Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1486/25
номер провадження 2-а/695/48/25
28 травня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.
за участю: секретаря судового засідання - Землянухіної Є.М.,
представника позивача - адвоката Погасій С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Погасій Світлани Миколаївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 220 від 03.04.2025,
представник ОСОБА_1 адвокат Погасій С.М. звернулася до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії № 220 від 03.04.2025. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно постанови №220 від 03.04.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. Позивач вважає постанову незаконною і необґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку, виходячи з наступного. Відповідачем порушено процедуру складання та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а саме: не було складено протоколу про адміністративне правопорушення та не було сформовано справу про адміністративне правопорушення. 03 квітня 2025 року позивач був зупинений працівниками патрульної поліції у м.Золотоноші. Після перевірки документів, позивачу було повідомлено, що згідно даних в реєстрі «Оберіг» він перебуває у розшуку та йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого позивач у супроводі працівників поліції був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу було повідомлено, що 08.08.2024 він відмовився від отримання повістки, а 09.08.2024 він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач у відповідь зазначив, що станом на 03.04.2025 жодної повістки особисто не отримував, як і не відмовлявся від отримання повістки та не підписував жодного акту про відмову від отримання повістки. Також позивачем було повідомлено, що облікові дані ним було оновлено вчасно та жодних змін станом на 03.04.2025 в його даних не відбулося. Проте дані пояснення не були прийняті відповідачем до уваги. У той же день 03.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 була прийнята постанова №220 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн., не зважаючи на те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 не був присутній особисто та справа про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не розглядалась, а позивачу була лише вручена вже підписана постанова №220.
Враховуючи викладене вище, представник позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову №220 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 03.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді 17000 грн. штрафу, а справу закрити та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 . Роз'яснено обов'язок відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов.
07 травня 2025 року до суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що в цій адміністративній справі ІНФОРМАЦІЯ_4 являється не належним відповідачем, який не зможе у разі доведення, що дійсно право громадянина ОСОБА_1 було порушено, скасувати вищезазначену постанову № 220 від 03 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення, оскільки буде наявне порушення прав юридичної особи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У судовому засіданні представник позивача адвокат Погасій С.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Зазначила, що в описовій частині постанови №220 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 03.04.2025 вказано порушником ОСОБА_4 , а не позивача.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Представник співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того ч. 2 ст. 175 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на вказане, враховуючи, що ч. 1 ст. 286 КАС України передбачено обмежений строк вирішення судом справ цієї категорії, суд вирішив провести розгляд на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали, суд приходить до наступних висновків.
З постанови у справі про адміністративне правопорушення № 220 від 03.04.2025 судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 винесено постанову, відповідно до якої 03.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 було встановлено, що громадянин ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порушення вимог ч. 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1, 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ №148 від 30.12.2022 р., відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 р. зі змінами), будучи належним чином оповіщеним 08.08.2024 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 год 09.08.2024 відмовився від отримання повістки № 541 від 08.08.2024, про що складено акт про відмову від отримання повістки № 541 від 08.08.2024. У зазначений день та час до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув, причини неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000.00 грн..
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, де передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, відповідні керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 235 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення» вказує на те, що співвідповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 є належним суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
За приписами ст. 268 КУпАП справу може бути розглянути за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Матеріали справи не містять, а представником відповідача не надано належних доказів дотримання вказаних вимог, зокрема відмови ОСОБА_1 від отримання повістки та належного повідомлення про прибуття 09.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , доказів повідомлення його про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак забезпечення йому права на захист.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Суд наголошує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративне відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами; (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 676/752/17,від 21.03.2019у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 № 308/12552/16.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від06.03.2018у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а, від 3103.2021 у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 у справі № 465/5145/16-а.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Як матеріали справи, так і оскаржувана постанова не містять відомостей про те, що позивач не з'явився за викликом ТЦК та СП, не виконав рішення з проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, не надав в установленому порядку будівлі, споруди, транспортні засоби чи інше майно.
Відмова ж особи від отримання повістки не є порушенням обов'язків, що передбачені у вказаній нормі.
Таким чином покликання на порушення позивачем частини першої статті 22 Закону № 3543-XII є безпідставним. Відомостей про порушення позивачем будь-яких інших норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію для цілей притягнення позивача до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП матеріали справи, оскаржувана постанова не містять.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Аналіз викладеного свідчить, що резервісти та військовозобов'язані мають обов'язок з'явитися у зазначені в повістці місце та строк. У свою чергу, суд наголошує на тому, що норми чинного законодавства, не містять приписів про обов'язок особи отримати повістку про виклик до відповідного ТЦК та СП.
Таким чином, сама лише відмова особи від отримання повістки щодо призову на військову службу не є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч.1 ст. 22 Закону № 3543-XII, як про це помилково вказано у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також суд наголошує на тому, що відповідач не довів жодними доказами ні факту формування повістки, ні намагання її вручити позивачу, ні факту його відмови від її отримання.
Відповідно до пунктів 30, 40, 47 Порядку № 560 повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу. Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис або особисто підписує повістку та скріплює гербовою печаткою (пункт 30).
Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (пункт 40).
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину . Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (пункт 47).
Згідно підпункту 1 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Таким чином, доказами, що підтверджують відмову від отримання повістки є акт відмови від отримання повістки та відповідний відеозапис.
Суд наголошує на тому, що відповідного відеозапису відповідачем надано не було.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на те, що позивач відмовився від отримання повістки є необґрунтованим.
Зважаючи на викладене, у ході судового розгляду не підтвердились висновки відповідача щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а тому притягнення останнього до відповідальності згідно оскаржуваної постанови є неправомірним.
Під час судового розгляду справи, відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання такої постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а.
Суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
З аналізу означених норм процесуального права можна виснувати, що в адміністративному процесі обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Разом із тим, відповідачем жодного доказу обставин, що викладені в постанові за справою про адміністративне правопорушення суду не надано.
Водночас суд зазначає, що ним були створені усі процесуальні умови для своєчасного надання доказів на підтвердження правомірності винесення постанови за справою про адміністративне правопорушення, однак відповідач жодних доказів суду не надав.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і вмотивованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи зазначені вище норми процесуального права, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки позивачем був помилково сплачений судовий збір без врахування кофеціенту 0,8 за подачу позовної заяви через систему ""Електронний суд" в сумі 605,60 грн., що підтверджено квитанцією №1231-4016-2840-8886 від 09.04.2025, сума судовогозбору врозмірі 121,12 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 484,48 грн..
Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 72, 77, 90, 241 - 247, 255, 286, 289, 292, 295 КАС України, суд
позов представника ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) адвоката Погасій Світлани Миколаївни до ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій НОМЕР_3 ), про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 від 03.04.2025 № 220 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Повернути ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір у розмірі 121,12 грн.
Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення буде складено 02.06.2025.
Суддя: К.М. Ушакова