26 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/412/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Ковач Н.С.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 - не з'явився
відповідача: Заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону, капітан ОСОБА_2
відповідача: НОМЕР_1 прикордонний загін - представник Манишин О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону, капітан ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) , треті особи: Неповнолітня ОСОБА_3 , 2008 р.н., ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону, капітан ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), треті особи: Неповнолітня ОСОБА_3 , 2008 р.н., ОСОБА_4 , яким просить:
1. Справу розглядати в загальному провадженні з викликом сторін в судове засідання.
2. Задовольнити наступні позовні вимоги:
- Визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення про відмову у перетині державного кордону України від 24.12.2024 прийняте уповноваженою службовою особою 94-прикордонного загону, капітаном ОСОБА_5
- Визнати протиправними дії посадових/службових осіб НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо перешкоджання мені в здійсненню моїх батьківських прав у вигляді перетинання державного кордону з метою відвідування моїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2008 р.н. та ОСОБА_4 , 2009 р.н. Зобов'язати вказаних посадових осіб утриматися від здійснення дій направлених на перешкоджання мені здійсненню моїх батьківських прав у вигляді перетинання державного кордону з метою відвідування моїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2008 р.н. та ОСОБА_4 , 2009 р.н. за умови надання документів на підтвердження обґрунтування перетинання кордону саме з такою метою.
- Стягнути з службових/посадових осіб 94-прикордонного загону ДПСУ матеріальну шкоду в розмірі: 2145 грн. 54 коп. та 53 євро 20 євроцентів.
- Стягнути з службових/посадових осіб 94-прикордонного загону ДПСУ моральну шкоду на користь: ОСОБА_1 . - 3000 грн. 00 коп. ; ОСОБА_3 , - 3000 грн. 00 коп.; ОСОБА_4 , - 3000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.12.2024 при спробі законного перетину державного кордону України через контрольний пункт "Чоп (Дружба)", з пред'явленням уповноваженим працівникам усіх необхідних для того документів, однак рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону, капітаном ОСОБА_5 , позивачу було відмовлено у перетині кордону. чим створено неправомірну перешкоду у виїзді за межі України. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки його неповнолітні діти: ОСОБА_3 , 2008 р.н. та ОСОБА_4 , 2009 р.н. на даний час знаходяться та проживають за кордоном, в Австрійській Республіці. На період введення правового режиму воєнного стану вони не мають змоги відвідувати Україну з метою безпеки, дотримуваючись рекомендацій державних органів країни перебування. Відповідно до Довідки №08/1145 від 09.12.2024: позивач дійсно працює в ДПАТ «НАК «Украгролізинг», та має відстрочку від призову на військову службу від мобілізації строком до 07.02.2025, під час відпустки буде перебувати за межами України в Австрії. Таким чином, вважає, зо він має законну та документально підтверджену мету для перетинання державного кордону України, для здійснення своїх батьківських прав та обов'язків відносно своїх неповнолітніх дітей, які перебувають на території Австрійської Республіки. Окрім того, позивач має відстрочку від призову під час мобілізації, що підтверджується Довідкою №28/8039 від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 на строк до 07.02.2025. Зазначає, що Відповідач 2 при прийнятті відмови у задоволенні скарги зосередився на надані оцінки лише одному з наданих документів - Довідка №28/8039 від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, видана ІНФОРМАЦІЯ_3 на строк до 07.02.2025. Хоча ця Довідка була надана виключно, як підтвердження того, що на час здійснення перетину позивач не підлягаю призову за мобілізацією. Моя мета для перетинання кордону була інша - відвідування своїх неповнолітніх дітей з метою здійснення батьківських прав. Крім того зазначає, що така ситуація негативно вплинуло на здоров'я позивача та психологічний стан його дітей. Одним із наслідків його військової служби (встановлений діагноз), - є астено- невротичний синдром складеного генезісу зі стійкою інсомнією (втратою сну), який позивач тривалий час лікував. Протиправні дії Відповідачів сприяли погіршенню його стану. Враховуючи вищевикладене оцінює нанесену моральну шкоду в розмірі 9 тисяч гривен 00 коп. (по три тисячі гривен кожному - позивачу та двом його дітям).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі, якою зобов'язано позивача ОСОБА_1 надати суду в термін 7 днів: докази виїзду позивача за кордон під час відпусток ( про що позивачем зазначено у позові) .
12 лютого 2025 року від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що перетин державного кордону України ОСОБА_1 мав намір здійснити з метою відвідин своїх дітей які проживають у м. Відень. Станом на день виникнення спірних правовідносин в України діяв правовий режим воєнного стану у зв'язку з чим запроваджено певні обмеження, в тому числі щодо перетину державного кордону громадянами України, особами чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Порядок перетину державного кордону у період дії правового режиму визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (надалі - Правила №57, у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин). Відповідно до інформації яка відображена в БД «Оберіг» ОСОБА_6 має відстрочку від призову під час мобілізації до 07.02.2025 на підставі п. 13 ч. 1 ст. ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відстрочка від призову під час мобілізації за вказаним пунктом дає підстави для перетину кордону у разі супроводу особи з інвалідністю або наявної довідки про взяття особи з інвалідністю на консульський облік у країні слідування, однак позивач прямував за кордон сам та будь-яких довідок з цього приводу не надав. Враховуючи викладене, та той факт що, відвідини дітей, не є самостійною підставою для перетину кордону, а належних документів які би надавали право на перетин державного кордону відповідно до Правил 57 ОСОБА_7 не надав, було винесено Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, згідно п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/20/22 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадян, зокрема, передбачені статтею 33 Конституції України.
Обставина встановлені судом
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 22.02.2008 р., ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 25.09.2009 р., ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
29 квітня 2022 року, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 , ОСОБА_1 був мобілізований за призовом до лав ЗСУ.
29.02.2024 позивач демобілізувався з лав ЗСУ за сімейними обставинами, що підтверджується записами у Військовому квитку позивача Серії НОМЕР_6 .
Згідно Наказу Державного публічного акціонерного товариства «Національного акціонерного компанія «Украгролізинг» від 06.03.2024 №14-к, з 06.03.2024 позивач приступив до роботи в Державному публічному акціонерному товаристві «Національного акціонерного компанія «Украгролізинг».
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України №170 від 01.08.2024 Державне публічне акціонерне товариство «Національного акціонерного компанія «Украгролізинг», віднесено до такого, що відповідає критеріям та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відповідно до Довідки виданою ІНФОРМАЦІЯ_6 №28/8039 від 11.11.2024 , ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покаранні у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю - на строк до 07.02.2025 р.
Згідно Наказу ДПАТ «НАК «Украгролізинг» №430 від 25.11.2024 в період з 23.12.2024 по 05.01.2025 ОСОБА_1 надана додаткова відпустка, як учаснику бойових дій.
Відповідно до Довідки Державного публічного акціонерного товариства «Національного акціонерного компанія «Украгролізинг» №08/1145 від 09.12.2024, ОСОБА_1 дійсно працює в Національній акціонерній компанії "Украгролізинг" на посаді начальника відділу виконання судових рішень та банкрутства Юридичного департаменту з 18 січня 2022 року, відповідно до наказу від 17.01.2022 № 5-к, по теперішній час.
ОСОБА_8 на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період строком до 07 лютого 2025 року.
З 23 грудня 2024 року по 05 січня 2025 року, відповідно до наказу від 25.11.2024 № 430, ОСОБА_8 оформлено відпустку. Під час відпустки ОСОБА_9 буде перебувати за межами України в Австрії.
Згідно Листа від 03.12.2024 від Управління соціального захисту дітей та молоді міста Відень (Республіка Австрія), зазначається: «з 23.12.2024 по 06.01.2025 року діти позивача : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будуть на Різдвяних канікулах. Для розвитку дітей було б дуже добре і важливо, якби вони могли провести час з ОСОБА_1 , як з батьком», під час Різдвяних канікул.
