30 травня 2025 року
м. Київ
справа № 202/5423/21
провадження № 61-12871ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду
міста Дніпра від 17 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визначення порядку користування квартирою та вселення,
23 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 17 січня
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, повний текст якої складено 15 серпня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено
без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії вказаної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду належні та допустимі докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, зокрема, докази на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії оскаржуваного судового рішення заявнику (представнику заявника); надати докази сплати судового збору у розмірі 3 632 грн, касаційну скаргу в новій редакції, в якій зазначити відомості відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, а також копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Заявнику роз'яснено, що, якщо доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, не буде подано заявником у зазначений строк, це буде підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Також роз'яснено, що, у разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Копія ухвали Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року направлялася на адресу, зазначену заявником у касаційній скарзі.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом з копією зазначеної ухвали повернено до Верховного Суду без вручення адресату
з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Суд касаційної інстанції повторно направив рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали від 14 жовтня 2024 року на адресу, зазначену заявником у касаційній скарзі.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом з копією зазначеної ухвали повернено до Верховного Суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (753/12496/18)
Верховний Суд зробив висновок, що за загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування позивача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Втім, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Отже, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, зазначивши її в апеляційній скарзі.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду
від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року
у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б,
від 21 січня 2021 року у справі № 910/16249/19, від 19 травня 2021 року
у справі № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20).
Отже, Верховний Суд вчинив всі процесуальні дії щодо вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме двічі надсилав ухвалу засобами поштового зв'язку на адресу заявника, яку вона зазначила у своїй касаційній скарзі.
Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
До касаційного суду заява про зміну місця проживання або перебування
ОСОБА_1 не надходила.
Крім того, до повноважень касаційного суду не віднесено встановлювати фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах касаційної скарги.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові
від 19 липня 2023 року у справі № 906/638/22.
Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Верховний Суд зазначає, що заявник мала можливість слідкувати за ходом розгляду своєї справи, дізнаватися про його результати та у встановлені процесуальні строки виправити недоліки її касаційної скарги, оскільки ухвала Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року у відкритому доступі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Станом на 30 травня 2025 року ухвалу Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року
не виконано і відомості про те, що заявник вживала заходи щодо усунення недоліків скарги, у Єдиній автоматизованій системі діловодства Верховного Суду відсутні.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France»
від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Оскільки ОСОБА_1 належних та допустимих доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, не подано, вказане є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду
міста Дніпра від 17 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визначення порядку користування квартирою та вселення.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська