Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 червня 2025 року Справа№200/3274/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплачених сум, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просить:
1) визнання протиправною бездіяльності по нарахуванню та проведенню виплати додаткової доплати згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 за період з 10.03.2020 по 24.02.2022 в розмірі 178546 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок шість) гривень 08 коп. в день звільнення;
2) стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції заборгованість по виплаті додаткової доплати згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 за період з 10.03.2020 по 24.02.2022 в розмірі 178546 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок шість) гривень 08 коп. (без вирахування податків і зборів), стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати додаткової доплати згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 в розмірі 178546 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок шість) гривень 08 коп. за період з 10.03.2016 по день звільнення в розмірі 95542 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 07 коп. (без вирахування податків і зборів);
3) стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати додаткової доплати згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 в розмірі 178546 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок шість) гривень 08 коп. за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 31 травня 2016 року до 11 лютого 2025 року проходила службу в Департаменті патрульної поліції. Проте за час проходження служби отримувала грошове забезпечення в меншому розмірі, ніж це встановлено. На думку позивача, відповідачем протиправно не виплачена додаткова доплата згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 в період з 10.03.2020 по 24.02.2022 в сумі 178546,08 грн.
У зв'язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.
31 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №200/2125/25, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлена ухвала.
30 квітня 2025 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 та наказу МВС України від 03.06.2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», враховуючи обмежений обсяг фінансування на виплату доплати до грошового забезпечення поліцейським, керівником ДПП прийнято рішення про включення працівників ДПП, в тому числі і позивача для виплати додаткової доплати до грошового забезпечення, визначеної постановою.
Відповідно до наказів Департаменту патрульної поліції в межах виділених асигнувань на зазначені цілі ОСОБА_2 здійснено доплату за службу в умовах карантину за 2020 рік - 28 343,72 грн, за 2021 рік - 6 349,78 грн.
Виділені ДПП бюджетні асигнування за програмою 1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» були витрачені у повному обсязі на встановлення та виплату поліцейським ДПП відповідної додаткової доплати.
На підставі наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
06 травня 2025 року вищевказані позовні вимоги виділені в самостійне провадження.
07 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №200/3274/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про що постановлена ухвала.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , з 31.05.2016 року до 11.02.2025 року проходила службу в Департаменті патрульної поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції № 248 о/с від 11.02.2025 року, позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно довідки розрахунку доплати ОСОБА_1 , яка забезпечувала правопорядок та безпеку громадян та внаслідок виконання своїх службових обов'язків мала безпосередній контакт з населенням у період дії карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, причиненої коронавірусом SARS-CoV-2, позивач згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 отримала доплати за періоди: квітень 2020 року (30 днів) - 1428,95 грн, травень 2020 року (31 день) - 4740,16 грн, червень 2020 року (30 днів) - 7813,04 грн, липень 2020 року (31 день) - 7451,82 грн, вересень 2020 року (9 днів) - 1669,07 грн, жовтень 2020 року (31 день) - 3709,55 грн, листопад 2020 року (3 дні) - 778,99 грн, грудень 2020 року (6 днів) - 752,14 грн, січень 2021 року (12 днів) - 4908,88 грн, лютий 2021 року (8 днів) - 1440,90 грн.
Спірні правовідносини виникли з приводу бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивача додаткової доплати згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 за період з 10.03.2020 по 24.02.2022 в розмірі 178546,08 грн в день звільнення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою ст.3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 року №988 (далі Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 (далі Постанова №375).
Пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Пунктом 5 Постанови №375 передбачено, що доплати, визначені пунктах 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 №485 затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (надалі - Порядок №485), який визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку №485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 03.06.2020 №431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Абзацом другім пункту 4 Постанови №375 передбачено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Тобто, завдання щодо формування списків на встановлення доплати підлеглим поліцейським, у зв'язку із виконанням службових обов'язків у період дії карантину мали забезпечувати життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, покладено на керівників відповідних органів поліції.
Остаточне рішення щодо визначення персонального переліку поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім в граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, в даному випадку, приймає начальник Головного управління, в тому числі, але не виключно в межах видатків державного бюджету, передбачених за відповідними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Згідно довідки розрахунку доплати ОСОБА_1 , яка забезпечувала правопорядок та безпеку громадян та внаслідок виконання своїх службових обов'язків мала безпосередній контакт з населенням у період дії карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, причиненої коронавірусом SARS-CoV-2, позивач згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 отримала доплати за періоди: квітень 2020 року (30 днів) - 1428,95 грн, травень 2020 року (31 день) - 4740,16 грн, червень 2020 року (30 днів) - 7813,04 грн, липень 2020 року (31 день) - 7451,82 грн, вересень 2020 року (9 днів) - 1669,07 грн, жовтень 2020 року (31 день) - 3709,55 грн, листопад 2020 року (3 дні) - 778,99 грн, грудень 2020 року (6 днів) - 752,14 грн, січень 2021 року (12 днів) - 4908,88 грн, лютий 2021 року (8 днів) - 1440,90 грн.
Суд звертає увагу, що позивач помилково вважає, що додаткова доплата до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 виплачується в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, оскільки наказом від 03.06.2020 №431 визначено встановлення додаткової доплати в граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що додаткова доплата згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 за період з 01.04.2020 року до 28.02.2021 року виплачена позивачу у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Окрім того, позивач не має право на виплату додаткової доплати за період з 10.03.2020 року до 11.03.2020 року, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин саме з 12 березня 2020 року.
Щодо позовних вимог про виплату спірної доплати за періоди з 12.03.2020 року до 31.03.2020 року, з 01.03.2021 року до 24.02.2022 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок виконання своїх обов'язків позивач мала безпосередній контакт з населенням, що підтверджується сплатою доплати за період з 01.04.2020 року до 28.02.2021 року.
Відповідачем не було надано жодних спростувань та доказів на підтвердження відмінностей умов праці чи виконання позивачем іншого характеру службових завдань за періоди з 12.03.2020 року до 31.03.2020 року, з 01.03.2021 року до 24.02.2022 року, тому суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання доплати за Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 за періоди виконання посадових обов'язків та безпосереднього контакту з населенням за період служби.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 420/19450/21.
Спірна доплата має бути нарахована та виплачена за період виконання посадових обов'язків та безпосереднього контакту з населенням за період служби без урахування періодів відпусток та перебування на лікарняному.
Посилання відповідача на відсутність фінансування судом не приймаються до уваги, оскільки Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Вказана правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №820/4619/16 та від 14 березня 2019 року у справі №820/660/17.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача спірної доплати, суд зазначає наступне.
Наказом від 03.06.2020 №431 визначено встановлення додаткової доплати в граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах.
Отже, визначення розміру додаткової доплати в граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення є дискреційним повноваженням керівника органу поліції.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 360/3119/21.
Отже, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову доплату згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 № 375 за спірний період.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення додаткової виплати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342 не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат»(далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001(далі - Порядок № 159).
Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що відповідні суми, які підлягають виплаті позивачу, не тільки виплачені, але і нараховані.
Позивач та відповідач підтверджують не нарахування та не виплату позивачу належних сум грошового забезпечення на час звернення з позовом.
Суд наголошує, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (заборгованості), отже, до виплати належних особі сум за рішенням суду, відсутня протиправність в діях відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсаційних виплат.
З огляду на викладене, ці вимоги є передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі № 220/11292/19-а, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20; від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19; від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, від 18 травня 2023 року у справі № 200/14129/19-а, від 20 квітня 2023 року у справі № 200/11746/19-а, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20, від 27 червня 2024 року у справі № 520/17342/18, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення підлягає частковому задоволенню.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак, приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22.
Наведене дає суду підстави для висновку, що до 19 липня 2022 року строк звернення позивач з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди з 12.03.2020 року до 31.03.2020 року, з 01.03.2021 року до 24.02.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за періоди з 12.03.2020 року до 31.03.2020 року, з 01.03.2021 року до 24.02.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни".
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв