Справа №567/2056/24
Провадження №1-кп/567/56/25
03 червня 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12024181170000288 від 14.11.2024
по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плоске Острозького району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України
сторонами кримінального провадження є:
прокурор ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
встановив
ОСОБА_3 , будучи військовозобов'язаним, у зв'язку з проведенням загальної мобілізації, згідно Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 року №2105-ІХ, строк дії якої неодноразово продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України №741/2024 від 28.10.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України №4025-ІХ від 29.10.2024, будучи належним чином повідомленим про наслідки ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, пройшов військово- лікарську комісію, якою визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби.
В подальшому, 09 листопада 2024 року ОСОБА_3 було запропоновано отримати повістку, згідно якої він зобов'язаний був прибути на 08:00 год. 11.11.2024 на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, однак останній відмовився її отримати, про що було складено акт про відмову від отримання повістки про виклик на військову службу.
В подальшому, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, не маючи права на відстрочку чи звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, 11 листопада 2024 року ОСОБА_3 не прибув на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою АДРЕСА_2 , на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, чим порушив вимоги ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вимоги Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 року №2105-ІХ, тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, 11.11.2024 не прибув на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відправку для проходження військової служби під час мобілізації з релігійних переконань. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що обвинувачення відносно нього неправомірне, просив суд не позбавляти його волі. Зазначав, що від альтернативної військової служби він теж відмовився, оскільки не вважав, що вона буде альтернативною.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що він працює на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не з'явився для уточнення облікових даних та постановки на військовий облік. 08.11.2024 його було доставлено працівниками поліції, в подальшому видано направлення для проходження ВЛК. 09 листопада 2024 року ОСОБА_3 було запропоновано отримати повістку, згідної якої він зобов'язаний був прибути на 08:00 год. 11.11.2024 на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 , на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, однак останній відмовився її отримувати, про що було складено акт про відмову від отримання повістки про виклик на військову службу, який він підписав та ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що 09 листопада 2024 року ОСОБА_3 було запропоновано отримати повістку, згідної якої він зобов'язаний був прибути на 08:00 год. 11.11.2024 на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_4 , на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, однак останній відмовився у її отриманні, про що було складено акт про відмову від отримання повістки про виклик на військову службу, який вона підписала та ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що 11.11.2024 він перебував на службі в ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки він в той день чергував, стверджує, що в період його добового наряду ОСОБА_3 не з'являвся по повістці.
Свідок ОСОБА_9 вказав, що він є батьком ОСОБА_3 , зазначає, що його син з релігійних переконань у листопаді 2024року відмовився від отримання повістки і проходження військової служби. Зазначив, що він є членом помісної церкви ОЦХВЄ в с. Плоска, хрещення прийняв в 2019 році.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження, а саме:
Відповідно до витягу з ЄРДР 14.11.2024 до ВП №3 надійшло повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_3 ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації(а.с.1 т.2)
Відповідно до повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення від 13.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 08 листопада 2024 року був доставлений працівниками відділення поліції № 3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що було складено на останнього протокол № 424 про адміністративне правопорушення. 08 листопада 2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_3 був направлений на ВЛК у КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. В. Поліщука» POP. Згідно довідки ВЛК № 319/5 від 08.11.2024 визнаний придатним до військової служби. ОСОБА_3 було запропоновано отримати повістку про призов на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 навчальний центр), згідно якої останній був зобов'язаний з'явитись на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_6 на 08:00 11листопада 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки на призов до ЗСУ у зв'язку із тим, що є членом помісної Церкви ОЦ ХВЄ, про що ОСОБА_10 у присутності солдата ОСОБА_11 було складено акт про відмову від отримання повістки про призов військову службу під час мобілізації від 09 листопада 2024р. Об 08 год. 00 хв. 11 листопада 2024 року, на збірний пункт, за визначеною адресою ОСОБА_3 не з'явився.(а.с.7 т.2 )
Відповідно до копії довідки ВЛК № 319/5 від 08.11.2024 ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби. (а.с.09 т.2)
Відповідно до копії повістки про призов на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_3 об 08 год. 00 хв. 11 листопада 2024 року, зобов'язаний був з'явитись на збірний пункт(а.с.10 т.2)
Зідно рапорту ОСОБА_6 . 09.11.2024 ОСОБА_3 було запропоновано отримати повістку про призов на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 навчальний центр), згідно якої останній був зобов'язаний з'явитись на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_6 на 08:00 11 листопада 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, останній відмовився від отримання повістки на призов до ЗСУ у зв'язку із тим, що є членом помісної Церкви ОЦ ХВЄ. (а.с.12 т.2)
Зідно рапорту ОСОБА_8 від 12.11.2024 під час чергування на службі в ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 не з'являвся по повістці на 08.00 11.11.2024. (а.с.13 т.2)
Відповідно до витягу з реєстру «Оберіг» ОСОБА_3 взято на військовий облік 21.04.2023. (а.с.16т.2)
Згідно до листа КНП « Острозька БЛ» від 26.11.2024 №878/01-23/24 ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався. (а.с.23 т.2)
Згідно до листа « Острозький центр ПМД» від 25.11.2024 №586/01-29 ОСОБА_3 з 08.11.2024 по даний час за медичною допомогою не звертався. (а.с.25 т.2)
Відповідно довідки КНП «Острозька БЛ» від 26.11.2024 ОСОБА_3 не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. (а.с. 41 т.2)
Згідно характеристики виконкому Острозької міської ради від 26.11.2024 ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно. (а.с.42 т.2).
Відповідно до вимоги ДІАЗ ОСОБА_3 раніше несудимий. (а.с.43 т.2).
Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а тому кваліфікує його дії за статтею 336 КК України.
До таких висновків суд приходить в результаті детального аналізу обставин події, поведінки обвинуваченого до, під час і після вчинення кримінального правопорушення.
Суд, відповідно до статей 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений ОСОБА_3 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
На підставі статті 94 КПК України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до внутрішнього переконання про те, що показання обвинуваченого узгоджуються між собою, містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, які відповідно до статті 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Обставини, які відповідно до вимог статті 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї Постанови від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до позиції Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 13 червня 2024 року по справі №601/2491/22 зазначено, що можливості заміни військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період закон не передбачає. Відповідно, жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов'язку. Верховний Суд вказав, що призов на військову службу по мобілізації не означає автоматично, що засуджений був зобов'язаний брати до рук зброю, адже він міг бути задіяний у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов'язаних із використанням зброї.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є кримінальним правопорушенням у сфері забезпечення призову та мобілізації та у відповідності до статті 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів.
При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 КК України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про особу обвинуваченого.
Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше несудимий.
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті 336 КК України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у виді позбавлення волі.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 .
Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не заподіяно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні - відсутні.
Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання за даним вироком рахувати ОСОБА_3 з моменту набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Острозького районного суду ОСОБА_1