П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7777/25
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 21.03.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Гранд» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Ленд Гранд» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо прийняття наказу від 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд»; зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області утриматися від дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд» на підставі наказу від 24.02.2025 №1991-п.
19.03.2025 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд» до набрання законної сили рішення у даній справі; заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд» до набрання законної сили рішення у даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що предметом оскарження у вказаній справі є наказ 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд» прийнятий на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, у зв'язку з включенням до плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2025 рік. Позивач зазначав, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову поновлення порушених прав буде неможливим, оскільки у разі проведення контролюючим органом перевірки позивач взагалі втратить право на подальше оскарження спірного наказу, так як у такому випадку можливо буде оскаржувати лише результати самої перевірки.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 зупинено дію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд» до набрання законної сили рішення у даній справі; заборонено Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд» до набрання законної сили рішення у даній справі.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовим рішенням, посилаючись на порушення норм процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апелянт зазначає, що позивачем не надано належних доказів того, що у разі не вжиття відповідних заходів забезпечення позову буде заподіяна шкода, яку буде важко відновити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
Отже, за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.
Предметом спору у цій справі є правомірність та обґрунтованість наказу від 24.02.2025 №1991-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ленд Гранд», винесеного Головним управлінням ДПС в Одеській області.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки, який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.
Отже, судом першої інстанції встановлено та обґрунтовано обставини, які визначаються законом як підстави для застосування заходів забезпечення позову, а саме невжиття таких заходів може унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Вказані висновки суду першої інстанції, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач зазначає те, що позивачем не обґрунтовано, а судом не встановлено очевидної протиправності оскаржуваного наказу, що б могло бути підставою для вжиття заходів для забезпечення позову. З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити те, що очевидна протиправність оскаржуваного рішення є окремою правовою підставою для вжиття заходів для забезпечення позову, але у спірному випадку, забезпечуючи позов, суд першої інстанції встановив наявність іншої, окремо визначеної ч.2 ст.150 КАС України, підстави для забезпечення позову.
З приводу посилань скаржника на обставини, які стали підставою для видання оскаржуваного наказу та які, за його позицією, свідчать про правомірність такого наказу, слід зазначити те, що вказані обставини не мають правового значення для вирішення такого процесуального питання як забезпечення позову, оскільки оцінка правомірності та обґрунтованості спірного наказу може бути надана судом виключно за результатами розгляду справи по суті.
Інших аргументів на обґрунтування своєї позиції відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, враховуючи те, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову в повній мірі відповідає його предмету, є співмірним із можливими негативними наслідками суспільним інтересам та правам позивача і інших осіб, що можуть бути завдані у випадку їх незастосування, та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову.
Дана правова позиція викладена у відповідності до постанови Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі №140/5720/24.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу в порядку ст.316 КАС України залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв