03 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/10658/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року (суддя Г.М. Момонт)
у справі № 340/10658/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 16.11.2023 №111950001183;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 07.07.2023, врахувавши періоди проживання в селі Рудня та селі Виступовичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, на підставі довідок, виданих 01.03.2019 №154 та 26.03.2019 №285 виконавчим комітетом Руднянської сільської ради Овруцького району Житомирської області, та періоди роботи з 01.01.1992 по 01.03.1993, з 10.05.1993 по 09.07.1993, з 02.07.1993 по 01.05.1996 до страхового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 16.11.2023 №111950001183 про відмову у призначені пенсії. Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки має посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б та довідки органу місцевого самоврядування, які підтверджують факт проживання на території зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії №111950001183 від 16 листопада 2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10 листопада 2023 року №1456, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01 січня 1992 року по 01 березня 1993 року, з 10 травня 1993 року по 02 липня 1993 року, з 02 липня 1993 року по 01 травня 1996 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт постійного проживання позивача у зоні безумовного (обов'язкового) відселення понад три роки станом на 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим відповідно до ст.55 Закону №796 він набув право на зменшення пенсійного віку на 6 років. Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не вказано, що саме стало підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком. Разом з тим, у рішенні наведені мотиви, які зумовили висновок про не зарахування позивачу періодів роботи до страхового стажу.
Суд дійшов висновку, що позивачем надано органу Пенсійного фонду України належні докази на підтвердження страхового стажу за періоди роботи з 04.06.1990 по 01.03.1993, з 10.05.1993 по 02.07.1993, з 02.07.1993 по 01.05.1996, а тому ці періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Водночас, встановивши, що права позивача порушені протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком та не зараховано періоди роботи позивача до його страхового стажу, суд вважав за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.11.2023 №1456, зарахувавши до страхового стажу вказані періоди роботи та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-2) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. В свою чергу, позивач надав пенсійному органу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії від 02.11.2022 серії НОМЕР_1 зеленого кольору, що видається потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які не віднесені до категорії 2, а суд першої інстанції помилково не врахував, що пенсійний орган не зазначив у спірному рішенні про зарахування позивачу до періоду його проживання у населеному пункті, який належить до переліку населених пунктів, віднесених до зони безумовного (обов'язкового) відселення, переодів з 26.04.1986 по 27.08.1986, з 05.12.1989 по 13.01.1990, з 08.05.1990 по 21.12.1991, з 25.12.1991 по 01.03.1993. Скаржник вважає, що позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 04.06.1990 по 01.03.1993 через відсутність уточнюючої довідки про місце розташування підприємства, з 19.05.1993 по 09.07.1993 через виправлення у трудовій книжці, з 02.07.1993 по 10.05.1996 через відсутність запису про зміну назви організації. Відтак, пенсійний орган наполягає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заяву про призначення пенсії за віком від 10.11.2023 №1456.
До заяви додано: військовий квиток, диплом, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки виконавчого комітету Руднянської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 01.03.2019, від 26.03.2019 №285, довідку виконавчого комітету Овруцької міської ради №20-1840 від 16.10.2023, пояснення заявника, паспорт посвідчення постраждалого від ЧАЕС серії НОМЕР_1 , трудову книжку серії НОМЕР_2 .
Заява позивача та додані до неї документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням №111950001183 від 16 листопада 2023 року відмовило у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №796.
У рішенні зазначено, що згідно з документами страховий стаж становить 28 років 5 місяців 16 днів. Вік заявника на дату звернення 54 роки 4 місяці 4 дні.
До заяви додано довідки про факт проживання заявника у 2 зоні безумовного (обов'язкового) відселення у с. Рудня з 26.06.1986 по 07.08.1986, з 05.12.1989 по 13.01.1990 та з 08.05.1990 по 21.12.1991 (№154 від 01.03.2019) та у с. Виступовичі з 25.12.1991 по 01.03.1993 (№285 від 26.03.2019), що не відповідає посвідченню потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії від 02.11.2022 р. серії НОМЕР_1 .
Пенсійний орган ввернув увагу, що в трудовій книжці наявний запис про період роботи з 04.06.1990 по 01.03.1993 в «Мозырском районном управлении магистральных нефтепродуктов Площадка 8-Р», запис про звільнення з якого скріплено печаткою РСФСР. Згідно пояснень заявника у період з 08.05.1990 по 21.12.1991 він проживав та працював в с. Рудня.
До матеріалів справи долучено довідку №20-1840 від 16.10.2023 про те, що перекачувальна станція ПС-ЗР ЛВДС «Новгород-Волинський» знаходиться на території Руднянського старостинського округу (за межами населеного пункту с. Рудня). Уточнююча довідка про факт роботи позивача на вищезазначеній станції із зазначенням місця розташування в матеріалах справи відсутня.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.07.1987 до страхового стажу не враховано період роботи з 01.01.1992 по 01.03.1993, оскільки запис про звільнення скріплено печаткою РСФСР. З 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховано по 31.12.1991 (лист ПФУ №2800-030102-5/56080 від 27.12.2022 на лист Мінсоцполітики №411/0/2-23/54 від 12.01.2023 р.).
Крім того, до страхового стажу не враховано період роботи: з 10.05.1993 по 09.07.1993, оскільки в даті наказу про прийняття містяться виправлення; з 02.07.1993 по 01.05.1996, так як відсутній запис про зміну назви організації, чим порушено п.2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110.
Додатково повідомлено, що періоди роботи з 01.07.2000 враховано згідно інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5).
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зменшення пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (на 4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ст.65 Закону №796-XII посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, згідно п. 6 якого потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Суд апеляційної інстанції враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), згідно якому «право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд апеляційної інстанції встановив, що звертаючись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, позивач надав посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) від 02.11.2022 серії НОМЕР_1 .
Відповідно до пп.7 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як правильно з'ясував суд першої інстанції, на виконання вимог Порядку №22-1 позивачем надано до пенсійного органу довідки виконавчого комітету Руднянської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 01.03.2019 №154, від 26.03.2019 №285.
При цьому зі змісту довідки виконавчого комітету Руднянської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 01.03.2019 №154 вбачається, що позивач був зареєстрований та проживав з 26.04.1986 по 27.08.1986, з 05.12.1989 по 13.01.1990, з 08.05.1990 по 21.12.1991 в с. Рудня Овруцького району Житомирської області, яке відноситься до 2 зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС згідно постанови Кабінету Міністрів №106 від 23.07.1991.
Згідно довідки виконавчого комітету Руднянської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 26.03.2019 №285 позивач був зареєстрований та проживав з 25.12.1991 по 01.03.1993 в с. Виступовичі Овруцького району Житомирської області, яке відноситься до 2 зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС згідно постанови Кабінету Міністрів №106 від 23.07.1991.
В свою чергу, за переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, що є додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с. Виступовичі та с. Рудня Овруцького району Житомирської області віднесені до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
За таких обставин, наявні документи в їх сукупності свідчать, що відповідно до ст.55 Закону №796-XII позивач набув право на зменшення пенсійного віку на 6 років, про що правильно зазначив суд першої інстанції,
Стосовно зарахування позивачу до страхового стажу спірних періодів роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Як правильно встановив суд першої інстанції, трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить такі відомості про трудову діяльність позивача:
- з 04.06.1990 по 01.03.1993 - на посаді електромонтера з обслуговування електрообладнання на «Мозырском районном управлении магистральных нефтепродуктов Площадка 8-Р»;
- з 10.05.1993 по 02.07.1993 - столяром-бетонником Товариства з обмеженою відповідальністю «Овант»;
- з 02.07.1993 по 01.05.1996 - муляром в Акціонерному товаристві проектно-будівельній фірмі «Рампа».
Записи в трудовій книжці виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а.
Також, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, пенсійним органом не підтверджено його висновку, що у вищевказані періоди позивач працював на території РРФСР або російської федерації.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що спірні періоди роботи позивача з 01 січня 1992 року по 01 березня 1993 року, з 10 травня 1993 року по 02 липня 1993 року, з 02 липня 1993 року по 01 травня 1996 року належним чином підтверджені відомостями трудової книжки, пенсійним органом не спростовані, отже підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії №111950001183 від 16 листопада 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення в його оскаржуваній частині.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі № 340/10658/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров