03 червня 2025 рокусправа № 380/5345/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник Касьяненко Ю.Я., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач) в якому просить:
- визнати протиправним рішення керівництва військової частини НОМЕР_2 про відмову у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути Рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби на підставі ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне обґрунтоване рішення по суті питання, з урахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що призваний на військову службу під час мобілізації у Національну Гвардію України на підставі Указу Президента № 69 від 03.03.2022 року до військової частини НОМЕР_2 на посаду кулеметника 2 - го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти з охорони об'єкта № НОМЕР_3 го стрілецького батальйону (з ООВДО). Зазначив, що на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років та у нього відсутня заборгованість із сплати аліментів, у зв'язку з чим має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». В період проходження військової служби, позивач звернувся із повторним рапортом до командування ВЧ НОМЕР_2 про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Однак відповідач відмовив позивачу у звільненні у зв'язку із тим, що надані документи не підтверджують факту утримання неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу, пасинка та не підтверджують відсутності заборгованості зі сплати аліментів. Вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ необхідною умовою звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану є - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Позивач стверджує, що надав повний пакет документів, визначених у Додатку 19 Інструкції № 170 необхідних для звільнення його з військової служби.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На обгрунтування своєї позиції зазначив, що підставою для відмови Позивачу у звільненні було: 1. відсутність факту утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від попереднього шлюбу; 2. відсутність факту утримання дитини дружини позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наданий лист з виконавчої служби не містить підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Крім того, позивач не довів факт утримання дитини його дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відсутні документи, які підтверджують, що він є опікуном чи усиновителем та має законодавчо встановлені обов'язки щодо ОСОБА_4 , в тому числі обов'язок щодо його утримання. Звертає увагу суду, що факт укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_5 , автоматично не породжує у позивача обов'язку щодо утримання її неповнолітнього сина.
Позивач подав відповідь на відзив, де наголошує, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ необхідною умовою звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану є: (1) перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей (2) віком до 18 років та (3) відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Вважає, що факт укладення шлюбу з матір'ю неповнолітнього ОСОБА_4 та факт спільного проживання однією сім'єю автоматично покладає на нього обов'язок по його утриманню.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого у частині 5 статті 122 КАС України. Зазначає, що вперше позивач звернувся з рапортом по команді від 08.01.2025 року щодо звільнення з військової служби за оспорюваною підставою до командира військової частини НОМЕР_1 . Цей рапорт надійшов на розгляд до командира військової частини 14.01.2025 (вх. №81 від 13.01.2025). Командуванням військової частини даний рапорт розглянуто з дотриманням строків розгляду звернень громадян та надано позивачу відповідь за результатами розгляду рапорту, оформлене листом від 24.01.2025 за вих. № 50/02/12-318, зокрема, позивачу було повідомлено про відсутність підстав для звільнення за сімейними обставинами. Цей лист-відмову позивач отримав наручно 30.01.2025 року, про що свідчить підпис позивача про отримання примірника. Тобто позивач пропустив строк звернення до суду з моменту отримання листа військової частини від 30.01.2025 року - місячний строк звернення до суду. При цьому позивач звернувся з позовною заяву до суду лише 18.03.2025 року, клопотання про поновлення строку звернення до суду не надав. Позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом від 11.03.2025 року №50/02/02/12-231-2025, однак йому було відомо про порушення прав ще 30.01.2025, в день отримання листа ВЧ від 24.01.2025 року за вих. №50/02/ НОМЕР_4 . При вирішенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд враховує таке: предметом розгляду у цій справі є рішення відповідача, оформлене листом від 11.03.2025 року №50/02/02/12-231-2025, прийняте за результатами розгляду повторного рапорта позивача від 28.02.2025, про що чітко зазначено у позовній заяві. Тому у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити з мотивів.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної Гвардії України на підставі Указу Президента № 69 від 03.03.2022 року на посаді кулеметника 2 - го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти з охорони об'єкта № 344го стрілецького батальйону (з ООВДО).
ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей: - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , а.с. 104 зворот); - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , а.с. 105).
Відповідно до рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , укладений 15.01.2016 та зареєстрований виконавчим комітетом Стебницької міської ради м.Дрогобича Львівської області (а.с. 30-31). Позивач долучив нотаріально посвідчений договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про участь у вихованні та утриманні дітей 18 листопада 2024 року (а.с. 32).
01.01.2025 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 (а.с.29 зворот).
ОСОБА_5 є матір'ю двох дітей, один з яких, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 , а.с. 20 зворот) є неповнолітнім. Батьком неповнолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 33 зворот).
Відповідно до Витягу № 013257/38-2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, яка видана ОСОБА_1 , вказано, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27 зворот).
Відповідно до листа Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 524/26.2-06 від 31.01.2025 року зазначено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 31.01.2025 виконавчих проваджень про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебуває, у зв'язку з чим у відділі відсутня інформація про сплату чи не сплату аліментів вищевказаною особою (а.с. 28).
Позивач 28.02.2025 звернувся із рапортом до командира стрілецької роти (з ООВДО № 34) 4-го стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_2 про звільнення його з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв'язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. До рапорту долучив такі документи: 1. нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; 2. нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; 3. нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; 4. нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; 5. Витяг № 013257/38-2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб; 6. Витяг з реєстру територіальної громади №2024/013371865; 7. Акт обстеження житлових умов; 8. Рішення суду про розлучення у справі №442/8249/24; 9. Нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 ; 10. Нотаріально завірену копію договору між батьками про участь у вихованні та утриманні дітей №2248; 11. Нотаріально завірену копія військового квитка ОСОБА_1 ; 12. нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_1 ; 13. нотаріально завірену копію платників податків ОСОБА_1 ; 14. довідка з Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області № 524/26.2-06 від 31.01.2025 (а.с. 73-85).
ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 11.03.2025 № 50/02/02/12-231-2025 повідомило, що «Подані Вами документи, належним чином не підтверджують факт утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 від попереднього шлюбу.
Відповідно до довідки №524/26.2-06 від 31.01.2025, виданої Дрогобицьким відділом державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області зазначено, що у відділі відсутня інформація про сплату чи не сплату аліментів. Відтак, з наданих Вами документів неможливо встановити, що у Вас немає заборгованості зі сплати аліментів відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 .
По-друге. Вами не доведено факт утримання дитини Вашої дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 оскільки відсутні документи, які підтверджують, що Ви є опікуном чи усиновителем та маєте законодавчо встановлені обов'язки щодо ОСОБА_4 , в тому числі обов'язок щодо його утримання.
На підставі вище викладеного повідомляємо, що на даний час відсутні підстави для Вашого звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами» (а.с. 86).
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2232 передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232 і залежать від виду військової служби.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідно до пп.13 п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
- копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
- один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
- довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Відмова командування ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 ґрунтується на тому, що заявник не підтвердив факт утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Оцінюючи аргументи сторін щодо правомірності оскарженого рішення суд враховує таке:
на виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170).
У 2024 році у зв'язку з триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України, нарощуванням зусиль агресора щодо подальшого захоплення території України, постало питання щодо удосконалення окремих питань проходження військової служби та порядку звільнення із неї. З метою вирішення цієї проблеми Наказом Міністерства Оборони України від 23.07.2024 № 495 були затверджені зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у тому числі до Додатку 19 до Інструкції.
У Додатку 19 до Інструкції № 170 у новій редакції визначений перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підстав, зазначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», окремо для кожної категорії військовослужбовців.
Суд вважає, що МОУ в такий спосіб чітко регламентувало порядок звільнення з військової служби та усунуло можливість прямих командирів (начальників) військовослужбовця, уповноважених приймати рішення щодо звільнення чи відмови у звільненні з військової служби, на власний розсуд тлумачити закон та самостійно визначати перелік документів, необхідних та достатніх для звільнення зі служби.
Так, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану) подаються такі документи:
1) копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
2) один з документів: (1) копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або (2) копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або (3) рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або (4) письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або (5) рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
3) довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Отже, Додаток 19 до Інструкції № 170 для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні військовслужбовця передбачає необхідність подання:
- свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства особи, тобто підтвердження батьківства військовослужбовця щодо трьох і більше дітей;
- довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, для підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці;
- інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного військовослужбовця), що підтверджують факт визначення місця проживання дітей з одним із батьків.
Суд проаналізував наведені вимоги Додатку 5 до Порядку №560 та дійшов висновку, що такі корелюються з положеннями Сімейного кодексу України. Так, Сімейний кодекс України (далі - СК України) визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (стаття 1). СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини:
- між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України);
- між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком (частина друга статті 2 СК України).
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (стаття 3 СК України).
Права та обов'язки матері, батька і дитини визначені Розділом ІІІ СК України. Так, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (статті 121 СК України). Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя (батьків) підтверджується свідоцтвом про шлюб та докуменом закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (стаття 122 СК України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина перша статті 180 СК України). Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування (ст. 172 СК України).
Правовий статус, права та обов'язки вітчима визначені Розділом V «Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів» СК України. Так, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні (стаття 260 СК України). Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ст.268 СК України). Повнолітні падчерка, пасинок зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу. Обов'язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вітчима виникає, якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або якщо ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання (ст. 270 СК України).
Аналіз наведених норм сімейного законодавства дозволяє зробити однозначний висновок про різний правовий статус батька та вітчима, а також про цілком різні (відмінні) взаємні права та обов'язки, що виникають між батьком та сином/дочкою, вітчимом та пасинком/падчеркою. Суд також враховує, що у випадку усиновлення дітей в актовому записі про народження дитини змінюються відомості щодо батьків (батьком вказується усиновлювач) дитини, у тому числі дати та місця її народження, дати державної реєстрації народження.
Вертаючись до оцінки обставин цієї справи суд враховує, що ОСОБА_1 є вітчимом неповнолітнього пасинка та в силу закону має право брати участь в його вихованні. Разом з тим, позивач не додав до рапорта від 28.02.2025, а також до позовної заяви доказів того, що він в силу закону зобов'язаний утримувати неповнолітнього пасинка, який з ним проживає, оскільки:
А) у неповнолітнього ОСОБА_4 є мати ОСОБА_5 , яка зобов'язана його утримувати до повноліття, а отже - ст. 268 СК України в цій ситуації незастосовна. Крім того, позивач до рапорта та до позовної заяви не долучив доказів того, що мати ОСОБА_4 не може з поважних причин утримувати свого сина. Також цілком ймовірно можуть бути діди, баби та повнолітні брати/сестри, тобто інші члени сім'ї та родичі, які в силу закону зобов'язані утримувати дітей та перебувають «в черзі» на виконання цього обов'язку перед вітчимом. Суд враховує, що позивач у рапорті від 28.02.2025 та позовній заяві не довів, що такі особи відсутні чи з поважних причин не надають або не можуть надавати його пасинку належного утримання.
Суд враховує, що ОСОБА_1 має право на брати участь у вихованні пасинка, що проживає із ним, проте факт спільного проживання однією сім'єю з пасинком не створює для позивача обов'язку утримувати неповнолітнього пасинка, крім випадків визначених у СК України, так само як і не доводить тієї обставини, що пасинок перебуває на утриманні ОСОБА_1 в розумінні СК України чи що він в принципі потребуює утримання від позивача.
Б) позивач не надав будь-яких доказів власної спроможності утримувати дружину та пасинка (напр., відомостей про власні доходи тощо), в тому числі у порівнянні з доходами дружини. За таких обставин твердження ОСОБА_1 про перебування дружини та пасинка на його утриманні, без пояснення джерел власних доходів, є голослівними та не доводять обґрунтованості його позовних вимог.
Щодо не підтвердження факту утримання рідних неповнолітніх дітей позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то суд визнає помилковим аргумент відповідача про те, що довідка, видана Дрогобицьким відділом державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 524/26.2-06 від 31.01.2025 року, не підтверджує відсутності заборгованості зі сплати аліментів, оскільки у ній чітко зазначено, що виконавчих проваджень про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебуває. Долучений до рапорта нотаріально посвідчений договір між батьками про участь у вихованні та утриманні неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 18 листопада 2024 року свідчить про визначення батьками цих дітей способів виконання ними обов'язків, в т.ч. позивача як батька, щодо утримання та виховання своїх неповнолітніх дітей.
Отже, надані позивачем документи підтверджують факт перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей. Суд, враховуючи наведені вище мотиви, визнає, що відповідач за наслідками вивчення рапорта ОСОБА_1 від 28.02.2025 дійшов правильного висновку, що надані заявником документи не доводять факту перебування неповнолітнього пасинка ОСОБА_4 на його утриманні відповідно до статті 26 Закону № 2232 та Інструкції № 170. Оскільки для задоволення рапорту заявнику слід було підтвердити у встановлений законодавством спосіб факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, відповідач правомірно прийняв рішення про відмову позивачу у звільненні з військової служби. Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши у задоволенні рапорта позивача, діяв відповідно до статті 26 Закону № 2232 та Інструкції № 170 та прийняв законне рішення. Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення слід відмовити з мотивів їх безпідставності.
З огляду на висновок суду по суті основних вимог в задоволенні похідних позовних вимог також слід відмовити.
Враховуючи висновок суду по суті позову понесені позивачем судові витрати покладаються на нього. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, що підлягають розподілу за наслідками прийняття цього рішення суду.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович