вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1368/24
За позовом Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» (08520, Київська обл., Фастівський р-н, смт Борова, вул. Нововокзальна, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23)
про стягнення 46356173,69 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
від позивача: Гнидка М.В.
від відповідача: Текут'єв Є.Ю.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Мотовилівський меблевий комбінат» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» (далі - відповідач) 46356173,69 грн майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником будівлі цеху №1, який розташований на вул. Нововокзальній 1 в смт. Борова Київської області. Частина приміщень вказаної будівлі була передана в оренду відповідачу із цільовим призначенням - для розміщення складу на підставі укладеного між сторонами договору оренди від 25.04.2023 № 1ММК0230002. Позивач зазначає, що 05.12.2023 у вказаній в будівлі цеху №1 відбулася пожежа, в результаті якої позивачу завдану майнову шкоду. Посилаючись на те, що відповідач використовував орендовані приміщення цеху №1 не за цільовим призначенням під розміщення складу, а для виробництва виробів з дерева із розміщенням лакофарбувальної виробничої дільниці, а також порушив умови договору оренди стосовно зобов'язання відповідача вживати всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, позивач просив суд стягнути з відповідача 46356173,69 грн майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі 05.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1368/24 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 04.07.2024. Ухвала суду від 03.06.2024 про відкриття провадження у справі доставлена позивачу в електронний кабінет, а відповідачу, який не зареєстрував електронний кабінет на момент відкриття провадження у справі, направлена поштовим відправленням від 06.06.2024, яке вручене відповідачу 10.06.2024.
01.07.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
04.07.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов.
В підготовче засідання 04.07.2024 з'явився позивач, не з'явився відповідач, який подав клопотання про відкладення засідання. Протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 01.08.2024 з метою надання відповідачу можливості подати відзив на позов та реалізувати інші процесуальні права на стадії підготовчого провадження.
17.07.2024 та повторно 30.07.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом. У відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, пославшись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими та передчасними. Відповідач визнав, що 05.12.2023 в будівлі цеху, який є частиною орендованих відповідачем приміщень, відбулась пожежа, про що комісією у складі представників ДСНС, позивача, відповідача та інших орендарів був складений акт про пожежу. Однак відповідач при цьому послався на те, що: 1) досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, яке було розпочате у зв'язку із пожежею, обставини причин виникнення пожежі достовірно не встановлені, а наданий позивачем в якості доказу таких обставин висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 відповідач вважає недопустимим доказом, оскільки, як стверджував відповідач, цей доказ був одержаний позивачем з порушенням встановленого порядку без письмового дозволу слідчого; 2) в орендованому відповідачем приміщенні відповідач встановив внутрішню систему пожежного захисту з протипожежними рукавами, яка була під'єднана до водопостачання орендодавця, але не спрацювала з невідомих причин; 3) відповідач регулярно проводив інструктажі свого персоналу з відповідними записами в журналах інструктажів; 4) пожежа відбулась у вечірній час, коли в приміщенні не було працівників відповідача, а електрообладнання відповідача у приміщенні було централізовано знеструмлене, приміщення було поставлено на охорону в електронній системі, ключі від орендованих приміщень були здані охороні позивача на прохідній; 5) акт розмежування балансової належності електромереж від 14.09.2020 був підписаний між позивачем та відповідачем з приводу попереднього договору оренди від 29.06.2020, який припинив свою дію 31.05.2023, а новий акт розмежування балансової належності електромереж під час дії договору оренди від 25.04.2023 № 1ММК0230002 сторонами не складався, тому відповідач вважає, що відповідальність за технічний стан електромереж та електроустановок несе виключно позивач.
