Справа №: 148/1355/25
Провадження № 1-кс/148/293/25
03 червня 2025 року слідчий суддя Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність СВ Тульчинського РВП ГУНП в Вінницькій області яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
02 червня 2025 року через систему «Електронний суд» до Тульчинського районного суду Вінницької області зі скаргою звернувся адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність СВ Тульчинського РВП ГУНП в Вінницькій області яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вважає порушенням чинного законодавства невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 поданою в телефонному режимі 05.05.2025 року. Просить суд зобов'язати службових осіб СВ Тульчинського РВП ГУНП в Вінницькій області внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви від 05.05.2025 року.
Вивчивши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність СВ Тульчинського РВП ГУНП в Вінницькій області яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя вважає за доцільне повернути зазначену скаргу з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 24 КПК).
Як зауважив Європейський суд з прав людини, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії» (Brulla Gomez de la Torre v. Spain) від 19.12.1997).
Відтак порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України, за змістом якого подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов її прийнятності у чіткій відповідності з вимогами процесуального закону.
Зокрема статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а саме: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
В п. 5 Інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 1640/0/4-12 від 09.11.2012р. «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» роз'яснено, що при оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.
Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
В п. 6 Постанови Верховного Суду України від 01.10.2015р., прийнятій під час розгляду кримінальної справи № 5-103кс15 звернуто увагу на те, що процедура перегляду слідчим суддею рішень слідчого встановлює чітко визначені правила і строки, визначає послідовність їх застосування на практиці. Звідси випливає, що особа може захистити свої законні інтереси як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
В п. 8, 11-17 цієї постанови міститься висновок про те, що чинні норми КПК України стосовно права на оскарження рішень слідчого, а так само рішень слідчого судді, забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Правовий строк існує у багатьох своїх різновидах, характер яких залежить від мети встановлення строку, його функцій, порядку регулювання відносин, яких він стосується і на які він має вплив.
Одним із різновидів строків у кримінальному провадженні є строки за визначенням, до них належать абсолютно визначені, відносно визначені, не визначені, альтернативні (загальні та виключні).
Встановлення в законі порядку обчислення, продовження і поновлення строків обумовлюється необхідністю досягнення завдань кримінального провадження та забезпечення законних інтересів і прав суб'єктів кримінального процесу.
Приписи КПК України про строки регламентують тривалість строків, порядок їх обчислення та наслідки закінчення строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються.
Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг. Не викликає труднощів визначення його тоді, коли він прямо зазначений у законі. У тих випадках, коли початок перебігу строку не позначено, ним слід вважати момент учинення тієї процесуальної дії або настання події, що спричиняє виникнення відповідного процесуального обов'язку, для виконання якого і встановлюється цей строк.
Із змісту скарги вбачається, що заява про вчинення кримінального правопорушення подана 08.05.2025.
Виходячи з правил обчислення строків, які визначені у ст. 115 КПК України, а також роз'яснень Верховного Суду України, строк для подання скарги на таку бездіяльність закінчився 18.05.2025., тоді як скарга на бездіяльність посадових осіб подана до суду лише 02.06.2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. При цьому, питання про поновлення процесуального строку скаржником не порушується.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Виходячи з синтаксичного аналізу норми п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, вживання сполучника «або» для з'єднання однорідних членів речення створює альтернативний перелік і якщо такий перелік перераховує умови для настання певного правового наслідку, то наслідок настає за наявності хоча б однієї з перерахованих умов.
Тобто, законодавець виділяє дві окремі підстави для повернення скарги, які не залежать одна від одної і які є самодостатніми. Перша, це пропуск десятиденного строку з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності і відсутність при цьому клопотання про поновлення строку, а друга, це визнання причин для поновлення, наведених в заяві неповажними.
В такому випадку, оскільки скарга подана з порушенням встановленого законом строку і скаржником не порушується питання про його поновлення, таку належить повернути останньому.
При цьому, враховується також практика Європейського суду з прав людини, згідно якої право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Особливий характер такого виду судового провадження, який передбачено Главою 26 КПК України в першу чергу зумовлений необхідністю невідкладної перевірки законності та обґрунтованості рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора.
В свою чергу, слідчий суддя, до повноважень якого, згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні не може зобов'язати сторону скористатися правом, наданим їй процесуальним законом, але сторона, яка добровільно відмовляється від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення і безпідставне затягування строків для такого оскарження та не зазначення причин пропуску встановленого законом строку свідчить про зловживання особою своїми процесуальними правами та виключає можливість проведення невідкладної перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності.
Слідчим суддею встановлено, що скаржником до матеріалів скарги додано копію листа заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення майора поліції ОСОБА_4 та копія ордеру, інших документів скарга не містить.
Слідчий суддя зазначає, що скаржником не долучено до матеріалів скарги клопотання про поновлення строку на оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, скарга також даної вимоги не містить.
Частиною 2 ст. 304 КПК України визначаються критерії, на відповідність яким слідчий суддя має обов'язково перевірити будь-яку скаргу, подану на бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, перш ніж перейти до її розгляду по суті в порядку, визначеному ст. 306 КПК.
Таким чином, у разі встановлення слідчим суддею на такій стадії наявності хоча б однієї з підстав, передбачених ч. 2 ст. 304 КПК, він зобов'язаний повернути отриману скаргу особі, яка її подала.
Отже, за наявності хоча б однієї з підстав, зазначених в одному із пунктів, наведених у ч. 2 ст. 304 КПК, у слідчого судді виникає не право, а обов'язок повернути скаргу особі, яка її подала.
За ст. 304 ч. ч. 3, 7 КПК України копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами, а їх повернення не позбавляє особу права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 218, 303-308, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність СВ Тульчинського РВП ГУНП в Вінницькій області яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повернути скаржнику із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1