Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/4723/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Задорожний К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6);
до Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7);
про стягнення коштів у розмірі 1 018 571, 79 грн
за участю представників:
позивача - Пивоваров О.М.;
відповідача - Хоменко М.С.
Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області, м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків, про стягнення шкоди внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зумовленого засміченням та забрудненням земельних ресурсів у розмірі 1 018 571, 79 грн. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/4723/24 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22 січня 2025 року о 12:45 год.
14.01.2025 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 985), в якому зауважив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем природоохоронного законодавства, тому підстави для покладення на нього обов'язку по відшкодуванню шкоди відсутні. При здійснені відповідачем перевірки рахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням та забрудненням земельної ділянки, ним встановлено, що даний розрахунок вчинено із порушеннями та не підтверджено документально, оскільки позивачем до позовної заяви взагалі не надано жодних документів щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру чи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які б підтверджували користування земельною ділянкою відповідачем. Також вказує, що складовою формул визначення забруднення і засмічення земель є коефіцієнт еколого-господарського значення земель (Кег), який відповідно до Методики № 17 підпункт 4.10.2 пункту 4.10 глави 4 та підпункт 5.7.2 пункту 5.7 глави 5) встановлюється на підставі довідки про віднесення земельної ділянки, що зазнала забруднення / засмічення, до категорій за цільовим призначенням, яка надається територіальним органом Держгеокадастру. Разом із тим, позивачем до позовної заяви вказані довідки додані не були, посилання на їх наявність у розрахунку відсутні, що унеможливлює перевірку підстав здійснених ним розрахунків розміру шкоди відповідачем. Окрім цього, посилається на те, що із доданого позивачем до позовної заяви протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 19-2021/49-51 від 21.07.2021 неможливо встановити які саме проби відсліджувалися, оскільки відсутня як точна адреса місцезнаходження земельної ділянки, проби які досліджувалися, так і її кадастровий номер. При цьому акт відібрання проб ґрунтів від 15.2021 № 19-2021/49-51, зазначений у протоколі вимірювань, до позовної заяви не доданий. Також у протоколі вимірювань не зазначено строк закінчення повірки Спектрофотометра tolab Spectral 00200043, що ставить під сумніви правильність показань вказаного вимірювального приладу. Отже, вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні.
21.01.2025 позив надав до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 1610), в якому зазначив, щодо помилкового зазначення Інспекцією кадастрового номера земельної ділянки: 63239855:03:000:0263, яка розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівський, Харківська область (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 9803322 від 25.01.2005), то кадастровий номер земельної ділянки визначено: 6323985500:03:000:0263. Акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 9803322 від 25.01.2005 та її визначений кадастровий номер: 6323985500:03:000:0263 було надано Інспекції під час проведення заходу державного нагляду (контролю). Згідно Методики, витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала забруднення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки. Листом від 26.05.2021 № 11-20-10-4105/0/19-21 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області зазначено, що за інформацією Міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, надати інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки не вбачається за можливе, в зв'язку з відсутністю в Управлінні технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 6323985500:03:000:0263. Відповідно Методики щодо земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. У листі від 26.05.2021 № 11-20-10-4105/0/19-21 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області зазначено, що нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі (1 га) по Харківській області станом на 01.01.2021 становить: 32 237,00 грн. Вважає, що проведеним Інспекцією позаплановим заходом із здійснення державного нагляду (контролю) у повному обсязі встановлено та зафіксовано факти порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства, що в свою чергу спричинило шкоду інтересам держави.
22.01.2025 відповідачем надано до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (вх. № 1742).
14.04.2025 відповідачем надані до суду письмові пояснення ( вх. № 9242), в яких вказує, що сума грошових стягнень за завдану навколишньому природному середовищу шкоду підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської обласної ради, фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської міської ради у відповідних сумах, у зв'язку із чим позовні вимоги про зарахування суми розміру шкоди у повному обсязі на рахунок Харківської міської ТГ, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Харківській області, на думку відповідача, не ґрунтується на наведених положеннях чинного законодавства.
Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.
У судовому засіданні 22.05.2025 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2025 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов та наданих до суду запереченнях.
Отже, в ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 22.05.2025, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини (скорочене) рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - Інспекція) з метою перевірки тверджень, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 від 01.04.2021, враховуючи погодження Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності суб'єктом господарювання «Лозівська база служби матеріально-технічного забезпечення» Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Лозівська база МТЗРФПЗАТУЗ), місцезнаходження: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області, 64661, керуючись ст. ст. 4, 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 за № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, відповідно до наказу від 05.05.2021 за №431/12-02 та направлення від 05.05.2021 за №431/12-02/03-04, в термін з 12 по 14, з 17 по 21, з 24 по 25 травня 2021 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Лозівська база МТЗРФПЗАТУЗ.
За результатами перевірки Інспекцією складено акт від 25.05.2021 № 431/12-02/03-04, яким зафіксовано факти засмічення ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6323985500:03:000:0263 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №9803322 від 25.01.2005), що розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області, а саме 6 фактів розміщення відходів на відкритому ґрунті:
· розміщення відходів металу на земельній ділянці № 1 площею 1 626, 53 кв.м, об'ємом 3 253, 06 куб.м,
· розміщення відходів металу на земельній ділянці № 2 площею 3 027, 23 кв.м, об'ємом 6 054, 46 куб.м,
· розміщення відходів металу на земельній ділянці № 3 площею 2 038, 27 кв.м, об'ємом 4 076, 54 куб.м,
· розміщення відходів металу на земельній ділянці № 4 площею 2 147, 77 кв.м, об'ємом 4 295, 54 куб.м,
· розміщення відходів металу на земельній ділянці № 5 площею 306, 02 кв.м, об'ємом 153, 01 куб.м,
· розміщення відходів металу на земельній ділянці № 6 площею 248, 16 кв.м, об'ємом 124,08 куб.м., що відображено в додатку 11 до акту перевірки.
Акт перевірки не було підписано директором Лозівська база МТЗРФПЗАТУЗ, тому акт перевірки було направлено рекомендованим листом на адресу: Харківська обл., Харківський район, с. Царедарівка, вул. Залізнична, 5.
З метою усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства на адресу Лозівської бази МТЗРФПЗАТУЗ направлено припис від 26.05.2021 № 105/03-13, який через відмову від підписання керівником Лозівської бази МТЗРФПЗАТУЗ направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою добровільного відшкодування відповідачем збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зумовлених засміченням земельних ресурсів, на адресу відповідача засобами поштового зв'язку направлено претензії з розрахунками збитків:
· № 162 від 27.09.2021 на суму 157 122, 80 грн,
· № 163 від 27.09.2021 на суму 292 430, 42 грн,
· № 164 від 27.09.2021 на суму 196 896, 88 грн,
· №165 від 27.09.2021 на суму 207 474, 58 грн,
· № 166 від 27.09.2021 на суму 29 561, 53 грн,
· № 167 від 27.09.2021 на суму 23 972, 26 грн.
З метою добровільного відшкодування відповідачем збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зумовлених забрудненням земельних ресурсів, на адресу відповідача засобами поштового зв'язку направлено претензії з розрахунками збитків:
· № 168 від 27.09.2021 на суму 17 676, 31 грн,
· № 169 від 27.09.2021 на суму 32 898, 42 грн,
· № 170 від 27.09.2021 на суму 23 340, 69 грн,
· № 171 від 27.09.2021 на суму 3 325, 68 грн,
· № 172 від 27.09.2021 на суму 2 696, 88 грн,
· № 179 від 27.09.2021 на суму 31 175, 34 грн.
Зазначені претензії були отримані відповідачем 05.10.2021, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства розраховано у відповідності до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 та зареєстрованої в Мін'юсті України 05.05.1998 № 285/2725 (зі змінами) (Методика № 171)
Згідно з Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 за № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, Інспекцією, відповідно до Методики № 171 розраховано загальну суму шкоди, яка становить 1 018 571, 79 грн.
Таким чином, як вказує позивач, відповідачем, в порушення ст.17 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях, не вживаються заходи щодо запобігання негативному та екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації його наслідків, не здійснюється контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів, а також не забезпечується захист земель від засмічення.
Вищевказані претензії щодо добровільного відшкодування збитків завданих державі порушеннями вимог природоохоронного законодавства відповідачем залишені поза увагою та у добровільному порядку не сплачені, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 66 Конституції України Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" громадяни України зобов'язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; вносити штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЗК України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
Також, згідно з положеннями ч. 1 ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, крім іншого, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Водночас, відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого є відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК України).
Ч. 3 ст. 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість (ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
П. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про управління відходами" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.
Приписами ч. 2 ст. 16 Закону України "Про управління відходами" передбачено, що утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; класифікувати свої відходи відповідно до Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів; обробляти відходи самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, або передавати їх для оброблення суб'єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають такий дозвіл; у разі утворення побутових відходів укладати договір про надання послуги з управління побутовими відходами з виконавцем відповідної послуги та вносити плату за надання такої послуги відповідно до встановлених тарифів; не допускати змішування відходів, що можуть бути відновлені, з відходами, що не можуть бути відновлені; вести облік відходів, що утворилися в результаті їхньої діяльності, та подавати відповідну звітність; розробляти та виконувати плани управління відходами підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані місць утворення та зберігання відходів, а також забезпечувати дотримання встановлених правил техніки безпеки та пожежної безпеки у таких місцях; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність; призначати відповідальних осіб у сфері управління відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров'ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону;
Відповідно до Методики № 171, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (п. 3.1 Методики).
П. 3.2. Методики № 171 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Також, п. 3.3. вказаної Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 БК України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України.
Водночас, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;
Згідно п 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Суд зазначає, що досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи позивача щодо не вжиття відповідачем заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу, допущено зберігання відходів у несанкціонованих містах та не здійснюється належний контроль щодо розміщення об'єктів власних відходів, та не забезпечується захист земель від засмічення.
Отже, суд дійшов висновку про наявність з боку суб'єкта господарювання протиправної поведінки, як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням природоохоронного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Виходячи з положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Отже, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв'язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 914/2436/18.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Стосовно вибору Методики для визначення розміру шкоди, та визначення розрахунків шкоди, суд зазначає наступне:
Розділом 1 Методики встановлено порядок визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства та розроблена вона відповідно до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», Про відходи» та інших нормативно-правових актів, що у повній мірі кореспондується із суттю порушень, виявлених під час перевірки відповідача.
Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності.
Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
Таким чином, оскільки перевіркою достовірно встановлено та зафіксовано, що відповідачем допущено факти забруднення (засмічення) земель, то саме дана методика має бути застосована для визначення розмірів шкоди.
Посилання ж відповідача щодо необхідності застосування для розрахунку збитків Постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, не можливо взяти до уваги, оскільки даної методикою обчислюється шкода, яка була завдана не шляхом засмічення (забруднення), а внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.
Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.
Віднесення відходів, що спричинили засмічення земельної ділянки, до категорії небезпечних (токсичних) відходів здійснюється у відповідності до чинних нормативних документів у сфері поводження з відходами, затверджених у встановленому порядку, переліків небезпечних (токсичних) відходів тощо.
Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6):
Ршз = А x Б x Гоз x Пдз xКзз x Кег,
Ршз- розмір шкоди від засмічення земель, грн;
А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300.
Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв. м;
Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв. м;
Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства № 171 від 27.10.1997
Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства № 171 від 27.10.1997
Значення коефіцієнта еколого-господарського значення земель (КЕГ) приймається відповідно до категорії земель, що зазнали засмічення, або їх статусу як таких, що підлягають особливій охороні
Відповідно до додатку 2 Методики коефіцієнт еколого-господарського значення при перевірці земельних ділянок відповідача встановлено на рівні 1.0, оскільки дані землі являються землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Таким чином посилання відповідача на неправильне застосування інспекторами Інспекції (КЕГ 1.0) не відповідає дійсності та суперечить вимогам діючих нормативно - правових актів.
Стосовно факту визначення земельної ділянки засміченою, суд зазначає наступне:
П. 3.2. Методики № 171 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Також, п. 3.3. вказаної Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акту перевірки від 25.05.2021 № 431/12-02/03-04, під час проведення перевірки було також виявлено та зафіксовано розміщення відходів металу та твердих побутових відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 63239855.03 000.0263 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №9803322 від 25.01.2005), що розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області, а саме 6 фактів розміщення відходів:
- розміщення відходів металу на земельній ділянці № 1 площею 1 626, 53 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці № 2 площею 3 027, 23 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці № 3 площею 2 038, 27 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці № 4 площею 2 147, 77 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці № 5 площею 306, 02 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці № 6 площею 248,16 кв.м.
Виходячи із наявних матеріалів справи, факт наявності відходів металу, твердих побутових відходів на вищевказаних земельних ділянках підтверджується актом перевірки від 25.05.2021 № 431/12-02/03-04. А матеріали, складені посадовими особами Інспекції за наслідками перевірки господарської діяльності відповідача, відповідають вимогам законів України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; “Про охорону навколишнього природного середовища»; Положенню “про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції», затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 р. за № 350/34633.
Відповідачем не було надано жодним обґрунтованих доказів, які б могли спростовувати позицію позивача.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позиція відповідача про те, що факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов'язку відшкодувати шкоду, є необґрунтованою та безпідставною.
Окрім цього, судом встановлено, що 18.06.2021 на адресу Інспекції надійшов лист директора виробничого підрозділу «Лозівська база МТЗРФПЗАТУЗ» від 16.06.2021 № 412 з інформацією про здійснення заходів по усуненню порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення позапланової перевірки, на підставі припису від 26.05.2021 №105/03-13, а також є встановлений факт відсутності дій з боку відповідача щодо оскарження припису Інспекції, що додатково підтверджує законність та правомірність виявлених та зафіксованих актом перевірки фактів вищенаведених порушень вимог природоохоронного законодавства.
Стосовно позиції відповідача про те, що зарахування суми розміру шкоди у повному обсязі на рахунок Харківської міської ТГ, не ґрунтується на наведених положеннях чинного законодавства, суд зазначає наступне:
Ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок:
б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:
г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з п.7 ч. 3 ст. 29 БК України «30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 69-1 БК України «До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Відповідно до вищевикладеного, вимога позивача про зарахування стягнення шкоди на користь держави на р/р UA 598999980333199331000020649, отримувач - Харківська міська ТГ є цілком прийнятною та обґрунтованою.
Стосовно позиції відповідача про не підтвердження обставин відібрання зразків і проведення їх дослідження, суд зазначає наступне:
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що із доданого позивачем до позовної заяви протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 19-2021/49-51 від 21.07.2021 неможливо встановити, які саме проби досліджувалися, оскільки відсутня, як точна адреса місцезнаходження земельної ділянки, проби з якої досліджувалися, так і її кадастровий номер. Також у Протоколі вимірювань не зазначено строк закінчення повірки Спектрофотометра Photolab Spectral 00200043.
З приводу цього, суд зазначає наступне:
Відповідно до доданого до матеріалів справи Протоколу №19-2021/49-51 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 21.07.2021, проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на території: земельні ділянки на території ВП «Лозівська база служби матеріального забезпечення». Окремим абзацом зазначена адреса об'єкта (підприємства): Харківська обл., Лозівський р-н, с.Царедарівка.
Відповідно до вищевикладеного, суд вважає аргументи відповідача необґрунтованими, в частині не підтвердження обставин відібрання зразків і проведення їх дослідження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у матеріалах справи, питання вичерпності висновків суду, позиція суду грунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
З приводу цього, суд зазначає наступне.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди закріплено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомврність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема:
- протиправна поведінка полягає у порушенні ст.17 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 35 Закону України «Про охорону земель», а саме факти засміченні та забрудненні ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 63239855.03 000.0263 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №9803322 від 25.01.2005 року), що розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області.
- вина полягає у зберіганні відходів у несанкціонованих місцях.
- наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 та зареєстрованої в Мін'юсті України 05.05.1998 № 285/2725 (зі змінами) (Методика № 171)
- причинний зв'язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, тому майнова шкода повинна бути відшкодована у повному обсязі відповідачем.
Отже, сума завданої шкоди відповідно до акту 25.05.2021 №431/12-02/03-04 яка підтверджена матеріалами справи, становить 1 018 671, (претензії № 162 від 27.09.2021 на суму 157 122, 80 грн, № 163 від 27.09.2021 на суму 292 430, 42 грн, № 164 від 27.09.2021 на суму 196 896, 88 грн, № 165 від 27.09.2021 на суму 207 474, 58 грн, № 166 від 27.09.2021 на суму 29 561, 53 грн, № 167 від 27.09.2021 на суму 23 972, 26 грн, № 168 від 27.09.2021 на суму 17 676, 31 грн, № 169 від 27.09.2021 на суму 32 898, 42 грн, № 170 від 27.09.2021 на суму 23 340, 69 грн, № 171 від 27.09.2021 на суму 3 325, 68 грн, № 172 від 27.09.2021 на суму 2 696, 88 грн, № 179 від 27.09.2021 на суму 31 175, 34 грн.
Таким чином, внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки відповідачем, в порушення вимог ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст.17 Закону України «Про відходи» ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державі заподіяно шкоду у розмірі 1 018 671,79 грн, тому вимоги Державної екологічної інспекції у Харківській області є обґрунтованим, підтвердженими матеріалами справи, нормами чинного законодавства та не спростованими відповідачем.
Розглянувши заяву відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності, оскільки акт № 431/12-02/03-04, на який посилається позивач в обгрунтування позову, складено за результатами перевірки Інспекцією 25.05.2021, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність визначена статтею 257 ЦК України та встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. ч. 2 - 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19, від 14.06.2023 у справі №755/13805/ 16-ц).
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин.
При цьому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX,у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено. Зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 05.02.2024 № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що строк позовної давності за вимогами позивача у цій справі не пропущений, а тому протилежні твердження відповідача є помилковими.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1-2 ст. 86 ГПК України).
Враховуючи викладене, позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Харківській області підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь держави на р/р UA 598999980333199331000020649, отримувач - Харківська міська ТГ, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37874947, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», в розмірі 1 018 571, 79 грн.
Стягнути з Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, б.7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 37999518; р/р UA938201720343120003000081164, Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172) судовий збір в розмірі 15 280, 00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6; код ЄДРПОУ 37999518);
Відповідач - Регіональна філія «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ( 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216).
Повне рішення складено 02.06.2025.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/4723/24