П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8874/24
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
повний текст судового рішення
складено 13.01.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 29.08.2024 року №ПШ 111584, -
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 111584 від 29.08.2024 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є фізичною особою-підприємцем, займається перевезенням вантажів. Його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 51 000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу відповідно до абз.17 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Позивач зазначає, що перевозив товар допустимої ваги. Крім того, на розгляд справи про притягнення позивача до відповідальності запрошено його було на 05.09.2024 року, в той час як оскаржувана постанова вже була винесена ще 29.08.2024 року.
Ухвалою від 27.09.2024 року суд відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Заперечень від учасників провадження щодо розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надходило.
Відповідач надіслав до суду відзив, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час здійснення рейдової перевірки інспектором було встановлено порушення, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. Замість дозволених 40 т перевозив 45,3 т, що перевищує норму на 5,3 т (13,25%), навантаження на одиничну вісь склало 19,8 т, що перевищує норму на 8,3 т (72,17%). Тому відповідач правомірно виніс постанову про накладення штрафу у сумі 51 000 грн.
Позивач надіслав відповідь на відзив, підтримує позовні вимоги та зазначає, що не визначено на яких вагах проводилось зважування, сертифікація зазначених вагів, присутність або відсутність водія при цьому зважуванні. Складений акт перевірки та довідка є похідними документами, але не встановлюють відповідальність за порушення.
Відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив. Заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до Порядку №879 саме акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючими документами щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 51 000,00 гривень від 29.08.2024 року №ПШ 111584.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 6937,92 (шість тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. дев'яносто дві коп.) гривень.
На вказане рішення суду Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №400/8874/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
21.02.2025 року (вхід.№9539/25) на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу Державної служби України безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року по даній справі залишити у силі.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність у сфері перевезення вантажів.
30.07.2024 року позивач здійснював перевезення вантажів на автомобілі MAN НОМЕР_2 по автомобільній дорозі М-28 «Южний-Одеса», 40 км+369м.
Автомобіль позивача був зупинений під час рейдової перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області, та здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення перевірки встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу відповідно до абз.17 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
За результатами рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області складено Акт перевірки №058455.
29.08.2024 року уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 111584 за допущення порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абз.17 ч.1 ст.60 Закону, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Позивач, не погоджуючись з постановою контролюючого органу, звернувся до суду з даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III (далі - Закон №2344-III) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до вимог ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог п.1.10 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до вимог п.3 Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Питання проведення габаритно-вагового контролю врегульоване Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року.
Відповідно до вимог п.15 Порядку контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Відповідно до вимог п.20 Порядку за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
Відповідно до вимог п.п.21.-25 Порядку у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Таким чином, відповідно до вимог Законів України «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», Правил дорожнього руху, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні та Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, відповідач уповноважений та має право проводити дії щодо габаритно-вагового контролю великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.
Абзацом 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог пп. 26, 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку № 1567).
Таким чином обов'язок повідомляти особу про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про дату, час та місце розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу направлено запрошення на участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 05.09.2024 року з 10.00 до 12.00 год. (а.с.56) та, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане ним лише 30.08.2024 року (а.с.57).
Проте, як вбачаться з матеріалів справи, постанова про застосування штрафу за порушення законодавства винесена 29.08.2024 року, тобто до дати, на яку було призначено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Отже, докази належного повідомлення позивача про розгляд справи в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.
Вказані обставини не заперечуються представником відповідача.
Таким чином, позивач був позбавлений можливості бути належним чином проінформованим про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило його можливості взяти участь у розгляді даної справи, скористатись правом на захист своїх прав.
Щодо суті правопорушення, то в даному випадку колегія суддів не надає правої оцінки, у зв'язку з порушення суб'єктом владних повноважень процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 51 000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу відповідно до абз.17 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.
Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Представником позивача надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.: договір про надання правової допомоги від 16.09.2024 року, що був укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Терлецькою Т.О., акт виконаних послуг від 20.09.2024 року на суму 5000,00 грн., квитанція про сплату 5000 грн., ордер про надання правничої допомоги.
Частиною 2 ст.134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з вимогами ч.5 ст.134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку сума витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. є цілком розумною, виходячи з предмету розгляду даної справи, а саме скасування постанови.
Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв'язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.
З урахуванням матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. є цілком співмірною та пропорційною предмету розгляду справи.
Отже, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 5000, 00 грн.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко