465/8184/24 2/441/417/2025
(заочне)
22.05.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Перетятько О.В.,
за участі секретаря Сорока М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Маліцький Д.В. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , просив стягнути з нього заборгованість за договором позики від 23.01.2024, що складається із суми основного боргу - 15 000 грн. 00 коп., 3% річних - 288 грн. 53 коп. та інфляційних нарахувань відповідно - 847 грн. 17 коп., а всього на загальну суму 16 135 грн. 70 коп.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.01.2024 між сторонами укладено договір позики, за яким позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 15 000 грн. 00 коп., про що останній надав позивачу розписку. Згідно розписки ОСОБА_3 зобов'язався повернути вказані кошти протягом трьох місяців, по 5 000 грн. 00 коп. в місяць. Оскільки у встановлений у розписці термін відповідач свої зобов'язання не виконав та на прохання позивача повернути кошти, таких не повернув, позивач змушений звернутись за захистом свого порушеного права до суду. Просив стягнути заборгованість та понесені у справі судові витрати.
ОСОБА_1 у заяві від 22.05.2025 позов підтримав, просив задовольнити, справу розглядати за його відсутності, щодо винесення у справі заочного рішення, не заперечив.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, у тому числі, в порядку ст. 128 ЦПК України, через публікацію оголошення на веб-сайті «Судова влада України», причини неявки суд не повідомила.
На сайті «Судова влада України»: Городоцький районний суд Львівської області у розділі «громадянам», в якому є список справ призначених до розгляду, було розміщено інформацію про час та дату усіх судових засідань у цій справі.
З огляду на те, що ОСОБА_3 був обізнаним про наявність в Городоцькому районному суді Львівської області справи за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення заборгованості, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, за відсутності заперечень позивача, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано. До відповідного правового висновку, зокрема, прийшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 613/919/16-ц.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Із розписки від 23.01.2024 видно, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за яким позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 15 000 грн. 00 коп., про що останній надав позивачу розписку. Згідно розписки ОСОБА_3 зобов'язався повернути вказані кошти протягом трьох місяців, по 5 000 грн. 00 коп.
З детального аналізу змісту боргової розписки від 23.01.2024 року вбачається, що при її складанні сторонами було дотримано всіх істотних умов, а саме: зазначено дату її складання, прізвища, ім'я і по батькові сторін, суму позики, порядок повернення боргу, підписи сторін.
Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи те, що відповідач надані позивачем в борг грошові кошти не повернув, доказів на підтвердження виконання свого обов'язку щодо повернення грошових коштів позивачу, суду не надав, як і доказів написання розписки під тиском, відтак сума боргу підлягає стягненню із відповідача.
За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Так, розпискою від 23.01.2024 встановлено строк повернення одержаних згідно договору позики коштів, протягом трьох місяців з 23.01.2024. Разом з тим, позика на день постановлення рішення не повернена, тому факт порушення зобов'язання суд вважає доведеним.
Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 № 6-49цс12.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Як вказано вище умовами договору, укладеного між сторонами, не було встановлено розміру процентів за користування коштами, як і не було встановлено безоплатність такого користування, тому, зважаючи на вимоги ст. 1048 ЦК України, слід вважати, що розмір процентів за цей період слід визначати на рівні облікової ставки Національного банку України.
Жодних доказів про те, що позичені кошти були повернуті відповідачем позивачу у матеріалах справи немає, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено. Також, у матеріалах справи відсутні докази про сплату відповідачем процентів за користування грошовими коштами.
Відтак наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, загальний розмір яких становить 288 грн. 53 коп. сумнівів у своїй правильності не викликає.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, сума інфляційних втрат у розмірі 847 грн. 17 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 , який не виконав взяті на себе зобов'язання, підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 борг за договором позики від 23.01.2024, який в сумі становить 16 135 грн. 70 коп.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 1 211 грн. 20 коп. судового збору.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованого на АДРЕСА_2 ) заборгованість за розпискою-зобов'язанням від 23.01.2024 в сумі 16 135 (шістнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяви про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 02.06.2025.
Головуючий суддя Перетятько О.В.