Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 червня 2025 року Справа№200/2142/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Трун Ольги Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
26.03.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд», надійшов позов адвоката Трун Ольги Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії від 06.03.2025 року № 057350008961;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення (25.02.2025) та зарахувати до страхового стажу період роботи з 11.01.1983 по 04.07.1984, період навчання з 02.12.1986 по 02.03.1987 та період військової служби з 05.07.1984 по 12.05.1986, до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.1979 по 10.01.1983 та періоди роботи з 11.01.1983 по 20.09.1983 та з 25.11.1987 по 03.11.1994.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії, позивач досяг необхідного віку, страховий стаж складав: 25 роки 2 дні, пільговий стаж за Списком 1 - 11 років, що достатньо для призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю права, не зарахувавши до страхового стажу період роботи, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою та печатка на пільговій довідці не містить чіткого зображення повного складу тексту та реквізитів; період навчання, через неточності в атестаті, та період строкової військової служби, оскільки в записі про звільнення з строкової служби відсутнє посилання на дату наказу.
Відповідач - 2 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянута заява позивача від 25.02.2025, яка стосується саме призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначив, що законних підстав для зарахування до страхового стажу, зокрема, періоду проходження строкової військової служби з 05.07.1984 по 12.05.1986 не було.
Ухвалою судді від 31.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 25.11.2000.
25.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.03.2025 №057350008961 відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, відповідно до вказаного вище рішення, згідно з наданими до заяви документів страховий стаж складає 21 рік 08 місяців 06 днів.
При цьому зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи за трудовою книжкою ( НОМЕР_2 ) з 11.01.1983 по 04.07.1984, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою. Також, цей період не можливо врахувати по наданій довідці N144 від 24.05.2016, оскільки завірені записи в довідці печаткою що не містить чіткого зображення повного складу тексту та реквізитів, через що неможливо її ідентифікувати. Довідка потребує перевірки.
Також зазначено, що неможливо брати до уваги періоди навчання:
- за атестатом (№9004 від 02.03.1987) з 02.12.1986 по 02.03.1987, оскільки період навчання на українській стороні диплому відрізняється від періоду навчання, зазначеного на російській стороні диплому, також період навчання перетинається з роботою;
- за посвідченням (№1866 від 31.07.2001), оскільки в ньому не зазначено період навчання та вказано лише ініціали особи;
- період строкової військової служби з 05.07.1984 по 12.05.1986, оскільки в записі про звільнення зі строкової служби відсутнє посилання на дату наказу.
Інформацію про пільговий стаж позивача спірне рішення не містить.
Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право) страховий стаж позивача становить 21 рік 8 місяців 6 днів, пільговий стаж відсутній.
При цьому в адміністративному позові позивач зазначає про наявність пільгового стажу роботи за Списком №1 для призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, а саме: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу - 31 року.
Відповідно до п. 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Таким чином, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. До 01.01.1992 були чинними Список №1 та Список №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, а після - списки, затверджені: постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Так, на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 досяг 60 років 02 місяці 11 днів.
Стосовно спірних періодів.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 11.01.1983 по 04.07.1984.
Так, відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 07.02.1983 ОСОБА_1 працював у Ордена Трудового Червоного Знамені шахта «Центральна» в/о «Красноармійськвугілля», а саме:
- з 11.01.1983 по 20.09.1983 електрослюсарем 4 розряду підземним;
- з 21.09.1983 по 04.07.1984 електрослюсарем черговим по ремонту обладнання 5 розряду на поверхні.
Запис про звільнення не завірений печаткою.
Отже надання уточнюючої довідки необхідно.
ОСОБА_1 було надано довідку №144 від 24.05.2016, якою підтверджується вказані вище періоди роботи на ВП «Шахта «Центральна» ДП «Красноармійськвугілля», при цьому період роботи з 11.01.1983 по 20.09.1983 за Списком №1.
Отже, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 11.01.1983 по 04.07.1984 та до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 11.01.1983 по 20.09.1983.
Стосовно періоду навчання з 01.09.1979 по 10.01.1983.
Згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 07.02.1983 ОСОБА_1 з 01.09.1979 по 10.01.1983 навчався у СПТУ №105 за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установок, що також підтверджується дипломом серії НОМЕР_4 від 10.01.1983 виданим Середнім професійно-технічним училищем №105 м. Димитрова Донецької області.
Згідно з розрахунком стажу, вказаний період навчання зарахований до страхового стажу.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Оскільки після закінчення навчання позивач працевлаштувався за набутою професією (на наступний день), що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, ураховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 11.01.1983 по 20.09.1983, період навчання з 01.09.1979 по 10.01.1983 відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно періоду навчання з 02.12.1986 по 02.03.1987.
Так, згідно з записами трудової книжки, позивач у період з 18.08.1986 по 10.11.1987 працював у ЦОФ «Комсомольська» в/о «Донецькзбагачення» (запис №5, 7), при цьому міститься запис №6 про навчання з 02.12.1986 по 02.03.1987 в СПТУ №105 за професією слюсар черговий по ремонту обладнання.
Згідно з розрахунком стажу період роботи з 18.08.1986 по 10.11.1987 повністю зарахований до страхового стажу (без виключення періоду навчання, що відбувалося у період роботи).
Отже, оскільки період з 18.08.1986 по 10.11.1987 зарахований до страхового стажу, додаткове зарахування періоду навчання не потребується.
Подвійне зарахування періодів роботи та навчання не передбачено чинним законодавством.
Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог в цій частині.
При цьому суд звертає увагу на те, що інформація зазначена у спірному рішенні не відповідає розрахунку стажу до нього.
Стосовно періоду роботи з 25.011.1987 по 03.11.1994.
Згідно із записами трудової книжки, позивач працював з 25.11.1987 по 03.11.1994 електрослюсарем черговим по ремонту обладнання 4 розряду підземним у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Красноармійськвугілля».
Відомості про повний робочий день в шахті відсутні, уточнююча довідка за цей період не подавалася та в матеріалах справи відсутня.
Отже відповідачем правомірно не зараховано до пільгового стажу вказаний вище період роботи, при цьому, оскільки до адміністративного позову також не надано таку довідку, наразі підстави для зарахування періоду роботи з 25.11.1987 по 03.11.1994 до пільгового стажу відсутні.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.03.2025 року № 057350008961 є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачеві, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону №1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Отже, правовідносини із призначення пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.
Таким чином, ураховуючи, що пенсійним органом не зараховані періоди роботи згідно з записами трудової книжки позивача та не здійснено обрахунок страхового та пільгового стажу, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди: з 11.01.1983 по 04.07.1984, з 05.07.1984 по 12.05.1986 та до пільгового стажу за Списком №1 періоди: з 01.09.1979 по 10.01.1983, з 11.01.1983 по 20.09.1983.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з квитанцією від 26.03.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн (1211,20 *0,8).
При цьому, ураховуючи, що рішення відповідача визнано судом протиправним та зобов'язано повторно розглянути заяву про призначення пенсії з періодів, суд вважає, що судовий збір у сплаченому розмірі 968,96 грн, за одну вимогу немайнового характеру, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов адвоката Трун Ольги Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області від 06.03.2025 року № 057350008961 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про призначення пенсії за віком від 25.02.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди: з 11.01.1983 по 04.07.1984, з 05.07.1984 по 12.05.1986 та до пільгового стажу за Списком №1 періоди: з 01.09.1979 по 10.01.1983, з 11.01.1983 по 20.09.1983.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв