ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" червня 2025 р. справа № 300/327/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2024/000015/2 від 17.12.2024,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 16.01.2025 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2024/000015/2 від 17.12.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 06.12.2024 придбав у бельгійської фірми Autohandel Wouter автомобіль марки Seat Leon 2019 модельного року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 вартістю 6000 євро згідно виданої фактури 2024-0240. Представником позивача 17.12.2024 подано до Івано-Франківської митниці декларацію №24UA206070017780U2 для митного оформлення зазначений легковий автомобіль, що був у використанні (загальна кількість місць - 5, тип двигуна - дизель; об'єм двигуна - 1598 см3, потужність двигуна - 85 KW, колісна формула 4x2, рік виготовлення - 2019 рік, модельний ряд - 2019 року). Митна вартість транспортного засобу визначалася за першим (основним) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються і яка складалася з фактурної вартості автомобіля у розмірі 6000 євро. Разом із митною декларацією подано усі документи, які підтверджують заявлену вартість автомобіля (рахунок-фактуру №2024-0240 від 06.12.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.03.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару №SR24IP18030983DS від 17.12.2024; акт огляду від 17.12.2024; копію митної декларації країни відправлення 24ВЕ000000649418В2 від 12.10.2024 та інші документи). Всупереч наведеному, відповідачем прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2024/000015/2 від 17.12.2024 і визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 7900 євро. Позивач не погоджується з такими рішеннями з огляду на відсутність підстав для незастосування першого методу оцінки митної вартості товару. Також вважає безпідставним коригування митної вартості автомобіля з урахуванням в якості джерела інформації митної декларації №24UA204140009678U0, оскільки не відомо стану автомобіля, якого стосувалася така декларація, його пробігу, додаткового обладнання, наявність ушкоджень тощо, що унеможливлює розглядати такі автомобілі як аналогічні. Позивач переконаний, що коригування митної вартості товару є безпідставним та вказує про формальний розгляд документів, поданих позивачем до митного оформлення товарів. Вважає спірні картку відмови та рішення протиправними, винесеними всупереч вимогам чинного законодавства та реальним обставинам справи, без урахування всіх наявних основних та додаткових документів, у зв'язку з чим просить їх скасувати.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України (а.с. 25-26).
Пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у позивача належним чином оформлений переклад на українську мову долучених до позовної заяви документів, викладених іноземною мовою, пунктом 6 витребувано у відповідача вичерпний обсяг доказів, що слугували підставою коригування митної вартості товару та винесення оскаржуваних рішень.
Також пунктом 6 витребувано у відповідача вичерпний обсяг доказів, що слугували підставою коригування митної вартості товару та винесення оскаржуваних рішень.
На виконання вимог цієї ухвали позивач 24.01.2025 подав до суду переклад на українську мову долучених до позовної заяви документів (а.с. 30).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 31.01.2025 (а.с. 41-45). Представник відповідача із заявленими позовними вимогами не погодився та вказав, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, митну вартість товару визначено за резервним методом. Зауважив, що декларантом не подано жодних платіжних документів, які засвідчують оплату за рахунком-фактурою №2024-0240 від 06.12.2024. Також зазначив про неподання документів, які підтверджують заявлені транспортні витрати в розмірі 300 євро. Вказав на обґрунтованість сумнівів митного органу в заявленій декларантом митній вартості та правомірність оскаржуваних рішень. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач 06.02.2025 подав до суду відповідь на відзив (а.с. 84-85), в якій вказав на помилковість доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов та зауважив, що такі не були покладені в основу оскаржуваних рішень. Наголосив на подання декларантом платіжного документа, який підтверджує сплату покупцем вартості придбаного автомобіля. Також вказав на відсутність законодавчо визначеного вичерпного переліку документів, які підтверджують транспортні витрати, у зв'язку з чим вважає подану довідку про транспортування належним доказом понесення позивачем відповідних витрат. Просив врахувати наведені обґрунтування при ухваленні рішення у цій справі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 06.12.2024 придбав у Бельгії в продавця-нерезидента Autohandel Wouter автомобіль марки Seat модель Leon, 2019 модельного року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 за ціною 6000 євро, що підтверджується рахунком-фактурою №2024-0240 від 06.12.2024 (а.с. 15, 31).
Відповідно до платіжного доручення №SR24IP18030983DS від 09.12.2024 ОСОБА_2 здійснив платіж на рахунок отримувача Autohandel Wouter в сумі 6000 євро із зазначенням інформації про переказ: «FUCTUURNUNNER 2024-0240, VIN: НОМЕР_1 » (а.с. 18, 35).
ФОП ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав 17.12.2024 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №24UA206070017780U2, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, вживаний, марки Seat модель Leon, марки Seat Leon 2019, номер кузова - НОМЕР_1 (тип двигуна - дизель; об'єм двигуна - 1598 см3, потужність двигуна - 85 KW, календарний рік виготовлення - 2019 рік, модельний рік виготовлення - 2019 року). Митна вартість транспортного засобу визначалася за першим (основним) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів (а.с. 14).
В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 6000 євро. А в графі "45" (коригування) зазначено 275980,32 гривень, яка із урахуванням графи "23" (обмінний курс) 43,8064, а також з урахуванням витрат на транспортування транспортного засобу (300,00 EUR) становить 6300,00 євро.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, зокрема, долучено: рахунок-фактуру №2024-0240 від 06.12.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.03.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару №SR24IP18030983DS від 17.12.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару та інші документи.
Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання оригіналу та/або копії документів, що підтверджують митну вартість товару. Таку вимогу сформовано без зазначення конкретного переліку документів, який повинен надаватись (а.с. 76).
На зазначену вимогу декларант повідомив про додаткове подання митної декларації країни відправлення №24ВЕ000000649418В2 від 10.12.2024, витягу з інтернету на аналогічні товари від 17.12.2024 та вказав, що інші документи надати не може (а.с. 77).
За результатами розгляду всіх наданих документів відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024 (а.с. 12-13). Причиною відмови визначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально (Митний кодекс України (далі - МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 № 4495-VI, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»). Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч.2 ст.53 МКУ. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (ст. 64 МКУ) Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №24UA204140009678U0 від 09.10.2024, за якою здійснено митне оформлення автомобіля: «Легковий автомобіль, бувший у використанні, - марки SEAT, - моделі LEON, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік виготовлення 2019, кузов номер НОМЕР_3 , тип кузова легковий універсал, об'єм двигуна, 1598 см 3, тип - дизельний, потужність - 85 кВт, загальна кількість місць включаючи водія - 5, колісна формула - 4*2, маса в разі повного навантаження - 1950 кг, категорія тз за документами виробника-МІ, Виробник SEAT, ЕS. Торгівельна марка SEAT. Визначена митна вартість: 7900Євро…».
У зв'язку із вищенаведеним, прийнято оскаржуване рішення №UA206070/2024/000015/2 від 17.12.2024 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом та змінено вартість товару в сторону її підвищення, зокрема, визначено 7900 євро (а.с. 10-11). Підстави прийняття спірного рішення аналогічні підставам, викладеним у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024.
Позивачем подано нову електронну митну декларацію №24UA206070017791U6 від 17.12.2024, у графі “43» якої зазначено код методу визначення митної вартості товару - “6» (а.с. 20).
Не погоджуючись із прийнятими карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товару, позивач для захисту свого порушеного права звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Абзацом першим частини 1 та частиною 2 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, на яку накладено електронний підпис, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, на які накладено електронний підпис декларанта.
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.
Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.
Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.
Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що з'ясуванню та належній правовій оцінці підлягає встановлення: - чи були у відповідача достатні підстави для витребування додаткових документів, підтверджуючих вартість імпортованого товару; - чи правомірно відповідачем застосовано резервний метод розмитнення.
Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані 17.12.2024 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Щодо початку процедури консультацій з декларантом, суд зазначає, що відповідачем сформовано 17.12.2024 повідомлення, в якому вказано про необхідність надання оригіналу та/або копії документів, що підтверджують митну вартість товару (а.с. 76). Однак таку вимогу сформовано без зазначення конкретного переліку документів, який повинен надаватись.
На зазначену вимогу декларант повідомив про додаткове подання митної декларації країни відправлення №24ВЕ000000649418В2 від 10.12.2024, витягу з інтернету на аналогічні товари від 17.12.2024 та вказав, що інші документи надати не може (а.с. 77).
Також суд наголошує, що в силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Розглядаючи доводи відповідача щодо неподання декларантом необхідних документів суд, в першу чергу, зазначає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024 та оскаржуване рішення №UA206070/2024/000015/2 від 17.12.2024 містять узагальнене посилання на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 МК України і відповідно не вказано конкретний перелік документів, неподання яких стало підставою для коригування митної вартості імпортованого товару.
Верховний Суд в постанові від 09.04.2019 у справі №825/1990/17 сформував наступний правовий висновок "…колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на невключення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення".
Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість посилань представника відповідача стосовно наявності у поданих документах розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, оскільки відповідачем ні в оскаржуваних рішеннях, ні у відзиві на позов не зазначено такі розбіжності, а також не наведено перелік відомостей, які, на переконання митного органу, були відсутні у поданих документах, що унеможливило підтвердити числові значення складових митної вартості товару, що імпортувався.
Помилковими є також доводи про неподання декларантом будь-яких платіжних документів, які засвідчують оплату за рахунком-фактурою №2024-0240 від 06.12.2024, оскільки у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024, міститься інформація про подання документа «Банківський платіжний документ, що стосується товару» б/н, від 09.12.2024.
Окрім цього, такий платіжний документ зазначає сам представник відповідача у відзиві на позов, наводячи перелік поданих декларантом документів.
Аналогічно і щодо подання документів, які підтверджують заявлені транспортні витрати в розмірі 300 євро, на неподання яких звертає увагу відповідач.
Так, відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024 декларантом долучався документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 16.12.2024.
Відповідно до долученої представником відповідача до відзиву на позов інформаційної довідки транспортних витрат від 16.12.2024, виданої Христоньку А.Т. Кузиком Володимиром, вартість транспортних витрат перевезення вантажу (легкового автомобіля Seat Leon ST, номер кузова - НОМЕР_1 , вага вантажу - 1380 кг) до кордону України складає 300 євро.
При цьому, представник відповідача не наводить жодних обґрунтувань стосовно неможливості підтвердження саме таким документом понесення позивачем транспортних витрат в розмірі 300 євро.
Таким чином, на переконання суду, обґрунтування викладених відповідачем доводів та заперечень носять формальний характер та сформовані відповідачем вже після прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Із приводу використання джерелом інформації для коригування митної вартості товару ЕМД №24UA204140009678U0 від 09.10.2024, суд зазначає таке.
У спірному рішенні відповідач не виконав обов'язку щодо наведення порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на ЕМД №24UA204140009678U0 від 09.10.2024, на підставі якої митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний товар (врахування країни походження, комплектації автомобіля, наявність додаткових обладнань, наявність чи відсутність ушкоджень, пробіг автомобіля тощо) не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Вказаного відповідачем зроблено не було.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17 (№ К/9901/16592/18) та від 24.12.2020 справі №804/4906/15.
Водночас суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю аналогічних чи подібних товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
На переконання суду, подані 17.12.2024 декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України підтверджували вартість імпортованого автомобіля 6000 євро.
Таким чином, митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Як зазначалося вище, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, відповідачем у рішенні про коригування зазначено: “Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МКУ) та методу 2б (статті 60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МКУ) та методу 2г (статті 63 МКУ) з причини відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості в митного органу».
Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача до відзиву на позов не надано жодних належних письмових доказів.
Водночас, вказуючи на неможливість здійснення розмитнення за методами 2а (статті 59 МКУ) та 2б (статті 60 МКУ) з причин відсутності інформації щодо подібного товару відповідач здійснив розмитнення за резервним методом керуючись інформацією для коригування митної вартості, наведеною у ЕМД №24UA204140009678U0 від 09.10.2024. Такі протиріччя контролюючого органу, на переконання суду, свідчать про протиправність здійснення розмитнення саме за резервним методом.
Щодо подання позивачем нової декларації №24UA206070017791U6 від 17.12.2024, за якою даний товар був оформлений за 6 методом зі сплатою всіх платежів, суд зазначає таке.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №520/4501/19 погодилася з доводами, стосовно того, що частиною восьмою статті 55 МК України встановлено право, а не обов'язок декларанта на підтвердження заявленої митної вартості в позасудовому порядку; відмова декларанта від такого права та подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі без оформлення відповідної фінансової гарантії не може слугувати підставою для позбавлення його права на судове оскарження рішення про коригування митної вартості. Відмова ж декларанту у праві на судове оскарження була б порушенням його права на справедливий суд, гарантованого, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду при ухваленні постанови від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, де зазначено, що реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Водночас, згідно із положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням усіх вищенаведених обставин, правових положень та висновків суду, оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення вимог частини 2 статті 55 МК України, не містять:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновки суду по суті спору не змінюють.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією №9637-7974-9764-1164 від 16.01.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору розмірі 2 422,40 грн (а.с. 22).
Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206070/2024/000251 від 17.12.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206070/2024/000015/2 від 17.12.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43971364) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ;
відповідач: Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ - 43971364.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.