02 червня 2025 року Справа № 640/1112/21 ЗП/280/764/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.07.2020 №1430;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повернути ОСОБА_1 всі фактично утримані з його пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.07.2020 №1430 суми грошових коштів з одночасною сплатою суми пені, що визначається, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України;
стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судовий збір у сумі 908 грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». В серпні 2020 року позивач отримав від відповідача повідомлення про переплату пенсії, що виникла у зв'язку з неповідомленням про вступ на роботу яким запропоновано позивачу повернути переплачену суму пенсії в сумі 105 281,92 грн. Переплата виникла у зв'язку із дією ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка тимчасово з 01.04.2015 по 31.12.2015 обмежувала працюючим пенсіонерам розмір пенсії розміром 85% призначеного розміру. Позивач не згоден з рішення відповідача, оскільки у вказаний період не працював, а на виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 803/1712/14 його було поновлено на посаді з 31.07.2014. З огляду на вказане позивач звернувся з даним позовом до суду. Позивач просить задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2021 відкрито провадження у адміністративній справі.
08 квітня 2021 року відповідач надав до суду свій відзив на позовну заяву. Так, відповідачем зазначено, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Рішенням Управління від 23.07.2020 № 1430 встановлено, що у ОСОБА_1 за період з 01.04.2015 по 30.09.2017 утворилася переплата у розмірі 105 281,92 грн. у зв'язку з неповідомленням про вступ на роботу. Встановлено, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття даного рішення, переплата буде утримуватися в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.10.2020 до повного погашення, про що його було повідомлено листом Управління від 24.07.2020 № 2600-0404-8/102046. Листом Управління від 18.11.2020 № 2600-0202-8/164389 позивача було повідомлено, що з 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» було розширено базу для оподаткування пенсій, а саме: податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) сплачується з суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. Враховуючи вищезазначене, виникла переплата пенсії за період з 01.04.2015 по 30.09.2017. Управлінням було прийнято рішення про утримання надміру виплачених коштів в розмірі 20% щомісячно до повного погашення, яке розпочато з 01.10.2020, про що позивачеві було повідомлено. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 28.03.2025.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
15 квітня 2025 року на адресу суду відповідачем надано копію пенсійної справи позивача та повідомлено про те, що станом на 01.06.2022 заборгованість з переплати пенсії була повністю погашена.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 803/1712/14 визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1073к від 30.07.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Волинської області, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Волинської області з 31.07.2014, стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.07.2014 по 05.02.2018.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 803/1712/14 наказом Генерального прокурора України від 27.04.2018 № 54к скасовано наказ Генерального прокурора України від 30.07.2014 № 1073к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Волинської області» та поновлено старшого радника ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Волинської області з 31.07.2014.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 23.07.2020 № 1430 про утримання надміру виплачених сум пенсій у зв'язку із неповідомленням про вступ на роботу за період з 01.04.2015 по 30.09.2017 утворилася переплата пенсії на суму 105 281,92 грн., запропоновано позивачу добровільно сплатити суму переплати та попереджено, що в разі не відшкодування суми переплати протягом місяці вона бути утримуватися із пенсії щомісячно у розмірі 20% пенсії.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.07.2020 №1430 протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Водночас у п.5рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до ст.50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Відповідно до ст. 103 Закону № 1788-XII суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 №6-4 (далі - Порядок №6-4).
Пунктами 3 та 4 Порядку №6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).
У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови встановлення зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Згідно ст.1215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Таким чином, законодавець встановив наступні підстави для відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу:
- зловживання з боку пенсіонера;
- подання страхувальником недостовірних даних.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.
Правильність виконаних розрахунків, за якими проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст.1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Дана позиція суду узгоджується із викладеними висновками у постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14, від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13, від 03.10.2019 року у справі № 487/3380/16-а.
У контексті наведеного, слід відмітити, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 25.10.2021 у справі № 554/4736/17.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.21 Порядку №22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку №22-1 у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що на пенсіонера покладається обов'язок подання відповідної заяви про дату працевлаштування до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №161/3927/17 та від 07.10.2019 у справі №555/536/17, від 27.03.2020 у справі №757/38162/14-а, від 31.03.2020 у справі №569/14896/16-а та від 30.04.2020 у справі №676/1176/17.
Як свідчать матеріали справи, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 803/1712/14 наказом Генерального прокурора України від 27.04.2018 № 54к скасовано наказ Генерального прокурора України від 30.07.2014 № 1073к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Волинської області» та поновлено старшого радника ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Волинської області з 31.07.2014.
При цьому, позивач не заперечує факт свого поновлення на посаді, отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу та отримання у період з 01.04.2015 по 30.09.2017 пенсії за вислугу років.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суд виходить з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі № 173/424/17.
Суд зазначає, що зловживання правом це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права. Зловживання своїми правами полягає у недобросовісному їх здійсненні. При цьому, термін «зловживання правом» у його буквальному розумінні означає використання права заради зла у тих випадках, коли уповноважений суб'єкт володіє суб'єктивним правом, діє в його межах, але наносить яку-небудь шкоду правам інших або суспільству в цілому.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що період, протягом якого особа була незаконно звільненою, у випадку поновлення її на роботі за судовим рішенням, не може вважатись працевлаштуванням цієї особи протягом усього проміжку часу, коли відповідна справа розглядалась судом і до моменту фактичного виконання судового рішення. Такий період є вимушеним прогулом, тобто, часом, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
А отже, і оскарження особою свого звільнення та поновлення її судом на роботі, не може вважатися зловживанням з її боку у розумінні статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, за відсутності факту зловживань з боку пенсіонера, а в даній справі таких фактів не встановлено та відповідачем не зазначено, суми переплат не можуть бути стягнуті, тим більше у випадку скасування в судовому порядку наказу роботодавця про звільнення позивачки з роботи, яке в свою чергу слугувало законною підставою для обчислення пенсії позивача період з 01.04.2015 по 30.09.2017 у визначеному розмірі.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, такі зловживання відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, а отже підстави для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера у суб'єкта владних повноважень відсутні.
Суд вважає, що вказана у спірному рішенні сума не може бути стягнута з позивача у примусовому порядку, таке утримання лише можливе у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких залежало від пенсіонера.
Виходячи з вище викладеного, суд дійшов до висновку щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.07.2020 №1430.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Відповідно до частини 3 статті 107 Закону № 1058-IV суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що ефективним способом захисту та поновлення прав позивача буде зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 всі фактично утримані з його пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.07.2020 №1430 суми грошових коштів з одночасною сплатою суми пені, що визначається, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення, - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.07.2020 №1430.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повернути ОСОБА_1 всі фактично утримані з його пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання надміру виплачених сум пенсій від 23.07.2020 №1430 суми грошових коштів з одночасною сплатою суми пені, що визначається, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судовий збір у сумі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 червня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз