П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18376/24
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 р. позов ОСОБА_1 задоволено.
На зазначене рішення суду 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подав апеляційну скаргу, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 року було залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та відсутністю доказів сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали суду апелянтом надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження до якої додана платіжна інструкція про сплату судового збору.
Так, в обґрунтування заяви апелянт зазначено, що в 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області передбачена одна посадова особа юрисконсульт, яка додатково є Уповноваженою особою 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області (копія наказу додається), що спричиняє великому навантаженість юрисконсульта: велика кількість відкритих справ, наявність складної юридичної роботи в кожній справі, значна кількість звернень, адвокатських запитів. З урахуванням наведеного, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки такий пропущено з поважних причин.
Надаючи оцінку доводам апелянта зазначеним у заяві, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно вимог ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, рішення суду першої інстанції від 21.02.2025 року отримано відповідачем 21.02.2025 року о 20:50 год. через електронний суд.
Враховуючи положення п.2 ч.6 ст. 251 КАС України, оскільки судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим апелянту 24.02.2025 р.
Однак апеляційну скаргу подано до суду 08.05.2025 року, тобто із суттєвим пропуском строку на апеляційне оскарження.
Досліджуючи поважність причин пропуску строку на які посилається апелянт, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 року у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Стосовно посилань апелянта на велику завантаженість, то суд зазначає, що апелянт може самостійно впливати на спроможність дотримання процесуальних строків, шляхом прийняття організаційно-управлінських рішень, що виключає можливість визначення відповідних обставин як непереборних та поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, запровадження внутрішніх процедур є цілком суб'єктивною обставиною, яка повністю залежить від волі відповідача та не є підставою для поновлення строку.
Особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Крім того, в заяві апелянт зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Так, апеляційний адміністративний суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29, у яких зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.
При цьому, Європейський суд з прав людини провів межу між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
В свою чергу, застосування вимог ч.1 ст.295 КАС України з урахуванням обставин встановлених судом (пропуск строку більше ніж на півтора місяці) не можна вважати надмірним формалізмом.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
У даному випадку, відповідачем допущено необ'єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки звернення до суду апеляційної інстанції відбулося більше ніж через два місяці після ухвалення рішення судом першої інстанції, що, у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений ст.295 КАС України.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись п.4 ч. 1 ст.299 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні заяви 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції відповідно до чинного законодавства.
Суддя-доповідач О.В. Лук'янчук
Судді А.І. Бітов І.Г. Ступакова