30 травня 2025 рокуСправа №160/8707/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/8707/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги, -
24 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2025 р. №Ф-933-53/У.
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) шляхом виключення нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8448 грн (вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень) у зв'язку із скасуванням вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2025 р. №Ф-933-53/У в судовому порядку.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки), сформованої відповідачем щодо позивача. Стверджує, що в зв'язку з перебуванням на пенсії відповідач в силу спеціального припису законодавства не мав правових підстав для формування спірної вимоги.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/8707/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8707/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
14 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що згідно інформаційно - комунікаційних систем ДПС України, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років та є пенсіонером, який досяг пенсійного віку з 01.01.2018, отже звільняється від сплати єдиного соціального внеску з 01.01.2018. Враховуючи вищевикладене нарахування по єдиному внеску проведені за 2017 рік у сумі 8448,00 гривень ФОП ОСОБА_1 є правомірними. В межах виконавчого провадження заборгованість в сумі 8448,0 грн погашена 17.03.2025 р.
30 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач наводить доводи про несправедливість визначення йому грошового зобов'язання з ЄСВ.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно посвідчення від 17.02.2003 року серії НОМЕР_2 позивачу призначена пенсія за вислугу років.
Відповідно до трудової книжки позивача він в 2017 році не працював.
16 січня 2025 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-933-53У, якою на підставі даних інформаційної системи податкових органів виставлено позивачу вимогу сплатити заборгованість з ЄСВ у розмірі 8448,00 грн (далі - Вимога).
Вважаючи Вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2464-VI дія цього поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За ч. 1 ст. 3 Закону №2464-VI до принципів здійснення збору та ведення обліку єдиного внеску належать принципи законодавчого визначення умов і порядку його сплати та обов'язковості сплати.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є в т.ч. фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 6 Закону №2464-VI встановлено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
За п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній в період нарахування позивачу ЄСВ) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч. 3, 4, 8 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Пунктами 6, 7 ч. 1 ст. 13 Закону №2464-VI встановлено, що податкові органи мають право: застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
За ч. 3, 4, 6, 10 ст. 25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), яка містить аналогічні положення законодавства.
Також згідно п. 3, 4 розділу VI Інструкції Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Визначальним для вирішення даного спору є застосування законодавства згідно принципу прямої дії, тобто - до правовідносин застосовується та редакція законодавства, що була чинна у відповідний період існування таких правовідносин. Виключення з цього правила (зворотня дія законодавства) в спірних правовідносинах відсутні.
Передусім йдеться про ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI.
Зміни в цю норму права внесені Законом №2148-VIII - пунктом 22 (а саме - абзаци 10-11 підпункту 2). В силу прямої вказівки у абз. 3 п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» №2148-VIII саме ці зміни набрали чинності 01.01.2018 року.
Відповідач нарахував позивачу ЄСВ за 2017 рік. Вказана норма права зазнавала змін згідно Закону №2148-VIII:
1) в період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року мала наступний вигляд:
Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
2) в період з 01.01.2018 року мала наступний вигляд:
Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу".
Суд зауважує, що згідно викладу підстав позову позивач не врахував першу з вищевказаних редакцій спірної норми права.
Тлумачення вказаних редакцій ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI свідчить, що пільга для фізичних осіб-підприємців, в т.ч. на спрощеній системі оподаткування, надавалася за різними правилами:
1) спочатку для пенсіонерів за віком/інвалідам, які при цьому отримують пенсію/соціальну допомогу;
2) а з 01.01.2018 року - для осіб, які отримують пенсію за віком/є особами з інвалідністю/досягли пенсійного віку, при цьому такі категорії осіб отримують пенсію/соціальну допомогу.
Фактично, зміст змін зводиться до розширення кола пенсіонерів: з пенсіонерів лише за віком на пенсіонерів усіх видів (за віком, за вислугу років, в разі втрати годувальника і тд).
Як зазначав сам позивач і підтверджується матеріалами справи, він з 2003 року отримує пенсію за вислугу років.
Отже, позивач не відповідав умовам для звільнення від сплати ЄСВ згідно первісної редакції ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, оскільки вона поширювалася лише пенсіонерів за віком, в той час як позивач отримував та отримує пенсію за вислугу років.
Як наслідок, нарахування за 2017 рік здійснені згідно прямого припису законодавства - п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, який передбачав, що для цієї категорії платників ЄСВ сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. При цьому як вже встановлено судом пільга згідно ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI впродовж 2017 року на позивача не поширювалася в силу його невідповідності умовам її надання (отримання пенсії іншого виду, ніж пенсія за віком).
Таким чином, нарахування за 2017 рік є обґрунтованими.
Інших підстав позовну позовна заява не містить. Судом з власної ініціативи надано повну та всебічну правову оцінку усім іншим аспектам прийняття Вимоги, за результатом якої підстав для задоволення позову не встановлено.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні, отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко