21 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/3236/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 21.05.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт" арбітражного керуючого Данілова А.І.
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника боржника
у справі № 908/3236/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт"
про банкрутство
Історія справи
1. Ухвалою від 23.11.2021 у справі № 908/3236/21 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника - ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт". Розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2022 у цій справі Боржника ТОВ "ЦМВ "Малахіт" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Данілова А.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 486 від 04.04.2013).
3. 24.12.2022 суд здійснив офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному вебпорталі "Судова влада України" (номер публікації 69599).
4. Ліквідаційна процедура у справі триває.
5. В межах цієї справи ліквідатор арбітражний керуючий Данілов А.І. звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника банкрута, у якій, з урахуванням заяви про доповнення вимог, ліквідатор просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "ЦМВ "Малахіт" перед кредиторами на особу, винну в доведенні його до банкрутства, та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт" 10 201 851,61 грн (вимоги кредиторів) та 112 500,00 грн (сума авансованих ініціюючим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Маресто Україна" коштів в якості авансування основної грошової винагороди арбітражного керуючого Данілова А.І. за виконання повноважень у справі N 908/3236/21), яка прийнята судом.
6. Ліквідатор надав суду Аналіз фінансово-господарського становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр медичної візуалізації "Малахіт" (далі - Аналіз), згідно з яким арбітражний керуючий дослідив обставини у діяльності Боржника та показники фінансової звітності за три роки діяльності Товариства - 2018-2020 роки, що передували року відкриття провадження у справі про банкрутство (2021 рік).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 у справі №908/3236/21, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025:
- заяву ліквідатора ТОВ "ЦМВ "Малахіт" арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника банкрута (б/н від 23.02.2024, з урахуванням заяви про доповнення вимог б/н від 07.03.2024) задоволено;
-покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" перед кредиторами на особу, винну в доведенні його до банкрутства - ОСОБА_1 ;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" 10 314 351, 61 грн в якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт".
7.1. Приймаючи наведені судові рішення, суди виходили з достатності доказів для встановлення ознак правопорушення, яке тягне цивільно-правову відповідальність у вигляді субсидіарної відповідальності, а також з наявності правових підстав для покладення такої відповідальності у заявленому розмірі саме на ОСОБА_1 .
Суди встановили, що ОСОБА_1 , як керівник та власник Боржника, фактично покинув останнього, залишивши кредиторську заборгованість та усунувши джерела для її погашення і такі умисні дії безумовно перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з доведенням Боржника до стану неспроможності здійснювати розрахунки, а надалі до збільшення заборгованості внаслідок заявлення кредиторських вимог після відкриття провадження у справі про банкрутство за обставин та банкрутства. Суди встановили розмір субсидіарних вимог, який становить: 10 384 337,61 грн (сума вимог кредиторів за реєстром) - 182 486,00 грн (вартість проданого у ліквідаційній процедурі майна) = 10 201 851,61 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №908/3236/21, у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" арбітражного керуючого Данілова А.І. про покладення на керівника боржника ТОВ "Центр медичної візуалізації "Малахіт" ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності перед кредиторами відмовити.
8.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження є застосування судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, вкладених у постановах Верховного Суду (п. 1 ч. 2 ст.287 ГПК України).
В обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає таке:
- судом не застосовано правило про пріоритет норм ЦК над нормами інших законодавчих актів (ст. 4 ЦК) (не враховані висновки, що містяться у постанові ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, постанові ВГСУ від 05.04.2017 у справі № 914/1876/14);
- судом не застосовано правила ч. 3 ст. 96 ЦК України, за якими учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи (не врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №607/3095/16-ц);
- судом не враховано, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово- господарського стану боржника, складений у відповідності до "Методичних рекомендацій..." Міністерства економіки, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність або його недоліки чи навіть відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів (не врахований висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16);
- не сформульовано, яке саме господарське правопорушення, коли саме, у який спосіб вчинено ОСОБА_1 , не сформульовано склад такого правопорушення, що є обов'язковим за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ (не враховані висновки, що містяться в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16).
-Вказує, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - у першу чергу "аналізу", який не ґрунтується на документах первинного обліку. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України не врахував обставини, які вже були встановлені іншими судовими рішеннями у цій справі:
- постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2023, якою встановлено розмір заборгованості боржника - 4 454 709,41 грн
- постановою Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09.2024.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
9. Арбітражним керуючим Даніловим А.І. подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Провадження у Верховному Суді
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/3236/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025.
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №908/3236/21 та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №908/3236/21 на 23 квітня 2025 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
12. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 908/3236/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 до 21 травня 2025 року о 12:50 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.
13. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Предметом судового розгляду є заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника на єдиного учасника та кінцевого бенефіціарного власника.
16. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
17. Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
18. Водночас умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
19. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
20. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
21. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
22. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій / бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
23. Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
24. Досліджуючи наявність елементів складу означеного вище правопорушення, суди обох інстанцій у цій справі погодились з висновками Аналізу ліквідатора, оскільки висновки в цілому знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Так, за підсумками Аналізу ліквідатора:
- У період з 01.01.2018 р. по 31.12.2020 р. ТОВ "ЦМВ "Малахіт", отримуючи значні доходи від господарської діяльності (2020 р. -10.113,8 тис. грн. 2019 р. - 4.513,0 тис. грн. 2018 р. - 3.489,2 тис. грн), декларувало збитки (2020 р. - 1.674,8 тис. грн. 2019 р. - 605,4 тис. грн. 2018 р. - 85,5 тис. грн), які утворювалися у зв'язку з перевищенням понесених Товариством витрат над його доходами. Водночас будь-яких доказів обґрунтованості (доцільності) понесених Товариством витрат, та доказів їх безпосередньої пов'язаності із господарською діяльністю (наданням медичних послуг населенню) ТОВ "ЦМВ "Малахіт" арбітражному керуючому не надано. Стан неможливості розрахуватися з кредиторами за рахунок власних активів настав у 2020 р., однак, в порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства керівником та єдиним учасником, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 не було прийнято рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження про банкрутство ТОВ "ЦМВ "Малахіт";
- Арбітражним керуючим не встановлено наявності ознак фіктивного банкрутства ТОВ "ЦМВ "Малахіт";
- У поведінці керівника, єдиного учасника та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 арбітражним керуючим встановлено ознаки дій з доведення підприємства до банкрутства, які, зокрема, полягають у такому:
- побудова такої організаційно-економічної моделі ведення господарської діяльності ТОВ "ЦМВ "Малахіт", за якої весь прибуток від діяльності Товариства на постійній основі виводився з обігу Товариства на користь його керівника та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ОСОБА_1 через укладені з ним, як з пов'язаною (зацікавленою) особою, Договору оренди № 04 від 01.02.2019 р. та Договору оренди майна № 05 від 01.02.2021 р., відповідно до яких в оренду Товариству було передано основні засоби для ведення господарської діяльності - надання медичних послуг населенню;
- відчуження на користь третіх осіб у 2020 році обладнання та інвентарю ТОВ "ЦМВ "Малахіт" первинною вартістю 11 686,0 тис. грн, нематеріальних активів вартістю 19,0 тис. грн (документи про відчуження активів арбітражному керуючому не надано), при цьому будь-яких доказів проведення оплати набувачем (набувачами) відчуженого майна на користь ТОВ "ЦМВ "Малахіт" також не надано;
- збільшення у 2020 році розміру дебіторської заборгованості з 8,0 тис. грн станом на 31.12.2019 р. до 3.109,7 тис. грн станом на 31.12.2020 р. (рядок 1125 балансу на 31.12.2020 р., офіційно зданого до Головного управління статистики Запорізької області). Згідно з наданою керівником, єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 інформацією станом на 20.12.2021 р. розмір дебіторської заборгованості становив 12,3 тис. грн. Водночас, арбітражному керуючому не надано будь-яких доказів оплати контрагентом (контрагентами) дебіторської заборгованості в розмірі 3 109,7 тис. грн повністю/або частково в період з 01.01.2021 р. по 20.12.2021 р., а так само арбітражному керуючому не надано будь-яких договорів та/або первинних документів бухгалтерського обліку, якими б підтверджувалося виникнення та правомірність відображення та списання в обліку ТОВ "ЦМВ "Малахіт" вказаної дебіторської заборгованості;
- прийняття нераціональних, економічно не обґрунтованих рішень щодо придбання у власність ТОВ "ЦМВ "Малахіт" непрофільного обладнання для ведення ресторанного бізнесу у період збиткової діяльності та наявності значної не погашеної кредиторської заборгованості перед ТОВ "Діатех-Україна" за раніше придбане медичне обладнання;
- надання переваги під час погашення кредиторських вимог на користь пов'язаної особи - ОСОБА_1 шляхом оплати орендної плати за Договором оренди № 04 від 01.02.2019 р. і створення додаткових кредиторських зобов'язань за Договором оренди майна № 05 від 01.02.2021 р. та водночас ухилення від виконання зобов'язань перед сторонніми кредиторами - ТОВ "Діатех-Україна", ТОВ "Маресто Україна" за раніше придбані у них активи;
- допущення втрати (недостачі) майна ТОВ "ЦМВ "Малахіт" у кількості 27 одиниць на загальну вартість 7 150 831,00 грн, що встановлено за результатами інвентаризації, проведеної спільно арбітражним керуючим та керівником ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 21.01.2022 р. (матеріали інвентаризації ОСОБА_1 не підписано, пояснень щодо виявленої недостачі активів не надано, причини ухилення від підписання та повернення арбітражному керуючому актів інвентаризації не повідомлено);
- проведення безпідставних виплат на користь ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "Скло-Люкс", ТОВ "Ділпек", ПП "А-Стройбудкомплект", ФОП Ушакова Г.В., ФОП Бєлана Б.О. в загальній сумі 1 503 873,65 грн без належної правової підстави та спричинення цими виплатами ТОВ "ЦМВ "Малахіт" збитків в сумі 1 503 873,65 грн, що в кінцевому випадку унеможливило задоволення вимог кредиторів у зазначеній сумі;
- отримання керівником, учасником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві "Банк інвестицій та заощаджень" та в подальшому використання на свої особисті і не пов'язані з діяльністю ТОВ "ЦМВ "Малахіт" потреби кредитних коштів, які в подальшому Банку не повернуто, чим обумовлено виникнення у ТОВ "ЦМВ "Малахіт", як у фінансового поручителя кредиторської заборгованості перед Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" в розмірі 4 725 072,99 грн;
- припинення у вересні 2021 року господарської діяльності та припинення подання фінансової звітності ТОВ "ЦМВ "Малахіт" після відкриття виконавчого провадження щодо стягнення боргу в розмірі 1 041 510,47 грн на користь ТОВ "Маресто Україна" відповідно до наказу Господарського суду Запорізької області від 17.08.2021 р. № 908/3385/20 (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 66787872 від 13.09.2021 р.);
- звільнення (переведення) всього штату працівників та переведення господарської діяльності Медичного центру "Малахіт" на іншу юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичний центр "Вітамін" (код ЄДРПОУ 44180532; дата реєстрації - 20.04.2021 р.; юридична адреса: 49073, м. Дніпро, вул. Татарська, буд. 67; ліцензія МОЗ № 1566 від 26.07.2021 р.), яке продовжує здійснювати господарську діяльність медичного центру в тому самому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 ;
- використання придбаного у ТОВ "Маресто Україна" і не оплаченого ресторанного обладнання неофіційно, з метою приховування доходів від діяльності ресторану (мюзик-холу) і не відображення доходів від роботи вказаного обладнання в офіційній фінансовій та податковій звітності ТОВ "ЦМВ "Малахіт" (у вигляді оренди, або доходів від діяльності ресторанного напрямку);
25. У поведінці керівника, єдиного учасника та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ "ЦМВ "Малахіт" ОСОБА_1 арбітражним керуючим встановлено ознаки дій з приховування банкрутства та навмисного перекручування фінансової звітності, що, зокрема, полягає у такому:
- приховування від розпорядника майна інформації про розмір дебіторської заборгованості ТОВ "ЦМВ "Малахіт". Зокрема, відповідно до наданого арбітражному керуючому балансу на 31.12.2020 р. розмір дебіторської заборгованості становить 7,5 тис. грн (рядок 1125 Балансу), тоді як відповідно до Балансу на 31.12.2020 р., наданого на запит розпорядника майна Головним управління статистики у Запорізькій області, розмір дебіторської заборгованості становить 3 109,7 тис. грн;
- надання арбітражному керуючому завідомо неправдивої інформації про відсутність фактів відчуження активів ТОВ "ЦМВ "Малахіт" протягом підозрілого періоду листопад 2018 р. - листопад 2021 р., тоді як за даними офіційної фінансової звітності за той самий період вбачається факт відчуження Товариством на користь третіх осіб у 2020 році необоротних активів ТОВ "ЦМВ "Малахіт" вартістю 6 771,6 тис. грн.
26. Єдиною посадовою (службовою) особою, яка мала можливість одноосібного прямого вирішального впливу на господарську діяльність ТОВ "ЦМВ "Малахіт" протягом підозрілого періоду (три роки до порушення провадження у справі про банкрутство), був громадянин ОСОБА_1 , який безперервно займав посаду керівника Товариства та мав вирішальну частку у статутному капіталі товариства з моменту його створення (27.06.2014 р.), а починаючи з 22.08.2018 р. набув статус єдиного учасника з часткою 100 % статутного капіталу Товариства та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Товариства.
27. Згідно позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10, від 07.04.2021 у справі № 911/1815/17 у разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного.
28. Також колегія суддів враховує сталу практику Верховного Суду та згідно якої статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності (постанови Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №909/252/16 (909/385/23), від 3.11.2022 у справі 908/2694/20 та багатьох інших).
29. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
30. Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор/кредитор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора/кредитора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).
31. Отже, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).
32. ОСОБА_1 під час розгляду справи не спростовано встановленого судами невиконання керівником та власником ТОВ "ЦМВ "Малахіт" обов'язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв'язку з вилученням у нього майна, припинення діяльності за наявності кредиторської заборгованості та не вчинення встановлених законом заходів щодо запобігання банкрутству боржника, а також наступне відверте приховування документів та відомостей, які б дозволили встановити арбітражному керуючому дійсні обставини щодо фінансового стану та господарської діяльності Боржника, поряд із встановленими обставинами, які свідчать про використання підприємства - Боржника задля досягнення власних цілей.
33. Отже, судами попередніх інстанцій було встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю ОСОБА_1 та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та недостатності активів боржника для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).
34. Встановивши наявність всіх елементів складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та заснованого на законі висновку про задоволення заяви ліквідатора у цій справі та покладення відповідальності за фінансово-господарські результати діяльності ТОВ "ЦМВ "Малахіт" на ОСОБА_1 , який винен у спричиненні збитків кредиторам ТОВ "ЦМВ "Малахіт" у розмір субсидіарних вимог: 10 384 337,61 грн (сума вимог кредиторів за реєстром) - 182 486,00 грн (вартість проданого у ліквідаційній процедурі майна) = 10 201 851,61 грн.
35. У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
36. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
37. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
38. За змістом частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
41. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідають.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
42. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
43. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
44. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційних скаргах доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційних скарг.
Розподіл судових витрат
45. Судовий збір за подання касаційної скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №908/3236/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Г. Пєсков