ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" червня 2025 р. справа № 300/9079/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №00/25708/2413 від 12.11.2024 та зобов'язання до вчинення дій,-
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення №00/25708/2413 від 12.11.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку; зобов'язати поновити статус платника єдиного податку та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації з 30.09.2024.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зареєстрована як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності КВЕД 43.21 «Електромонтажні роботи». Також у переліку видів діяльності є КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку». Відповідно до відомостей реєстру операторів, провайдерів телекомунікації, номер запису 107, ФОП ОСОБА_1 включено до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг із кодом ІА.S1, ІА.S2, NA.N1, N2.N2. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем протиправно, оскільки камеральну перевірку проведено з підстав не передбачених статтею 75 ПК України. Податковий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 31.10.2024, з'ясував питання, які не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки. Також позивач стверджує, що технічне обслуговування електронних комунікаційних мереж, як вид послуг, будь-яким іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг ним не здійснюється. Діяльність із надання доступу до мережі інтернет ніяким чином не передбачає надання абоненту послуг із технічного обслуговування та експлуатації електронної комунікаційної мережі абонента, який до того ж і не є постачальником мереж. За доводами позивача, наявність чи відсутність відповідного коду КВЕД не є визначальним фактором для можливості чи заборони здійснення суб'єктом господарювання того чи іншого виду діяльності. Вважає, що порушення контролюючим органом процедури та порядку проведення перевірки призвело до неповноти з'ясування обставин законності перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування та винесення незаконного рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку платника єдиного податку третьої групи. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Правом подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Основним видом економічної діяльності позивача згідно кодів КВЕД є 43.21 Електромонтажні роботи. Також видами економічної діяльності позивача згідно кодів КВЕД є 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; 27.90 Виробництво іншого електричного устаткування; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 47.63 Роздрібна торгівля аудіо- та відеозаписами в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 90.03 Індивідуальна мистецька діяльність; 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку (а.с.8).
Згідно витягу №2685 з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2016, а з 01.08.2023 - 3 група платника єдиного податку (а.с.28).
Відповідач листом від 28.10.2024 №12719/6/09-19-06 повідомив позивача про те, що наявність у суб'єкта господарювання КВЕД-2010 діяльність із надання послуг доступу до мережі «Інтернет» не належить до окремого класу або підкласу видів економічної діяльності, а є складовою класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» та є підставою для прийняття рішення контролюючим органом щодо скасування реєстрації платника єдиного податку 3 групи. Рекомендовано внести зміни до наявних КВЕД у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців (а.с. 11).
Посадовою особою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами якої складено акт від 31.10.2024 №19727/09-24-13-27/298231241 (а.с.18).
В акті не зазначено, які саме порушення встановлені в результаті перевірки.
Вказано, що під час проведення перевірки використано відомості АІС «Податковий блок» та заява про право застосування спрощеної системи оподаткування від 28.12.2021 №55146780, обрана група 3, 5 % доходу (а.с.18 зворот).
12.11.2024 на підставі акта перевірки від 31.10.2024 №19727/09-24-13-27/298231241 відповідач прийняв рішення №00/25708/2413 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Вказано, що документами, які підтверджують наявність підстав для виключення з реєстру платника єдиного податку є: заява про право застосування спрощеної системи оподаткування від 28.12.2021 №55146780, повідомлення від державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення, акт від 31.10.2024 №19727/09-24-13-27/298231241. Зазначено, що підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку є порушення абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (а.с.30).
18.11.2024 позивач, за результатами розгляду листа відповідача від 28.10.2024, звернулася до контролюючого органу із листом, в якому виклала доводи про те, що застосування спрощеної системи оподаткування відбувається у повній відповідності до діючого податкового законодавства та з урахуванням положень законодавства у сфері електронних комунікацій (а.с.15).
Позивач подала контролюючому заперечення до акту камеральної перевірки від 31.10.2024 №19727/09-24-13-27/298231241 (а.с.22).
