03 червня 2025 рокуСправа №160/5738/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, викладену у листі від 25.12.2024 № 5/2218.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до форми і порядку, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.1993 № 379.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є дружиною військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 Збройних сил України старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 19 листопаду 2023 року помер під час проходження військової служби від захворювання, а саме «Гострого розладу кровообігу. Обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії», у місті розташування його підрозділу. Звернувшись до відповідача із заявою щодо видачі їй посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби». Листом відповідача №5/2218 відмовлено у видачі такого посвідчення. Позивачка вважає, що відмова відповідача у видачі посвідчення з підстав того, що дія Закону №2011-ХІІ не поширюється на позивача, оскільки смерть її чоловіка сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, не є обґрунтованою, оскільки смерть ОСОБА_2 не пов'язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння, а сталася в наслідок вищезазначеного захворювання отриманого ним в наслідок та під час проходження військової служби. Висновком експерта №12-17/290-Брт/23 від 20.11.2023 лише констатовано перебування солдата ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, однак зазначене не знаходиться у причинному зв'язку з його смертю. За таких обставин позивач має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копію пенсійної справи позивача.
06 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказуючи, що позовна заява є необґрунтованою, викладені у ній обставини не відповідають фактичним подіям, та не підлягає задоволення. Рішення винесене законно, події викладені відображають фактичні обставини справи.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивачка є дружиною військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 Збройних сил України старшого солдата ОСОБА_2 , якому було видано 12 серпня 2023 року посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовець ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_3 від 28 листопада 2023 року (а.с. 8 зворот.).
ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/290Брт/23 20 листопада 2023 року, що видане Комунальним закладом охорони здоров'я Харківське бюро судово-медичної експертизи смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Ізюм, в приміщенні школи № 6. В результаті розтину тіла судово-медичним експертом ОСОБА_3 було засвідчено, що причиною смерті військовослужбовця стали гострий розлад кровообігу, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Висновок судово-медичного експерта - смерть настала 19 листопада 2023 року в результаті захворювання.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 20 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3062 від 20.08.2024 року захворювання, яке призвело до смерті старшого солдата ОСОБА_2 , так пов'язані з проходженням військової служби.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 165 та витягу з наказу командира НОМЕР_4 окремої механізованої інгулецької бригади №22-РС від 04.03.2024 року смерть військовослужбовця ОСОБА_2 не пов'язана із захистом Батьківщини, не пов'язана з проходженням військової служби а.с. 10, 11).
Позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо видачі їй посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби».
25 грудня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 листом №5/2218 відмовлено у видачі такого посвідчення, з наступним обґрунтуванням: «Зважаючи, що згідно з листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.09.2024 року № 02-06/2115 (вхідний №11048 від 30.09.2024 року), при проведенні експертизи крові від трупа військовослужбовця ОСОБА_4 був виявлений етиловий спирт у кількості 2,85% (висновок експерта від 24.11.2023 року №16/15671-Дм/23), ІНФОРМАЦІЯ_7 вимушений відмовити у видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби».
Таку відмову позивачка вважає протиправною тому позивач і звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною шостою статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
За приписами частини тринадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову № 379, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - Порядок).
Так, пунктами 2, 4 Порядку визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Положеннями пункту 5 Порядку передбачено, що для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:
- територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;
- уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку у заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються:
- копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);
- документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);
- фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;
- висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;
- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
З аналізу викладених норм слідує, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому, Порядок не має розширеного тлумачення підстав, як для видання так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
За встановленими обставинами, смерть старшого солдата ОСОБА_2 є такою, що настала під час проходження військової служби військовослужбовця.
Отже, смерть ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби, що дає законні підстави позивачу, як дружині військовослужбовця отримати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби викладену у листі від 25.12.2024 №5/2218, позовні вимоги у цій частині задоволенню.
Водночас, частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки позивачем до суду не було надано копію заяви, яка була подана до відповідача із зазначення додатків до неї, суд позбавлений можливості перевірити чи відповідає перелік копій документів, поданий позивачкою, вимогам Порядку № 379.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, з метою повного, всебічного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до форми і порядку, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.1993 № 379 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с. 13). Оскільки основна вимога задоволена, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Коренева А.О. на лікарняному рішення у справі прийнято у перший робочий день судді 03.06.2025.
Керуючись ст. ст. 139, ст. 241-246, 250, 262, 292 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до форми і порядку, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.1993 № 379, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев