокрема питання, що належить вчинити з речовими доказами.
Згідно з ч.9 ст.100 КПК, питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, зокрема гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю).
Зазначених вимог процесуального закону суд першої інстанції при ухваленні рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 не дотримався.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що вилучений речовий доказ - мопед марки «Honda» моделі «Dio AF-27» синього кольору, незареєстрований належить ОСОБА_10 .
Проте суд першої інстанції у цьому кримінальному провадженні не вирішив питання про долю цього речового доказу, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Згідно з п.4 ч.1 ст.408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала підлягає зміні в частині вирішення питання про стягнення процесуальних витрат та вирішення долі речових доказів.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Катеринопільського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині вирішення питання про стягнення процесуальних витрат та вирішення долі речових доказів.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 4620 грн. 92 коп. процесуальних витрат за проведення: судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/124-24/12609-ІТ від 05.09.2024; судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-24/14527-ІТ від 26.09.2024.
Речовий доказ мопед марки «Honda» моделі «Dio AF-27» синього кольору, повернути власнику - ОСОБА_10 .
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4