вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" березня 2025 р. м. Київ Справа №911/2480/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Т.Шевченка, буд. 178)
до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська обл., Фастівський р-н, м. Бровари, вул. Михайла Грушевського, буд. 3-А)
про стягнення 7263773,09 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивача: Рябченко О.В.
від відповідача: Голосій Т.А.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - відповідач) 7263773,09 грн заборгованості за договором розподілу природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2023 між позивачем в якості оператора ГРМ та відповідачем в якості споживача був укладений типовий договір розподілу природного газу №56XQ0000DJRQD003, надалі - договір розподілу природного газу, за яким позивач в періодах червень-липень 2024 надав відповідачу послуг на загальну суму 7070493,62 грн, однак відповідач вартість послуг не оплатив.
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 7263773,09 грн, з яких 7070493,62 грн основного боргу, 19994,43 грн 3% річних та 173285,04 грн пені внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором розподілу природного газу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2024 у справі №911/2480/24 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2024, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Ухвала суду від 24.09.2024 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їх електронні кабінети.
17.10.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач основний борг не оспорює, але просить суд зменшити на 99,9% пеню та 3% річних, посилаючись на те, що самому відповідачу державою не були компенсовані заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, та, крім того, самому відповідачу в період воєнного часу було неможливо стягувати прострочену заборгованості та штрафних санкцій з дебіторів-боржників (боржників-споживачів) самого відповідача, в той час як застосована позивачем до відповідача неустойка не може бути каральною санкцією і доказів виникнення у позивача збитків від прострочення сплати основного боргу останнім не надано.
У підготовче засідання 17.10.2024 з'явився представник позивача, не з'явився відповідач, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 14.11.2024.
У зв'язку із направленням судді у відрядження, ухвалою суду від 11.11.2024 підготовче засідання, яке було призначено на 14.11.2024, перепризначено на 28.11.2024.
У підготовче засідання 28.11.2024 з'явився представник позивача, відповідач не з'явився, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 19.12.2024. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача, який не з'явився в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 28.11.2024.
У судове засідання 19.12.2024 з'явився представник позивача, не з'явився відповідач, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 30.01.2025. Про відкладення судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 19.12.2024.
28.01.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про реструктуризацію заборгованості від 17.10.2024, яким сторони домовились про реструктуризацію боргу.
29.01.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, якому позивач послався на те, що укладений сторонами договір про реструктуризацію заборгованості від 17.10.2024 не свідчить про позасудове врегулювання спору.
30.01.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому відповідач послався на те, що сторони укладеним між ними договором про реструктуризацію заборгованості від 17.10.2024 домовились про оплати відповідачем боргу частинами за графіком і відповідач дотримується такого графіку, про що свідчать надані ним докази (платіжні інструкції) про здійснення оплат за договором про реструктуризацію заборгованості від 17.10.2024.
У судове засідання 30.01.2025 з'явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 20.02.2025.
Судове засідання 20.02.2025 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, ухвалою суду від 03.03.2025 судове засідання призначено на 20.03.2025.
19.03.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення 7070493,62 грн основного боргу з підстав його повної сплати позивачем в межах графіку за договором про реструктуризацію заборгованості від 17.10.2024. Також відповідач повторив своє клопотання про зменшення на 99,9% заявлених до стягнення 19994,43 грн 3% річних та 173285,04 грн пені. Також відповідач послався на те, що за умовами укладеного сторонами договору про реструктуризацію від 17.10.2024 позивач взагалі не має права на нарахування пені та 3% річних.
У судове засідання 20.03.2025 та 28.03.2025 з'явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 28.03.2025. В судовому засіданні сторони не заперечували щодо необхідності закриття судом провадження у справі №911/2480/24 в частині позовних вимог до відповідача про стягнення 7070493,62 грн основного боргу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю на момент вирішення справи спору між сторонами в цій частині вимог внаслідок добровільного погашення відповідачем основного боргу в повній сумі.
За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у судовому засіданні 28.03.2025 після перерви судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, дослідивши пояснення сторін та оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, 01.09.2023 між позивачем в якості оператора ГРМ та відповідачем в якості споживача був укладений типовий договір розподілу природного газу (затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498) з присвоєним споживачу ЕІС-кодом №56XQ0000DJRQD003 шляхом підписання заяви-приєднання від 01.09.2023 №04490DJRQDCT018 (для споживача, що не є побутовим), тут і надалі - договір розподілу природного газу, відповідно п.1.1. якого цей договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 1.3 цього договору розподілу природного газу цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до пункту 2.1 цього договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до пункту 6.1 цього договору оплата вартості послуг оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятор) для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4. договору розподілу природного газу).
Пунктом 6.6. договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Згідно з пунктом 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.2 цього договору в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Цей договір розподілу природного газу укладено на невизначений строк (пункт 12.1 договору).
Матеріалами справи також підтверджується, що на виконання договору розподілу природного газу позивачем у періодах червень-липень 2024 надано, а відповідачем прийнято послуги з розподілу природного газу на загальну суму 70070493,62 грн, про що в матеріалах справи наявні актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №19574 від 30.06.2024 та №23410 від 31.07.2024, які підписані обома сторонами без зауважень.
У зв'язку із наданими позивачем у періодах червень-липень 2024 послугами з розподілу природного газу у відповідача виникло грошове зобов'язання в загальній сумі 70070493,62 грн по оплаті позивачу вартості наданих послуг, яке відповідач своєчасно не виконав, а саме не сплатив вартість наданих послуг у строк до десятого числа місяця, наступного за звітним (виник прострочений основний борг відповідача).
У зв'язку з несплатою відповідачем простроченого основного боргу, позивач у вересні 2024 звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача простроченого основного боргу в сумі 7070493,62 грн, а також нарахованих позивачем 19994,43 грн 3% річних та 173285,04 грн пені у межах періоду прострочення з 11.07.2024 по 29.08.2024.
Відповідач у наданих суду поясненнях у справі №911/2480/24 основний борг в сумі 7070493,62 грн не заперечив, однак просив суд зменшити на 99,9% нараховані 3% річних та пеню. Також в ході розгляду справи по суті відповідач посилався на те, що за умовами укладеного сторонами договору про реструктуризацію від 17.10.2024 позивач взагалі не має права на нарахування 3% річних та пені.
17.10.2024 (до закриття підготовчого провадження у справі №911/2480/24) між позивачем як кредитором, відповідачем як боржником та Броварською міською радою як поручителем був укладений договір про реструктуризацію заборгованості, далі - договір про реструктуризацію, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С.О. за №1362.
Із пункту 1.1 вказаного договору про реструктуризацію випливає, що позивач та відповідач із залученням поручителя цим договором в позасудовому порядку врегулювали заборгованість відповідача-боржника, яка виникла у боржника перед кредитором за отримані послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2024 по 31.10.2024 згідно з договором розподілу природного газу від 01.09.2023 №04490DJRQDCT018 та не погашена на момент укладення цього договору, шляхом розстрочення вказаної заборгованості на 5 календарних місяців.
Згідно з пунктом 1.2 договору про реструктуризацію боржник визнає та підтверджує наявність заборгованості, зазначеної у пункті 1.1 цього договору, в сумі, зазначеній у пункті 2.1 цього договору про реструктуризацію.
Пунктом 2.1 договору про реструктуризацію встановлено, що сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до цього договору, становить 29140987,20 грн.
Отже, із пунктів 1.1 та 2.1 договору про реструктуризацію щодо основної заборгованості відповідача, яка є предметом реструктуризації за цим договором (заборгованість боржника, яка виникла у боржника перед кредитором за отримані послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2024 по 31.10.2024), випливає, що основний борг відповідача в сумі 7070493,62 грн за отримані відповідачем у періодах червень-липень 2024 послуги з розподілу природного газу, який є предметом стягнення у справі №911/2480/24, також увійшов до складу заборгованості відповідача, яка була реструктуризована цим договором про реструктуризацію шляхом її розстрочення на 5 календарних місяців.
Відповідно до пункту 2.2 договору про реструктуризацію відповідач-боржник зобов'язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену у пункті 2.1 цього договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора згідно з графіком погашення заборгованості, зазначеним в цьому пункті договору, а саме: платежів в сумі по 4850000,00 грн у строк до 15.11.2024, до 30.11.2024, до 31.12.2024, до 31.01.2025, до 28.02.2025 та платежу в сумі 4890987,20 грн у строк до 31.03.2025.
Відповідно до пункту 1.3 цього договору про реструктуризацію до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість. За умови своєчасної сплати боржником сум платежів, визначених в п.2.2 цього договору про реструктуризацію, на заборгованість, реструктуризовану відповідно до умов цього договору, суми інфляційних нарахувань, процентів річних згідно з нормами Цивільного кодексу України не нараховуються.
Договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та з дати його нотаріального посвідчення і діє до 31.03.2025 (п. 10.1 договору про реструктуризацію).
Станом на момент вирішення судом спору у справі №911/2480/24 відповідачем сплачено позивачу увесь передбачений договором про реструктуризацію основний борг в загальній сумі 29140987,20 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується платіжною інструкцією №1 від 05.11.2024 на суму 9700000,00 грн, платіжною інструкцією №1 від 20.11.2024 на суму 300000,00 грн, платіжною інструкцією №2 від 20.11.2024 на суму 4550000,00 грн, платіжною інструкцією №1845 від 30.12.2024 на суму 4850000,00 грн, платіжною інструкцією №1 від 30.01.2025 на суму 4900000,00 грн, платіжною інструкцією №2 від 04.02.2025 на суму 4840987,20 грн (9700000 + 300000 + 4550000 + 4850000 + 4900000 + 4840987,20 = 291409870,20).
Отже, суд приходить до висновку про те, що спір в частині стягнення 7070493,62 грн основного боргу сторони врегулювали в позасудовому порядку укладеним між ними на стадії підготовчого провадження у справі №911/2480/24 договором про реструктуризацію від 17.10.2024 №1362, беручи до уваги, що в реструктуризовану за цим договором заборгованість відповідача в загальній сумі 29140987,20 грн шляхом її розстрочення на 5 календарних місяців увійшов також основний борг відповідача в сумі 7070493,62 грн. грн за надані позивачем послуги в періодах червень-липень 2024.
При цьому хоча спір в цій частині вимог виник спочатку через відповідача, який допустив виникнення прострочення основного боргу, тим не менш наступні дії позивача в ході розгляду справи №911/2480/24, який у поданій до суду заяві від 29.01.2025 заперечував проти закриття провадження у справі, не були обґрунтованими в частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 7070493,62 грн, адже і позивач і відповідач добровільно в договорі про реструктуризацію від 17.10.2024 вже домовились про реструктуризацію в т.ч. і вказаного основного боргу в сумі 7070493,62 грн, а позивач не міг не знати про те, що відповідач вказаний договір про реструктуризацію виконує та сплачує позивачу встановлені платежі.
В будь-якому разі суд також відмічає також, що на момент розгляду справи основний борг в сумі 7070493,62 грн фактично відповідачем погашений позивачу повністю, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, тому в судовому засіданні 28.03.2025 обидві сторони визнали необхідність закриття судом провадження у справі №911/2480/24 в частині позовних вимог до відповідача про стягнення 7070493,62 грн основного боргу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на те, що сторони після відкриття провадження у справі дійшли згоди про реструктуризацію основного боргу в сумі 7070493,62 грн і сам цей основний борг є фактично погашеним внаслідок його повної сплати відповідачем позивачу, то суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 7070493,62 грн на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позивачем у цій справі заявлені також вимоги до відповідача про стягнення 19994,43 грн 3% річних та 173285,04 грн пені внаслідок прострочення сплати вказаного основного боргу в сумі 7070493,62 грн.
Вирішуючи спір в цій частині, суд враховує, що пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3 та 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору розподілу природного газу від 01.09.2023 між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання також Закону України «Про ринок природного газу», який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також Кодексу газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Згідно із пунктом 4 глави 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Також відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до абзацу 1 пункту 7 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання.
За умовами п.6.4 укладеного між договору розподілу природного газу розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.6.6 договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Отже, у відповідача, враховуючи умову договору розподілу природного газу щодо строку оплати наданих послуг (до десятого числа місяця, наступного за звітним), починаючи з 11.07.2025 виникло прострочення по оплаті позивачу вартості наданих позивачем послуг у червні 2024 в сумі 3535246,78 грн, а починаючи з 11.08.2024 виникло також прострочення по оплаті позивачу вартості наданих позивачем послуг у липні 2024 в сумі 3535246,84 грн. У зв'язку із вказаним простроченням позивач, звертаючись до суду у вересні 2024 з даним позовом до відповідача, поряд із вимогою про стягнення простроченого основного боргу в сумі 7070493,62 грн заявив також вимоги про стягнення 19994,43 грн 3% річних та 173285,04 грн пені у межах періоду прострочення з 11.07.2024 по 29.08.2024.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Також відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, як вже зазначав суд вище, після відкриття провадження у справі №911/2480/24 сторони уклали також договір про реструктуризацію від 17.10.2024 №1362.
Із пункту 1.1 вказаного договору про реструктуризацію випливає, що позивач та відповідач цим договором мали на меті реструктуризувати заборгованість відповідача-боржника, яка виникла у боржника перед кредитором за отримані послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2024 по 31.10.2024 згідно з договором розподілу природного газу від 01.09.2023, шляхом надання позивачем-кредитором відповідачу-боржнику розстрочення на 5 календарних місяців з метою планомірного повного погашення заборгованості боржником у міру його можливостей, а відповідач-боржник, в свою чергу, надав поручителя як додаткове забезпечення виконання свого обов'язку.
Суд при цьому відмічає, що переслідуючи мету реструктуризувати заборгованість відповідача-боржника, яка виникла у боржника перед кредитором за минулі періоди, сторони не могли не усвідомлювати наявність, крім основного боргу, можливості у кредитора також вимагати сплати пені та процентів річних на прострочений основний борг.
Однак сторони, укладаючи цей договір про реструктуризацію, в ньому чітко не визначили правову долю пені та 3% річних, право на нарахування яких на основний борг виникло у позивача до моменту укладення договору про реструктуризацію, а саме:
- чи ця пеня та 3% річних продовжують існувати і позивач має право на їх стягнення безвідносно до основної заборгованості, яка була реструктуризована;
- чи надання позивачем-кредитором відповідачу-боржнику реструктуризації шляхом розстрочення на 5 календарних місяців за своєю суттю було також зміною (продовженням) строку для сплати боржником основного боргу, у зв'язку з чим пеня та 3% річних, які виникли до реструктуризації, не підлягають нарахуванню у зв'язку з наданням розстрочення основного боргу, крім випадку, якщо тільки відповідач-боржник не порушить нові (продовжені) в договорі про реструктуризацію строки для сплати боржником основного боргу.
Так, із першого речення пункту 1.3 договору про реструктуризацію («До складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість») випливає, що суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, які вже нараховані, не входять до складу реструктуризованої цим договором заборгованості, а тому зберігаються безвідносно до передбаченої цим договором реструктуризації основного боргу. А із другого речення цього ж пункту 1.3 договору про реструктуризацію («За умови своєчасної сплати боржником сум платежів, визначених в п.2.2 цього договору про реструктуризацію, на заборгованість, реструктуризовану відповідно до умов цього договору, суми інфляційних нарахувань, процентів річних згідно з нормами Цивільного кодексу України не нараховуються») випливає, що інфляційні нарахування та 3% річних не нараховуються на основний борг, якщо тільки боржник не припуститься порушень строків їх сплати, які визначені в договорі про реструктуризацію.
Частиною 1 ст.637 Цивільного кодексу України визначено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Здійснюючи тлумачення змісту договору про реструктуризацію та його положень за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України, суд враховує, що, як випливає із обставин справи, а саме факту пред'явлення спочатку позивачем до відповідача цього позову та подальшого факту добровільного укладення між сторонами договору про реструктуризацію в нотаріальній формі із залученням поручителя, позивач, укладаючи цей договір про реструктуризацію в нотаріальній формі, тим самим виражав свій намір якомога швидше та гарантовано отримати від відповідача борг, не чекаючи рішення суду. В свою чергу, відповідач, діяльність якого ставала збитковою внаслідок дії мораторію на підняття тарифів з житлово-комунальних послуг, мораторію на нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати за житлово-комунальні послуги та відсутністю законодавчо врегульованого механізму розрахунків з компенсації різниці в тарифах, тим самим виражав свій намір погасити позивачу заборгованість в повній сумі, але не одразу всю суму єдиним платежем, а планомірно, у міру можливостей відповідача та так, щоб не допустити збільшення боргу та збитків відповідача у вигляді штрафних санкцій та інших додаткових нарахувань на суму боргу.
На переконання суду, факт повного, своєчасного та дострокового виконання відповідачем договору про реструктуризацію (граничний строк останнього платежу за умовами реструктуризації - до 31.03.2025, а сплачено фактично платіжною інструкцією №2 від 04.02.2025 на суму 4840987,20 грн) повністю підтверджує вказані наміри відповідача.
На цій підставі суд, здійснюючи тлумачення пункту 1.1 договору про реструктуризацію, яким сторони встановили для боржника розстрочення, в сукупності з пунктом 1.3 договору, вважає, що із другого речення цього пункту 1.3 («За умови своєчасної сплати боржником сум платежів, визначених в п.2.2 цього договору про реструктуризацію, на заборгованість, реструктуризовану відповідно до умов цього договору, суми інфляційних нарахувань, процентів річних згідно з нормами Цивільного кодексу України не нараховуються») випливає, що сторони цим договором домовились, що 3% річних не нараховуються на основний борг, якщо тільки боржник не припуститься порушень строків їх сплати, які визначені в договорі про реструктуризацію.
Суд при цьому виходить також з того, що під розстрочкою зазвичай розуміють спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені умовами наданої розстрочки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 19994,43 грн 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки сторони після відкриття провадження у справі добровільно уклали договір про реструктуризацію основного боргу, яким позивачем відповідачу була надана розстрочка по сплаті основного боргу і відповідач дотримався умов цієї розстрочки, що в такому разі виключає нарахування 3% річних на основний борг, як про це самі сторони домовились в договорі про реструктуризацію.
Оскільки ця домовленість договору про реструктуризацію є обов'язковою для сторін, то поведінка позивача у спорі, який продовжує наполягати на стягненні 3% річних після укладення договору про реструктуризацію та його належного виконання відповідачем, суперечить попередній поведінці позивача щодо укладення під час судового розгляду справи договору про реструктуризацію із наданням відповідачу розстрочки та другому реченню пункту 1.3 цього договору, відповідно до якого за умови своєчасної сплати боржником сум платежів, визначених в п.2.2 цього договору про реструктуризацію, на заборгованість, реструктуризовану відповідно до умов цього договору, суми процентів річних згідно з нормами Цивільного кодексу України не нараховуються.
Щодо вимог позивача про стягнення пені суд відмічає, що друге речення пункту 1.3 договору про реструктуризацію не містить вказівку щодо ненарахування пені на основну заборгованість.
Водночас відповідно до п.8.2 договору розподілу природного газу у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Отже, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на нарахування пені в сумі 173285,04 грн у межах періоду прострочення з 11.07.2024 по 29.08.2024.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно зі ст.ст.546 та 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 99,9% в порядку ст.551 Цивільного Кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України. Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач зазначає, що перебуває в складних фінансово-економічних умовах, спричинених дією мораторію на підняття тарифів з житлово-комунальних послуг, мораторію на нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати за житлово-комунальні послуги та відсутністю законодавчо врегульованого механізму розрахунків з компенсації різниці в тарифах.
Суд з цього приводу враховує, що справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19.
Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 22.01.2020 у справі № 912/684/19 та від 12.02.2020 у справі №924/414/19.
Суд з цього приводу відмічає, що ступінь виконання боржником (відповідачем) зобов'язань зі сплати основного боргу є повною (основний борг відповідачем погашений повністю з дотриманням договору про реструктуризацію).
Отже, оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача щодо зменшення пені, суд враховує, що відповідачем виконані умови договору про реструктуризацію та погашений основний борг позивачу повністю, в той час як відповідач дійсно перебуває в складних фінансово-економічних умовах, спричинених дією мораторію на підняття тарифів з житлово-комунальних послуг для населення, мораторію на нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати житлово-комунальних послуг та відсутністю законодавчо врегульованого механізму розрахунків з компенсації різниці в тарифах.
Таким чином, суд, враховуючи клопотання відповідача про зменшення пені, вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені на 90%, стягнувши таким чином з відповідача на користь позивача 17328,50 грн пені, що становить 10% нарахованої пені.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення 17328,50 грн пені. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 155956,54 грн пені та 19994,43 грн 3% річних суд відмовляє. Провадження у справі №911/2480/24 в частині позовних вимог про стягнення 7070493,62 грн основного боргу підлягає закриттю згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 207,94 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (17328,50 : 7263773,09 х 87165,28=207,94).
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» про стягнення 7070493,62 грн основного боргу, 173285,04 грн пені та 19994,43 грн 3% річних задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська обл., Фастівський р-н, м. Бровари, вул. Михайла Грушевського, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 13711949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Т.Шевченка, буд. 178, код ЄДРПОУ 45385755) 17328 (сімнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн 50 коп. пені та 207 (двісті сім) грн 94 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» в частині стягнення 155956,54 грн пені та 19994,43 грн 3% річних відмовити.
4. Закрити провадження у справі №911/2480/24 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» про стягнення 7070493,62 грн основного боргу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2025.
Суддя О.О. Третьякова