24 грудня 2024 року о 08:45 год. на вихід з України через контрольний пункт "Чоп (Дружба) прибув громадянин України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який під час паспортного контролю пред'явив:
- паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_7 вид. 30.06.2016 року,
- довідку ДПАП «НАК Укргрозлізинг» № 08/1145 від 09.12.2024,
- копію наказу Фонду державного майна України № 1760 від 01.08.2024,
- завірену копію наказу ДПАТ «НАК Украгролізинг» № 14 від 06.03.2024 року (про вихід на роботу у зв'язку зі звільненням з військової служби),
- наказ ДПАП «НАК Украгролізинг» від 25.11.2024 року № 4360,
- свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_8 ,
- свідоцтво про народження ОСОБА_4 сереї НОМЕР_9 ,
- наказ ДПАК «НАК Украгролізинг» від 17.01.2022 № 5-к,
- довідку з Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ № 19/3-10895/12366 від 26.08.2024 року про перетин державного кордону дітьми вищезазначеного громадянина в період грудень 2018 - липень 2024 року,
- переклад та нотаріально засвідчена копія запрошення від Управління та соціального захисту дітей та молоді міста Відень від 03.12.2024,
- військовий квиток серії НОМЕР_10 ,
- довідку № 28/8039 від 11.11.2024 про надання відстрочки від призову на час мобілізації, видану ІНФОРМАЦІЯ_8 .
- Перекладена та нотаріально засвідчена копія запрошення від Управління соціального захисту дітей та молоді міста Відень від 03.12.2024-
- Посвідчення Учасника бойових дій
- Залізничний квиток на потяг Чоп-Відень на 24.12.2024
- Залізничний квиток на потяг Відень-Чоп на 30.12.2024.
24 грудня 2024 року, заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) з персоналу ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону капітаном ОСОБА_5 , прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 з причин: Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Указом Президента України №64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року»» громадянина України ОСОБА_11 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та «Правила перетинання державного кордону громадянами України» затвердженими постановою КМУ №57 від 27.01.1995 року, так як вищезазначений громадянин не надав на паспортний контроль належні документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон в умовах правового режиму воєнного стану.
15 січня 2025 позивач звернувся до командира НОМЕР_3 прикордонного загону зі скаргою на прийняте заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) з персоналу ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону рішення про відмову у перетині кордону. 23.01.2025 .
Листом НОМЕР_3 прикордонного загону від 22.01.2025 р. " Про розгляд скарги" позивача повідомлено, що порядок перетинання державного кордону України громадянами України визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 (зі змінами) (далі - Правила). У абзаці 3 пункту 2.1 Правил з поміж іншого зазначено, що особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Отже, Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України відносно Вас було прийнято правомірне, на підставі недотримання Вами абзацу З пункту 2.1 Правил.
В судовомуу засіданні відповідачі заперечили проти позову із підстав зазначених у відзиві.
Позивач у заяві просив розглянути справу у його відсутності.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 1 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 №3857-XII (далі - Закон №3857). При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України Про правовий режим воєнного стану).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан,військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема,встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.
Пунктом 3 Указу №64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
У подальшому воєнний стан неодноразово був продовжений відповідними Указами Президента України, він діє і донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З вказаного можна зробити висновок про те, що станом на час виникнення спірних у даній справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (надалі - Правила №57, у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин).
Згідно з пунктом 2 Правил №57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до абз. 3 п. 2-1. Правил № 57 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право:
особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням;
Виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев'ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев'ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.
Громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев'ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов'язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.
Частинами 1, 3 статті 14 Закону України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Відповідно до вимог Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Суд також враховує, що Законом України Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 має відстрочку від призову під час мобілізації до 07.02.2025 на підставі п. 13 ч. 1 ст. ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» -як особа яка має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Відстрочка від призову під час мобілізації за вказаним пунктом дає підстави для перетину кордону у разі супроводу особи з інвалідністю або наявної довідки про взяття особи з інвалідністю на консульський облік у країні слідування.
Слід зазначити, що на момент перетину державного кордону позивач не здійснював супровід особи , яка має статус особи з інвалідністю, позивач прямував за кордон сам та будь-яких довідок з цього приводу не надав, тобто виїзд здійснювався не на підставі п.2-1 Правил.
Позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов'язує наявність права на перетин кордону з правом на відстрочку.
Враховуючи викладене, та той факт що, відвідини дітей, не є самостійною підставою для перетину кордону, а належних документів які би надавали право на перетин державного кордону відповідно до Правил 57 позивачем не надано, було винесено Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, згідно п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/20/22 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадян, зокрема, передбачені статтею 33 Конституції України.
Що стосується твердження позивача про необґрунтованість рішення про відмову в перетині державного кордону, то суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, вищевказаними нормативними актами розгляд питань, що пов'язані із в'їздом чи виїздом осіб в Україну чи за її межі є виключною компетенцію посадових осіб державної прикордонної служби та її посадових осіб, в тому числі прийняття рішень про відмову в перетині державного кордону.
При цьому, при прийнятті рішення законодавець визначив умову, - обґрунтованість рішення.
У даному випадку питання обґрунтованості рішення слід трактувати не як опис підстав у самому рішенні, форма якого цього не передбачає. Суд вважає, що поняття обгрунтованість рішення про відмову в перетині державного кордону в контексті спірних правовідносин означає, що воно повинно ґрунтуватись на вимогах закону, що в даному випадку є доведеним зі сторони відповідача.
Суд звертає увагу, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби.
З приводу аргументів позивача про те, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на документи, необхідні для подання позивачем, то суд зазначає, що Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають виключний перелік підстав для перетину державного кордону військовозобов'язаними у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, та документи, які подаються для їх підтвердження.
Тобто особа, яка з'явилася до відповідного пункту пропуску повинна надати документи, які підтверджують відповідну підставу, яка надає їй право в умовах воєнного стану здійснити перетин державного кордону України.
З цього можна зробити висновок про те, що відповідач не має можливості визначити підставу, з якої особа має право здійснити перетин державного кордону України, адже право подання необхідних документів для підтвердження тієї чи іншої підстави належить особі, яка перетинає державний кордон.
Відтак аргументи позивача про протиправну відсутність в оскаржуваному рішенні посилання на документи, необхідні для подання позивачем для перетину державного кордону України, суд відхиляє.
Поруч із цим необхідно підкреслити, що спірне рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право позивачу на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі № 380/572/23 зауважив, що з метою встановлення балансу між військовими потребами держави і обмеженням права громадянина на пересування в умовах дії особливого правового режиму воєнного стану, суб'єкти владних повноважень особливо повинні дотримуватися принципів статті 2КАС України, дія яких у цей період не обмежується і не скасовується.
Водночас, застосовуючи критерії статті 2 КАС України Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22 дійшов висновку, що враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, суд приходить до висновку, що спосіб реалізації державою у тих умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.
При цьому варто зазначити, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Однак, таке втручання у справі, що розглядається, прямо передбачено законом і має абсолютно легітимну мету, а відтак відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом позивача.
Суд вважає такий висновок застосовним також до справи, що розглядається.
Водночас суд звертає увагу, що застосовані щодо позивача підстави відмови у перетині держаного кордону є спеціальними обмеженнями, впровадженими в установленому Конституцією України порядку на період дії воєнного стану.
За таких обставин оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України прийняте уповноваженою службовою особою прикордонної служби в межах та на підставі наданих повноважень, відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону, капітан ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), треті особи: Неповнолітня ОСОБА_3 , 2008 р.н., ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його виготовлення в повному обсязі.
СуддяЗ.Б.Плеханова
Повни текст рішення виготовлено та підписано 03 червня 2025 року