Суд при вирішенні цієї справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено ст. 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Приписами п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. Реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Судом встановлено, що рішення від 12.11.2024 №00/25708/2413 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку третьої групи прийнято на підставі акту камеральної перевірки від 31.10.2024 №19727/09-24-13-27/298231241 щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, в ході якої використано інформацію з АІС “Податковий блок».
Відповідно до акту камеральної перевірки від 31.10.2024 №19727/09-24-13-27/298231241 контролюючим органом надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі оподаткування.
В той же час, за визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та інших документах податкової звітності, одержаних від платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Приписами Податкового кодексу України не передбачено можливість проведення контролюючим органом камеральної перевірки з питань дотримання платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ зазначив, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку (постанови від 18.03.2025 в справі № 160/21398/24, від 26.02.2019 в справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 в справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 в справі №813/1346/18, від 05.06.2018 в справі №813/4266/17).
Належних доказів проведення документальної перевірки позивача з питань правомірності застосування спрощеної системи оподаткування відповідачем суду не надано.
Також суд зазначає, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення 31.10.2024 камеральної перевірки не встановлено жодних порушень позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування.
Відтак, наведені обставини не відповідають вимогам Податкового кодексу України щодо порядку та процедури проведення перевірок платників податків, зокрема, щодо можливості перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а отже акт від 31.10.2024 №19727/09-24-13-27/298231241 не може бути покладений у основу прийняття оспорюваного рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, що складає самостійну та достатню підставу для його скасування.
Крім наведеного, судом враховано, що відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_1 є 61.90 “Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Тобто, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг поштового зв'язку (крім кур'єрської діяльності), телефонного зв'язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого), з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Єдиним органом виконавчої влади, який має повноваження встановлювати види та опис електронних комунікаційних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (НКЕК).
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України “Про електронні комунікації» (надалі також - Закон №1089-IX) суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій (далі - повідомлення). Подальше здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій без подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій забороняється. Обов'язок з надання повідомлення не поширюється на надання послуг міжособистісних електронних комунікацій без використання ресурсу нумерації.
Згідно пункту 8 частини 3 статті 16 Закону №1089-IX повідомлення надсилається шляхом заповнення електронної форми на електронній регуляторній платформі із застосуванням засобу кваліфікованого електронного підпису та має містити, зокрема, таку інформацію як вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до повідомлення шляхом проставляння відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.
На виконання зазначених вимог статті 16 Закону №1089-IX прийнято постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку від 20.04.2022 №30 “Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07.05.2022 за №502/37838, якою затверджено Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг (у редакції постанови НКЕК від 21.09.2022 №168) (надалі також - Орієнтовний перелік). Орієнтовний перелік містить 18 видів електронних комунікаційних послуг.
В рішенні від 03.04.2024 № 170 “Про надання офіційного узагальненого роз'яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг» Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку зазначено, що при поданні повідомлення суб'єкт господарювання, який надає електронні комунікаційні послуги самостійно визначає необхідний перелік видів електронних комунікаційних послуг згідно з Орієнтовним переліком, а в разі відсутності в Орієнтовному переліку послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються ним в довільній формі.
На підставі поданих суб'єктами господарювання повідомлень, НКЕК веде в електронному вигляді Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, за встановленими нею порядком та формою. Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг розміщений у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НКЕК.
Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг у встановленому порядку отримують витяги з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, які зокрема містять інформацію про код, вид та опис електронних комунікаційних послуг та код юридичних осіб за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб - підприємців.
Єдиним ресурсом, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг. Документом, який може підтвердити право суб'єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК.
Закон України “Про телекомунікації» втратив чинність 01.01.2022.
Раніше, Законом України від 18.09.2019 №102-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» було припинено ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, що здійснювалась на виконання Закону України “Про телекомунікації» та передбачала ліцензування наступних видів діяльності у сфері телекомунікацій: діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
01.01.2022 набрав чинності Закон №1089-IX, який не передбачає згаданих видів діяльності та, відповідно, в Орієнтовному переліку такі види діяльності відсутні.
Водночас, окремі норми актів законодавства України лишаються не приведеними у відповідність до Закону №1089-IX, який прийнято з метою імплементації актів права ЄС, зокрема Директиви 2018/1972 Європейського парламенту і ради від 11.12.2018 “Про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій».
Так, зазначені застарілі назви видів діяльності у сфері телекомунікацій, ще містяться у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
За визначеннями, наведеними в частині 1 статті 1 Закону України “Про телекомунікації»:
послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується;
електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг;
оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;
провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку.
Пунктом 70 статті 2 Закону №1089-IX визначено, що оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами. У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж. У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.
Згідно з пунктом 87 статті 2 Закону №1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Тобто, відповідно до Закону № 1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Згідно витягу із реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг від 21.12.2022 №104-5199/104, позивач значиться як постачальник електронних комунікаційних послуг із надання послуг доступу до мережі інтернет, широкосмугового доступу до мережі інтернет, доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов'язаних з нею засобів і послуг (код послуги ІА.S1 - послуга доступу до мережі інтернет з таким описом: послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується, код послуги ІА.S2 - послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет з таким описом: послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів), код послуги NA.N1 - послуга доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов'язаних з нею засобів і послуг з таким описом: надання права та можливості доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов'язаних з нею засобів і послуг іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, що може включати підключення обладнання за допомогою засобів фіксованого або мобільного зв'язку, в тому числі доступ до місцевих (абонентських) ліній зв'язку та обладнання і послуг, необхідних для надання послуг через місцеву (абонентську) лінію зв'язку).
В Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, надано такі визначення:
- послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується;
- послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S2) - послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет з таким описом: послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів;
- послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги NA.N1) - послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет з таким описом: надання права та можливості доступу до елементів електронної комунікаційної мережі та пов'язаних з нею засобів і послуг іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, що може включати підключення обладнання за допомогою засобів фіксованого або мобільного зв'язку, в тому числі доступ до місцевих (абонентських) ліній зв'язку та обладнання і послуг, необхідних для надання послуг через місцеву (абонентську) лінію зв'язку;
- послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.S1) - послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж. При цьому, обираючи вид послуги з кодом OS.S1 суб'єкт господарювання має обрати такі уточнення щодо експлуатації електронних комунікаційних мереж: інших постачальників електронних комунікаційних мереж; інших суб'єктів господарювання.
Суд зауважує, що послугою є надання (передача) третім особам певного блага.
Отже, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж передбачає надання послуг третім особам (постачальникам електронних комунікаційних мереж чи іншим суб'єктам господарювання) технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, і не включає в себе технічне обслуговування і експлуатацію власних електронних комунікаційних мереж.
За викладених обставин суд доходить висновку, що обмеження перебування на спрощеній системі оподаткування згідно абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють ті види діяльності, які прямо зазначені у ПК України, а саме: Поштовий зв'язок, Телефонний зв'язок, Діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.
Використання КВЕД для статистичних потреб передбачає дотримання методологічних правил, структури класифікації та визначених меж між позиціями, структурних зв'язків між класифікаціями діяльності, продукції та товарів зовнішньоекономічної діяльності, методу "зверху-вниз" (top-down) щодо основного виду діяльності, визначень статистичних одиниць тощо.
Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов'язків для суб'єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
Таким чином, оскільки позивач не здійснює видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, підстави для виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку відсутні.
З огляду на вищенаведене рішення відповідача від 12.11.2024 №00/25708/2413 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на зміст пункту 19-3.1 статті 19-3, пунктів 299.1, 299.13 статті 299 ПК України, а також те, що нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Відтак, враховуючи висновки суду щодо протиправності рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.11.2024 №00/25708/2413, слід зобов'язати відповідача поновити статус платника єдиного податку позивачу та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з 30.09.2024, тобто з дати виключення з цього реєстру з метою недопущення порушення права позивача та повернення його у становище, яке існувало до винесення протиправного рішення.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1, п.1, 3 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертиз.
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін, вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи, поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо), дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 29.05.2025 в справі №910/20143/23 та у постановах від 13.05.2025 в справі №520/28980/23, від 14.03.2025 у справі №260/3131/24, від 07.01.2025 у справі № 120/19027/23, від 24.12.2024 в справі №380/25725/21, від 07.11.2024 в справі №500/51/24.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 в справі № 927/153/22).
У постанові Верховного Суду від 18.02.2025 в справі № 910/2990/24 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 05.02.2025 в справі №910/173/23).
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору надання правової допомоги, укладеного між АО “Бене Пактум» в особі керівника Созонник Т.Б. та ФОП ОСОБА_1 від 01.04.2024 №09, предметом якого є надання правової допомоги (а.с.45).
Відповідно до Додатку №2 від 15.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 01.04.2024 ФОП ОСОБА_1 надавалися такі види правової допомоги:
- ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом, що стосуються спору/вивчення нормативно-правової бази та судової практики, кількість годин - 5, вартість 1 години роботи - 2000 грн, загальна вартість 10000,00 грн.
- підготовка та складання позовної заяви, кількість годин - 10, вартість 1 години роботи - 2000 грн, загальна вартість 20000,00 грн.
- підготовка і складання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, кількість годин - 5, вартість 1 години роботи - 2000 грн, загальна вартість 10000,00 грн. Всього 40000,00 гривень, 20 годин.
Акт приймання передачі наданої правової допомоги від 28.11.2024 містить аналогічні за своїм змістом відомості, які зазначені у Додатку №2.
Також, АО “Бене Пактум» суду надано попередній розрахунок суми судових витрат (а.с.44), акт прийняття - передачі наданої правової допомоги від 28.11.2024 та платіжні інструкції від 28.11.2024 №674 на суму 20000,00 грн., №675 на суму 20000,00 грн (а.с.49-51).
Відповідно до платіжних інструкцій від 28.11.2024 №674, №675 позивач сплатив АО “Бене Пактум» 40000,00 грн. згідно рахунку №8/11/24 від 28.11.2024.
Щодо правової допомоги у виді підготовки і складання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, кількість годин - 5, вартість 1 години роботи - 2000 грн, загальна вартість 10000,00 грн., суд зазначає, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, тому витрати на правову допомогу в частині підготовки і складання заяви про вжиття заходів забезпечення позову не підлягають стягненню.
Стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу у виді ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом, що стосуються спору/вивчення нормативно-правової бази та судової практики, 5 годин, вартість 10000,00 грн, суд вказує, що з огляду критеріїв розумності, виправданості заявлений адвокатом час (5 годин), виходячи з погодинної оплати в розмірі 2000 грн, є завищеним.
Так, такі дії представника фактично охоплюють необхідність таких підготовчих дій як підготовка та складання позовної заяви.
Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у виді підготовки та складання позовної заяви, 10 годин, вартість 20000,00 грн, суд зазначає, що з огляду критеріїв розумності, виправданості заявлений адвокатом час (10 годин), виходячи з погодинної оплати в розмірі 2000 грн, є завищеним. На переконання суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений адвокатом час (15 годин) на опрацювання поданих позивачем документів, в розрізі оцінки розумності витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 30000,00 грн, виходячи з погодинної оплати в розмірі 2000,00 грн, є неспівмірним зі складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Відтак, з огляду на обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію реальності та розумності витрат на правничу допомогу вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повинен становити 5000,00 грн, що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру. Решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 6056,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.11.2024 №00/25708/2413 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) поновити статус платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації з 30.09.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.