30 травня 2025 року Справа № 280/2200/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04209, м.Київ, вул. Озерна, буд.18-А, код ЄДРПОУ 37445416) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії,
25.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправним рішення відповідача щодо не призначення позивачу допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 з вересня 2024 року;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити з вересня 2024 року по лютий 2025 року, позивачу допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі, що передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач відмовив позивачу у призначені допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з підстав невідповідності умовам визначеним порядком надання допомоги, оскільки позивач не внесений в перелік осіб, яких примусово евакуюють. Зазначає, що з 07.2022 по 02.2024 був зареєстрований як ВПО у складі родини своєї бабусі. У лютому 2024 року позивача знято з обліку ВПО, оскільки бабуся повернулась до постійного місця проживання. Зазначає, що неповнолітня дитина має право самостійно звернутись за призначенням допомоги, якщо вона не входить до складу сім'ї отримувача допомоги. Батьки позивача не мають статусу ВПО, працюють у Запоріжжі. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
06.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22359). Зазначає, що позивач в період з 27.07.2022 по 08.04.2024 перебував на обліку в базі даних, як внутрішньо переміщена особа в супроводі бабусі ОСОБА_2 в м. Трускавець Львівської області, де він отримував допомогу на проживання в період з 07.07.2022 по 28.02.2024. Проте, 08.04.2024 позивач, самостійно, через веб-портал електронних послуг «Портал-Дія» знявся з обліку та відповідно допомогу на проживання було припинено. З 18.09.2024 по теперішній час Позивач обліковується, як внутрішньо переміщена особа в Оболонському районі міста Києва, за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.09.2024 №3005-7002123438. Позивач двічі звертався до Управління із заявами від 18.09.2024 та від 05.03.2025 про надання допомоги на проживання, в чому йому було відмовлено правомірно, із застосуванням правових норм визначених Порядком №332. У відзиві вказує, що позивач у позові посилається на те, що в лютому 2024 року його було знято з обліку внутрішньо переміщених осіб з підстав повернення його бабусі ( ОСОБА_2 ) до постійного місця проживання. Проте, позивач жодним чином не акцентує увагу на тому, що він також повернувся до покинутого місця проживання (м. Запоріжжя). Факт повернення позивача до покинутого місця проживання підтверджується заявою його матері ОСОБА_3 до Урядової гарячої лінії від 15.10.2024 № 4-703516/1 щодо відмови Управління у призначенні допомоги на проживання її сину ОСОБА_1 . Отже, зі змісту заяви вбачається, що позивач дійсно повертався додому і у вересні 2024 року переїхав із м.Запоріжжя до м. Києва, де і зареєструвався, як внутрішньо переміщена особа. Отже, зміст наведених положень Порядку № 332 свідчить про те, що правові підстави щодо призначення та виплати Позивачу допомоги на проживання відсутні. У задоволенні позову просить відмовити.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на цей час є ВПО.
Як встановлено судом, позивач в період з 27.07.2022 по 08.04.2024 перебував на обліку в базі даних як внутрішньо переміщена особа в супроводі бабусі ОСОБА_2 в м.Трускавець Львівської області, де він отримував допомогу на проживання у період з 07.07.2022 по 28.02.2024.
08.04.2024 позивача та ОСОБА_4 знято з обліку ВПО (самостійно через Дію) (а.с.37) та виплату допомоги на проживання було припинено.
З 18.09.2024 по теперішній час позивач обліковується, як внутрішньо переміщена особа в Оболонському районі міста Києва, за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.09.2024 № 3005-7002123438 (а.с.16).
Позивач звертався до Управління із заявами від 18.09.2024 № 6535 (вх. від 19.09.2024 № 15-25/15166), від 05.03.2025 № 417 (вх. від 06.03.2025 № 15-23/3073) про надання допомоги на проживання (а.с. 38,39), проте відповідач рішеннями від 19.09.2024 №53005-50995431-2024-1, від 05.03.2025 №53005-50995431-2025-1 відмовив позивачу у призначені допомоги на проживання із посиланням на те, що допомога не призначається, якщо особа не внесена в перелік осіб, яких обов'язково/примусово евакуюють (а.с. 42,43).
Відповідач у відзиві зазначив, що оскільки позивачу вже призначалась допомога, від якої він добровільно відмовився, у період з 08.04.2024 по 18.09.2024, як внутрішньо переміщена особа не ніде обліковувався, докази, що житло позивача знищено та що позивач покинув місце проживання внаслідок евакуації - відсутні, то і відсутні підстави для призначення позивачу допомоги на проживання ВПО.
Не погоджуючись із відмовою у призначення допомоги на проживання, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно преамбули Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 за №1706-VII (надалі по тексту також Закон №1706-VII) цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
За приписами частини 1 статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина 2 статті 1 Закону №1706-VII).
Згідно правового регулювання встановленого пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 2 статті 4 Закону №1706-VII)
Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно частини 2 та 3 статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Приписами частини 1 статті 9 Закону №1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01.10.2014 за №505 (надалі по тексту також Порядок №505).
Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (надалі по тексту також уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та визнано такою що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 за №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".
Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.
Згідно правового регулювання встановленого пунктом 2 Порядку №332 (в первинній редакції) допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "є Підтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).
Пунктом 3 Порядку №332 (в первинній редакції) передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану. Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (Офіційний вісник України, 2014 р., №80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
На момент виникнення спірних правовідносин положення Порядку №332 зазначли змін.
За приписами пункту 2 Порядку №332 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину у такому розмірі:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
Згідно пункту 4 Порядку №332 для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1. Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (надалі по тексту також - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
За наявності технічної можливості заява може подаватися в електронній формі за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (надалі по тексту також - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до пункту 20 цього Порядку.
Пунктом 5 Порядку №332 встановлено у разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем повернення до покинутого місця проживання, крім виплати допомоги особам відповідно до абзацу третього цього пункту.
Допомога призначається на один шестимісячний період особі, яка отримувала допомогу до 1 вересня 2023 р. та втратила право/відмовилася від неї, - у разі її переміщення з території, на якій оголошена обов'язкова евакуація після 1 серпня 2023 р., та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку.
Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також якщо внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) її житлове приміщення.
Допомога призначається особі, яка звертається за нею не вперше, на один шестимісячний період, але не більш як один раз, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, на підставі особисто поданої заяви, яка отримувала допомогу та відмовилася від неї та/або яку було знято з обліку як внутрішньо переміщена особа, у разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення:
у якої після припинення виплати допомоги житлове приміщення було знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) та інформацію про яке внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна (за технічної можливості), або щодо якого органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією подано документальне підтвердження факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації;
яка повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації) та які включені до переліку територій після 1 грудня 2023 року.
Судом встановлено, що позивач мав статус ВПО та отримував допомогу з 27.07.2022 по 08.04.2024. Згодом, позивач самостійно знявся з обліку ВПО та, відповідно, виплата допомоги припинилась. З 18.09.2024 позивач обліковується як ВПО, проте без отримання допомоги.
Отже, позивач, після зняття з обліку ВПО звернувся із заявою про повторне призначення допомоги.
Відмовляючи у надані позивачу допомоги відповідач посилався на те, що позивач звернувся за отриманням допомоги не вперше та не відповідає критеріям, визначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, а також у п.5 Порядку, як то знищення житла, обов'язкова/примусова евакуація, включення місця проживання до переліку території, на яких ведуться бойові дії або до переліку тимчасово окупованих.
В той же час, відповідно до п. 13 Порядку №322 особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 “Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім'ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-3 - 13-4 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.
Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім'ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку, а саме, якщо у складі сім'ї є особи, які втратили працездатність, та діти до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.
Відповідно до Довідки від 02.09.2024 позивач є студентом та здобуває ступінь бакалавра денної форми навчання; закінчує навчання у червні 2028 року (а.с.18).
Отже, відповідно до п. 13 Порядку, оскільки позивачу не виповнилось 23 роки та він навчається на денній форі навчання для здобуття вищої освіти, то для повторного призначення допомоги не потрібно відповідати критеріям п.5 Порядку (знищення житла, окупація, примусова евакуація). При цьому, у відповідності п. 13 Порядку, особа має відповідати критеріям 7 та7-1 Порядку.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів невідповідності позивача критеріям п.7 та п.7-1 Порядку №322.
Відтак, відповідач відповідача у призначені позивачу допомоги - є протиправною, а відтак, для повного відновлення прав позивача необхідно зобов'язати відповідача призначити на виплатити допомогу на проживання ВПО.
Зазначене зумовлює висновки про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04209, м.Київ, вул. Озерна, буд.18-А, код ЄДРПОУ 37445416) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним рішення Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.09.2024 №53005-50995431-2024-1 щодо не призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі за період з вересня 2024 року по лютий 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.05.2025.
Суддя Ю.В. Калашник