02 червня 2025 року Справа № 280/1599/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову командування військової частини НОМЕР_2 у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 , у зв'язку з сімейними обставинами на підставі абз. 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявності у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічною розладу;
зобов'язати командування військової частини НОМЕР_2 звільнити з військової служби солдата ОСОБА_1 , у зв'язку з сімейними обставинами на підставі абз. 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року 2232-ХІІ, у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
В обґрунтування позовної заяви вказує, що був мобілізований на підставі Указу Президента України № 69 від 24.02.2022 про загальну мобілізацію, до лав Збройних Сил України для несення служби під час мобілізації, на сьогоднішній день продовжує нести службу у військовій частині НОМЕР_2 . Зазначає, що 07.01.2025, засобами поштового зв'язку, був вимушений звернутися до командування ВЧ НОМЕР_2 та вищого військового командування, з рапортами про звільнення з військової служби на підставі абз. 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу. Проте, в лютому 2025 року отримав лист за підписом командира ВЧ НОМЕР_2 полковника Павла РОЗЛАЧА, в якому позивачу було відмовлено у звільнення з військової служби, у зв'язку з відсутністю висновку ЛКК щодо потреби у здійсненні догляду за дружиною. Вважає вказані дії відповідача, щодо відмови у звільненні з військової служби, безпідставними та незаконними, такими що не відповідають вимогам п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву вх. № 18542 від 16.04.2025, в якому вказує, що позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби зазначивши підставу, необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Зазначає, що на підтвердження наявності вищезазначених сімейних обставин, позивачем до рапорту було долучено копію висновку МСЕК №823217 від 12.06.2024, виданого його дружині ОСОБА_2 та відповідь від 16.10.2024 №5403 від КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради. Вказує, що у вищезазначеному висновку МСЕК не зазначено, у зв'язку з чим ОСОБА_2 була встановлена інвалідність ІІІ групи. Також зазначає, що додана до рапорту відповідь №5403 не може підтверджувати факт того, що інвалідність дружині позивача ОСОБА_2 була встановлена у зв'язку з наявністю в неї психічних розладів, та також не може підтверджувати наявність психічних розладів, так як в даній відповіді зазначено виключно діагноз з яким ОСОБА_2 перебувала на лікуванні, не зазначено чіткі періоди такого лікування, не зазначено чи являються такі діагнози первинними при поступленні на лікування чи уточнені діагнози при виписці. Стверджує, що до рапорту позивачем, не було долучено жодних належних документів, які можуть підтверджувати встановлення ІІІ групи інвалідності саме через психічні розлади. Вказує, що подана позивачем разом з рапортом про звільнення довідка МСЕК №823217 від 12.06.2024 та відповідь №5403 від 16.10.2024 не може вважатися належною підставою для звільнення ОСОБА_1 з військової служби під час дії воєнного стану відповідно до частини 12 статті 26 Закону №2232-XII. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1599/25 та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 був мобілізований на підставі Указу Президента України № 69 від 24.02.2022 про загальну мобілізацію, до лав Збройних Сил України для несення служби під час мобілізації, проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .
07.01.2025 засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до командування ВЧ НОМЕР_2 та вищого військового командування, з рапортами про звільнення з військової служби на підставі абз. 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу.
Листом ВЧ НОМЕР_2 від 04.02.2025 повідомлено, що підтверджуючими медичними документами під час прийняття рішення щодо звільнення з військової служби військовослужбовців (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) за сімейними обставинами передбачених пп. "г" п. 2 ч. 4, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів є наявність відповідного висновку лікарсько-консультативної комісії щодо потреби у здійсненні догляду за дружиною (чоловіком). Вказує, що доданий до рапорту лист КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР № 5403 від 16.10.2024 за своєю суттю є відповіддю на запит ОСОБА_2 з зазначенням діагнозу встановленого даним лікарняним закладом та рекомендаціями щодо прийому лікувальних препаратів та не містить інформації щодо необхідності здійснення догляду за дружиною. Таким чином у військової частини НОМЕР_2 відсутні правові підстави для реалізації рапорту про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, з вимогою вчинити дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в період дії воєнного стану.
Закон №2232-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою, четвертою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Статтею 26 Закону №2232-ХІІ визначені підстави звільнення з військової служби.
Так, з 18.05.2024 діє нова редакція статті 26 Закону №2232-ХІІ, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої якої військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом дванадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Аналізуючи дану законодавчу норму, суд зауважує, що сполучник «або» поєднує дві підстави звільнення:
- необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів;
- наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Тобто, в другій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов'язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
З огляду на вказане, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо не надання позивачем доказів необхідності здійснювати догляд за дружиною, оскільки в даному випадку позивач покликається на іншу підставу для звільнення його зі служби, хоча в рапорті сам помилково зазначає про "необхідність здійснювати догляд".
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пункту 260 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, далі - Інструкція №170).
Згідно з пунктом 12.1 розділу XII Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (пункт 12.11 розділу XII Інструкції №170).
Підпунктом 24 пункту 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, визначено перелік документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів:
копія свідоцтва про шлюб;
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.
Суд встановив, що позивачем при зверненні до відповідача з рапортом, а також, до матеріалів справи було надано свідоцтво про одруження НОМЕР_4 від 08.08.2003, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною позивача. Вказаний факт не оспорюється відповідачем.
Також, ОСОБА_2 , згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ№823217 є особою з інвалідністю III групи (загальне захворювання).
Крім того, надано лист від 16.10.2024 №5403-днв, адресований ОСОБА_2 КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, де вказано ОСОБА_2 , з 2011 року страждає на психічний розлад та неодноразово зверталась за медичною допомогою до лікаря психіатра (востаннє 15.10.2024). На даний час, має встановлений діагноз: шизофренія, параноїдна форма, епізодичний тип перебігу з наростаючим емопійно-вольовим дефектом, поточний процес.
Дослідивши вказані документи, суд висновує, що дійсно, вони свідчать про наявність у дружини позивача інвалідності III групи внаслідок загального захворювання, а також діагностований у ОСОБА_2 психічний розлад.
Однак, надані документи не дають можливість встановити що у дружини військовослужбовця третя група інвалідності встановлена саме у зв'язку із психічним розладом. Тобто, позивачем не доведено, що інвалідність дружини настала внаслідок психічного розладу, як це передбачено вимогами статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Лист від 16.10.2024 №5403-днв, адресований ОСОБА_2 КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради не є документом, що підтверджує причину встановленої дружині інвалідності.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що у відповідача, з огляду на наданий пакет документів, були відсутні підстави для задоволення рапорту позивача, а отже відмова військової частини НОМЕР_2 у звільненні з військової служби солдата ОСОБА_1 , у зв'язку з сімейними обставинами на підставі абз. 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи психічною розладу є правомірною.
Додатково долучені позивачем Рекомендації з індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу 136/25/627/1) вх.№24967 від 20.05.2025 судом до уваги не приймаються, оскільки вони не були долучені до рапорту та не досліджувались відповідачем.
У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 25.04.2025 (щодо причин встановлення інвалідності ОСОБА_2 ) суд відмовляє, оскільки отримані докази будуть новими і не долучалися до рапорту, а відтак і не могли бути досліджені відповідачем.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у позові, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 червня 2025 року.
Суддя Л.Я. Максименко