25.07.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти поновлення відповідачу процесуального строку на подання відзиву, пославшись на те, що відповідач ще 18.06.2024 зареєстрував електронний кабінет ЄСІТС, а тому з цієї дати міг ознайомитись з позовом та подати відзив у встановлений 15-денний строк. Також позивач послався на те, що: 1) наданий ним в копії висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 є допустимим доказом, оскільки був отриманий позивачем у встановленому порядку при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження; 2) відповідач не надав доказів того, що встановлена відповідачем в орендованому приміщенні внутрішня система пожежного захисту не спрацювала з причини водопостачання позивача; 3) відповідачем не надано доказів обставини, на яку посилався відповідач у відзиві, про те, що відповідач призначив відповідальну особу за протипожежний стан та регулярно проводив інструктажі свого персоналу з пожежної безпеки; 4) відповідачем не надано доказів обставини централізованого знеструмлення електрообладнання відповідача, на яку відповідач посилався у відзиві також; 5) акт розмежування балансової належності електромереж від 14.09.2020 був підписаний між позивачем та відповідачем з приводу відносин оренди нежитлових приміщень та не є додатком до якогось конкретного договору оренди. Цей акт від 14.09.2020 був підписаний під час дії договору оренди від 29.06.2020, який сам же відповідач просив переукласти на попередніх умовах у листі відповідача від 19.04.2023 №13, а тому цей акт від 14.09.2020 був діючим станом на момент виникнення пожежі 05.12.2023.
30.07.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом і у якій позивач з посиланням на розмір завданої позивачу внаслідок пожежі матеріальної шкоди, визначений у висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи від 26.07.2024, заявив про зменшення позовних вимог до відповідача у цій справі до розміру 39747740,00 грн.
31.07.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач повторив свою правову позицію у спорі про те, що: 1) наданий позивачем висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 є недопустимим доказом, оскільки відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування; крім того, відповідач вважає, що цей висновок експерта від 29.02.2024 не доводить протиправність поведінки відповідача як заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину відповідача; відповідач вважає позов до нього передчасним, оскільки позивачем не доведена протиправність поведінки відповідача, в той час як постановою слідчого від 27.06.2024 у досудовому кримінальному провадженні №12023111310003506 призначена комплексна судова пожежно-технічна експертиза та судова електротехнічна експертиза, висновки якої відсутні на момент розгляду справи №911/1368/24, але, як стверджує відповідач, будуть мати вирішальний вплив на результати розгляду справи №911/1368/24; 2) відповідь на питання причини неспрацювання встановленої відповідачем в орендованому приміщенні внутрішньої системи пожежного захисту мала дати відповідна експертиза, але з невідомих відповідачу підстав працівники відповідача з цього приводу не допитувались і відповідні пояснення у висновку експерта від 29.02.2024 відсутні; 3) відповідач своїм наказом від 29.04.2021 №12 призначив відповідальну особу за пожежну безпеку виробництва, а журнал проведення інструктажу персоналу з пожежної безпеки залишився в орендованому приміщенні, в якому відбулась пожежа і до якого у відповідача вже відсутній доступ; 4) відповідь на те, чи було централізовано знеструмлене електрообладнання відповідача (на обставину чого відповідач посилався у відзиві), також могла дати відповідна експертиза, але з невідомих відповідачу підстав працівники відповідача з цього приводу не допитувались і відповідні пояснення у висновку експерта від 29.02.2024 відсутні; 5) акт розмежування балансової належності електромереж від 14.09.2020 був підписаний між позивачем та відповідачем з приводу попереднього договору оренди від 29.06.2020, який припинив свою дію 31.05.2023, новий акт сторонами не складався, а тому відповідач вважає, що відповідальність за технічний стан електромереж та електроустановок несе виключно позивач.
01.08.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. У вказаному клопотанні відповідач послався на те, що наданий позивачем в якості доказу висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 не доводить вини відповідача у порушенні правил пожежної безпеки та виникненні пожежі в орендованому приміщенні, заподіювач шкоди у висновку експерта не вказаний, висновок не дає відповіді на питання наявності в діях відповідача складу правопорушення. Водночас, відповідач отримав копію постанови слідчого від 27.06.2024 про призначення у кримінальному провадженні №12023111310003506 комплексної судової пожежно-технічної експертизи та судової електротехнічної експертизи. З наведених підстав відповідач просив суд зупинити провадження у справі №911/1368/24 до набрання законної сили вироком суду за результатами розслідування кримінального провадження та встановлення особи, яка безпосередньо винна у пожежі.
01.08.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Позивач заперечив проти зупинення провадження у справі, пославшись на те, що сам факт перебування у провадженні органу досудового розслідування кримінальної справи не є підставою для зупинення провадження у господарському спорі.
Крім того, 01.08.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач повторив раніше викладені ним доводи у відзиві на позов та клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі.
В підготовче засідання 01.08.2024 з'явилися сторони. В підготовчому засіданні з'ясовано, що поданий до суду 17.07.2024 відзив на позов відповідач фактично направив позивачу 30.07.2024. Протокольною ухвалою поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позов та залучено до справи відзив на позов та відповідь на відзив.
Також, в підготовчому засіданні 01.08.2024 відповідач підтримав своє клопотання про зупинення провадження у справі. Відповідач пояснив, що постановою слідчого від 27.06.2024 у кримінальному провадженні №12023111310003506 призначена нова (друга) експертиза, оскільки попередня експертиза, як зазначив відповідач, не дає прямих відповідей щодо вини відповідача та порушення ним правил пожежної безпеки. З наведених підстав відповідач вважав позовні вимоги передчасними та припущеннями позивача та просив суд зупинити провадження у справі №911/1368/24 до моменту завершення досудового розслідування та встановлення особи, винної у спричиненні пожежі та нанесенні шкоди. Позивач, в свою чергу, в підготовчому засіданні заперечив проти клопотання про зупинення провадження у справі, звернувши увагу на те, що на даний час відсутнє судове кримінальне провадження, а лише здійснюється досудове розслідування та підстав для зупинення провадження у справі №911/1368/24 немає. Також позивач послався на те, що відповідач мав достатній час, щоб самостійно замовити комплексну пожежну експертизу в рамках даного господарського спору, не чекаючи завершення досудового розслідування. Протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки судом не встановлено визначених статтями 227 та 228 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі. При цьому суд роз'яснив сторонам, що при необхідності суд може вирішити питання про призначення судової експертизи в межах самої справи №911/1368/24. Протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 05.09.2024 з метою в т.ч. надання можливості сторонам визначитись з питанням доцільності призначення судової експертизи в межах справи №911/1368/24.
03.09.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі щодо висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024, у яких відповідач навів свою оцінку та аргументи щодо вказаного висновку.
04.09.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на заяву позивача про зменшення позовних вимог, у якому відповідач навів свою оцінку та аргументи щодо поданого позивачем висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи від 26.07.2024.
05.09.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання з додатковими доказами, а саме експертним висновком від 20.08.2024 з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень в частині встановлення відповідності вимогам правил пожежної безпеки застосованих орендарем системи протипожежного захисту в період до 05.12.2023, які судом приєднані до матеріалів справи №911/1368/24. У зв'язку з цим виникла потреба у відкладенні підготовчого засідання 05.09.2024 для надання відповідачу додаткового часу для ознайомлення з цими доказами та подання суду у разі необхідності своїх пояснень та доказів. Також, у підготовчому засіданні 05.09.2024 судом додатково роз'яснено сторонам коло обставин, які підлягають встановленню для вирішення спору, та запропоновано сторонам у підготовчому провадженні подати суду свої пояснення з приводу цих обставин та доказів, якщо такі обставини не були викладені сторонами у заявах по суті справи. Протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 03.10.2024 для надання сторонам можливості реалізувати їх процесуальні права на стадії підготовчого провадження.
27.09.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення з приводу обставин спору.
03.10.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення з приводу обставин спору разом із додатковими доказами.
Також 03.10.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення щодо приєднання до матеріалів справи наданого позивачем до суду 05.09.2024 експертного висновку від 20.08.2024 з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень, у яких відповідач виклав свої доводи і заперечення з приводу вказаного експертного висновку від 20.08.2024.
В підготовче засідання 03.10.2024 з'явилися сторони. Протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 17.10.2024 для надання сторонам можливості реалізувати їх процесуальні права на стадії підготовчого провадження.
15.10.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові докази по справі, а саме заяви свідків від 15.10.2024, які також приєднані до матеріалів справи.
В підготовче засідання 17.10.2024 з'явилися позивач та відповідач. За наслідками з'ясування в підготовчому засіданні 17.10.2024 позицій позивача та відповідача про можливість закриття підготовчого провадження обидві сторони заявили суду, що вони повідомили суд про всі обставини справи, які їм відомі, та надали докази, на які вони посилаються у заявах по суті справи. В підготовчому засіданні 17.10.2024 обидві сторони заявили про можливість закриття підготовчого провадження, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2024.
06.11.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відкладення судового розгляду справи з причини хвороби представника відповідача.
07.11.2024 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на заяву відповідача про відкладення судового розгляду справи, у якому позивач послався на те, що представництво відповідача у справі можуть здійснювати також інші представники у разі непрацездатності одного із них.
В судове засідання 07.11.2024 з'явився позивач, не з'явився відповідач, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 28.11.2024. Про відкладення судового засідання відповідача, який не з'явився, повідомлено ухвалою суду від 07.11.2024.
28.11.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 27.11.2024 про: 1) повернення до стадії підготовчого провадження; 2) поновлення відповідачу процесуального строку на подання в якості доказів договору про надання послуг №КСЕ-24/019 від 30.10.2024 разом із заявою на проведення експертизи та висновком експерта за результатами проведення електротехнічної та пожежно-технічної експертизи від 27.11.2024 №КСЕ-24/019; 3) долучення до матеріалів справи договору про надання послуг №КСЕ-24/019 від 30.10.2024 разом із заявою на проведення експертизи та висновком експерта за результатами проведення електротехнічної та пожежно-технічної експертизи від 27.11.2024 №КСЕ-24/019; 4) виклик у судове засідання експерта Гаврилюка О.М., яким складений висновок експерта від 27.11.2024 №КСЕ-24/019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №911/1368/24, відмовлено відповідачу в поновленні процесуального строку на подання нових доказів, в т.ч. висновку експерта за результатами проведення електротехнічної та пожежно-технічної експертизи від 27.11.2024 №КСЕ-24/019, беручи до уваги, що у обох сторін, у т.ч. у відповідача було достатньо часу для подання суду необхідних доказів, у т.ч. була можливість замовити послуги з проведення експертиз протягом підготовчого провадження у справі, яке тривало більше 3-х місяців.
Також цієї ухвалою суду від 28.11.2024 залишено без задоволення клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, долучення до матеріалів справи нових доказів та виклик у судове засідання експерта Гаврилюка О.М., яким складений висновок експерта від 27.11.2024 №КСЕ-24/019 на підставі договору про надання послуг від 30.10.2024 №КСЕ-24/019.
28.11.2024, 05.12.2024, 16.01.2025 та 13.03.2025 відбулись судові засідання з розгляду справи по суті, у яких обидві сторони надали суду пояснення по суті спору та судом з'ясовувались обставин справи та досліджувались докази.
Судові засідання 19.12.2024 та 06.02.2025 протокольними ухвалами були відкладені відповідно на 16.01.2025 та 21.02.2025 у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, а судове засідання 21.02.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному та ухвалою суду від 03.03.2025 перепризначено на 13.03.2025.
20.02.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та долучення висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 у кримінальному провадженні №12023111310003506. Протокольною ухвалою в судовому засіданні 13.03.2025 цей доказ (висновок експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065) прийнятий судом для дослідження та врахуванні при розгляді справи, зважаючи на поважність причин неподання цього доказу на стадії підготовчого провадження. Суд при цьому виходив з того, що інша сторона - позивач у справі №911/1368/24 є також учасником кримінального провадження №12023111310003506, який також був обізнаний про призначення відповідної експертизи у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого від 27.06.2024, яка приймалась слідчим у періоді, коли ще тривало підготовче провадження у справі №911/1368/24. Тобто на відміну від висновку від 27.11.2024 №КСЕ-24/019, який був наданий відповідачем суду 28.11.2024, але не прийнятий судом до розгляду, оскільки про цей висновок відповідач повідомив суд лише під час розгляду справи по суті у клопотанні від 27.11.2024 і він був замовлений відповідачем тільки після закриття підготовчого провадження у справі №911/1368/24, експертиза у кримінальному проваджені №12023111310003506 була призначена ще у період підготовчого провадження у справі №911/1368/24 і при цьому обом сторонам справи №911/1368/24 було відомо про призначення слідчим такої експертизи у межах кримінального провадження. Відтак, прийняття судом наданого відповідачем на стадії розгляду справи по суті висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 у кримінальному провадженні, одним із учасником якого є сам позивач як потерпілий, не є порушенням балансу та рівності процесуальних прав сторін справи №911/1368/24 на подання до суду доказів, в той час як висновок експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 є одним із доказів, який має значення для встановлення обставин справи і який об'єктивно не міг бути наданий відповідачем суду до моменту завершення цієї експертизи та складення експертом вказаного висновку від 06.02.2025 у кримінальному провадженні. Тобто наявні поважні причини для прийняття судом наданого відповідачем висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 на стадії розгляду справи по суті та після закриття підготовчого провадження.
За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у судовому засіданні 13.03.2025 після перерви судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, дослідивши пояснення сторін та оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
1.1. Приватне акціонерне товариство «Мотовилівський меблевий комбінат» (позивач) є власником нерухомого майна - комплексу будівель, який розташований по вул. Нововокзальній 1 в смт. Борова Фастівського району Київської області, в т.ч. будівлі меблевого цеху №1, надалі - цех №1. Зазначене підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомості від 20.05.2003, реєстраційний № Н-107/03, Витягом про реєстрацію прав на нерухоме майно від 23.07.2003 №1065152 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2022 №306146542.
29.06.2020 між позивачем в якості орендодавця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Кваліті Проджект» (відповідачем) в якості орендаря було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1ММК0200004 від (надалі - договір оренди-1), згідно з пунктом 1.1 якого (в редакції додаткової угоди №7 від 20.04.2022) позивач-орендодавець передав відповідачу-орендарю у тимчасове платне користуванні (оренду) деякі нежитлові приміщення в будівлях по вул. Нововокзальній 1, зокрема і в будівлі цеху №1, а саме:
- нежитлове приміщення площею 2686,7 кв. м, іменоване далі - «Приміщення 1» на 1-му поверсі будівлі цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 73,7 кв. м, іменоване далі - «Приміщення 2» на 1-му поверсі будівлі цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 774,7 кв.м, іменоване далі - «Приміщення 4» на 1-му поверсі будівлі цеху №1,
- нежитлове приміщення площею 141,5 кв.м, іменоване далі - «Приміщення 10» на 1-му поверсі будівлі цеху №1 за адресою: Київська обл., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1.
Відповідно до п.1.2 цього договору оренди-1 (в редакції додаткової угоди №5 від 31.12.2021) цільовим призначенням Приміщень 1 та 4 для їх використання відповідачем-орендарем було визначено: розміщення виробництва, цільовим призначенням Приміщення 2: розміщення санітарно-гігієнічних кімнат, цільовим призначенням Приміщення 10: розміщення складу.
1.2. 14.09.2020 позивач та відповідач підписали Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (надалі - акт розмежування від 14.09.2020), яким розмежували балансову належність електромереж та експлуатаційну відповідальність між орендарем та орендодавцем.
Із акту розмежування від 14.09.2020 вбачається, що межа розподілу проходить в кабельних кінцевиках комірок №4-2, 4-4, 6-2, 6-4, 11-3, 4-3 в трансформаторній підстанції №2 (ТП-2). Відтак, відповідно до цього акта розмежування від 14.09.2020 позивач-орендодавець був відповідальним за технічний стан електромереж та електроустановок до межі розподілу, тобто за електромережі ТП-2, а відповідач-орендар був відповідальним за технічний стан електромереж та електроустановок після межі розподілу, а саме за відходячі кабелі від комірок 4-2, 4-4, 6-2, 6-4, 11-3, 4-3 в ТП-2, а також внутрішні електромережі та установки в орендованих відповідачем приміщеннях.
1.3. До договору оренди-1 сторони додатковими угодами вносили зміни.
Сторони спору не заперечують, що вказані Приміщення 1, 2, 4 та 10 у періоді до 31.05.2023 перебували в оренді позивача на підставі договору оренди-1, а в подальшому у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди-1 відповідач звернувся до позивача з листом від 19.04.2023 №13 про укладення нового договору оренди на попередніх умовах строком на три роки.
1.4. 25.04.2023 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1ММК0230002 (надалі - договір оренди-2), згідно з яким позивач-орендодавець передав відповідачу-орендарю у тимчасове платне користуванні (оренду) деякі нежитлові приміщення в будівлях по вул. Нововокзальній 1, зокрема і в будівлі цеху №1, а саме:
- нежитлове приміщення площею 2686,7 кв. м, іменоване далі - «Приміщення 1» на 1-му поверсі будівлі цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 73,7 кв. м, іменоване далі - «Приміщення 2» на 1-му поверсі будівлі цеху №1;
- нежитлове приміщення площею 774,7 кв.м, іменоване далі - «Приміщення 4» на 1-му поверсі будівлі цеху №1,
- нежитлове приміщення площею 141,5 кв.м, іменоване далі - «Приміщення 7» на 1-му поверсі будівлі цеху №1 за адресою: Київська обл., смт. Борова, вул. Нововокзальна, 1.
Відповідно до п.1.2 цього договору оренди-2 цільовим призначенням Приміщень 1, 4 та 7 для їх використання відповідачем-орендарем було визначено: розміщення складу, а цільовим призначенням Приміщення 2: розміщення санітарно-гігієнічних кімнат.
Проте відповідач фактично використовував вказані орендовані приміщення з порушенням цільового використання, визначеного в договорі оренди-2, а саме не лише для розміщення складу та санітарно-гігієнічних кімнат, а й для здійснення виробничої діяльності з виробництва виробів з дерева із розміщенням лакофарбувальної виробничої дільниці в орендованому відповідачем приміщенні в будівлі цеху №1.
Факт використання відповідачем орендованих приміщень будівлі цеху №1 не лише під розміщення складу, а й для виробничої діяльності відповідача щодо виготовлення виробів з дерева із наявністю у приміщення лакофарбувальної виробничої дільниці не заперечується сторонами спору та підтверджується наявними у справі доказами, зокрема поясненнями директора відповідача Якуба А.І. від 06.12.2023 у зв'язку із пожежею, яка сталась 05.12.2023, і у яких директор відповідача зазначив, що на виробничому приміщенні відповідача сталась пожежа і, на його думку, загоряння сталось в лакокрасочному відділі, де зберігались легкозаймисті та горючі речовини.
Про наявність у відповідача саме виробничого (а не складського, як це було обумовлено в договорі оренди-2) приміщення в будівлі цеху №1 вбачається також із акта про пожежу від 07.12.2023, відповідно до якого у виробничому приміщенні відповідача знищені верстати, сировина, готову продукцію (ліжка, тумби, комоди, дивани), інструмент, основні засоби.
Про наявність лакофарбувальної виробничої дільниці відповідача із виробничим обладнанням в будівлі цеху №1 зазначено також на стор.11-12 дослідницької частини висновку експертів Київського НДЕКЦ Павлика А.В та Кузьменка М.М. від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ у кримінальному провадженні №12023111310003506 із посиланням на відомості технічного висновку від 11.12.2023.
Наявність лакофарбувальної виробничої дільниці із відповідним виробничим обладнанням, матеріалами для виробництва, напівфабрикатами визнається також відповідачем у відзиві від 16.07.2024 на позов, відповідач при цьому стверджує, що пожежа в орендованих відповідачем приміщеннях відбулась у вечірній час, коли в приміщенні вже не було працівників відповідача, а електрообладнання відповідача було централізовано знеструмлене.
1.5. Умовами договору оренди-2 сторони передбачили зобов'язання відповідача-орендаря щодо забезпечення правил протипожежної безпеки при користуванні орендованими приміщеннями.
Так, відповідно до п. 2.3.7 договору оренди-2 орендар-відповідач зобов'язаний суворо дотримуватись існуючих санітарних норм, правил протипожежної безпеки, вимог техніки безпеки, а також інших існуючих норм і правил при використанні Об'єкта оренди. Орендар несе матеріальну відповідальність перед орендодавцем за збитки, спричинені орендодавцю або третім особам недотриманням вище перелічених норм і правил або не виконанням (не належним виконанням) умов цього договору.
Відповідно до умов статті 5 договору-2 оренди орендар зобов'язаний:
- погодити до початку строку оренди з відповідними державними органами відповідність Об'єкта оренди вимогам у відношенні забезпечення пожежної безпеки (пункт 5.2;
- при здійсненні господарської діяльності в Об'єкті оренди орендар зобов'язаний керуватись Правилами пожежної безпеки, нормами Кодексу цивільного захисту України та інших нормативно правових актів (пункт 5.3);
- орендар зобов'язаний своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану Об'єкта оренди, прибудинкової території Будівлі, в якому знаходиться Об'єкт оренди, з метою збереження життя та працездатності персоналу, цілісності Об'єкта оренди (пункт 5.4).
1.6. 05.12.2023 орієнтовно о 19:30 у будівлі цеху №1 в смт. Борова, вул.Нововокзальна, 1 сталась пожежа, тут і надалі - пожежа, про що складено акт про пожежу від 07.12.2023.
Точну причину та місце виникнення пожежі в акті пожежу від 07.12.2023 не зазначено. Відповідно до акта про пожежу від 07.12.2023 в результаті пожежі знищені вироби та інше рухоме майно в складських приміщеннях орендарів ТОВ «Ю.ЕН.ПІ.ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «РЕЛІКТ АРТЕ», а також верстати, основні засоби, сировину, готову продукцію та інше майно у виробничому приміщенні орендаря-відповідача («ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ») та пошкоджено частину самої будівлі цеху №1.
1.7. У зв'язку із пожежею слідчим відділом Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023111310003506 від 10.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 Кримінального кодексу України.
На підставі постанови від 18.12.2023 слідчого Фастівського районного управління поліції Малюк В.О. про призначення пожежно-технічної експертизи у межах вказаного кримінального провадження експертами Київського НДЕКЦ Павликом А.В. та Кузьменком М.М. проведена судова експертиза, за результатами якої складений висновок експерта від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, яким встановлено, що осередок пожежі знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в приміщенні, що орендує ТОВ «ТОП Кваліті Проджект» у ПАТ «Мотовилівський меблевий комбінат», а саме в зоні її передньої та центральної частини, праворуч від входу до неї. Також, вказаним висновком експерта встановлено, що причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі, внаслідок теплової дії на них електричної енергії, у вигляді електричної дуги, у результаті короткого замикання електричних проводів належність яких встановити не представилось можливим у зв'язку з обривом їх струмопровідних жил.
В подальшому на підставі постанови від 27.06.2024 слідчого Головного управління Національної поліції в Київській області Сидоренко О.А. про призначення комплексної пожежно-технічної та електротехнічної експертизи у межах вказаного кримінального провадження експертом Державного НДЕКЦ МВС України Шмерегою О.Б. проведена судова експертиза, за результатами якої складений висновок експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065. У вказаному висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 зазначено, зокрема, (пункт 1 висновків - стор.24), що оскільки експерту за результатами проведених досліджень не видалось за можливе встановити місцезнаходження осередку пожежі, то вирішити питання, якою є причина пожежі, експерту не є можливим.
1.8. Наявними у справі доказами з більшою вірогідністю підтверджується, що осередок пожежі знаходився в орендованому відповідачем приміщенні у будівлі цеху №1 в зоні розташування лакофарбувальної виробничої дільниці відповідача, а саме в зоні фарбувальної камери, яка використовувалась відповідачем для виготовлення меблів.
Обставина виникнення осередку пожежі саме в зоні розташування фарбувальної камери відповідача підтверджується доказами, які надані суду обома сторонами спору, а саме висновком експертів Київського НДЕКЦ Павлика А.В та Кузьменка М.М. від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, на який посилається позивач у спорі і який наданий суду позивачем, та висновком експерта Державного НДЕКЦ МВС України Шмереги О.Б. від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, на який посилається відповідач у спорі і який наданий суду відповідачем. Обидва ці висновки (від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ та від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065) підготовлені у межах кримінального провадження №12023111310003506.
Так, із висновку експертів Київського НДЕКЦ Павлика А.В та Кузьменка М.М. від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ випливає, що при огляді експертами 26.12.2023 та 27.12.2023 (дати проведення огляду - стор.3 цього висновку) приміщення будівлі цеху №1, яка зазнала пожежі, для цілей проведення експертизи це приміщення було умовно розділене на секції №1-№6 (номери секцій - стор.46-49 цього висновку). При дослідженні експертами умовної секції №1 було встановлено, що найбільші термічні пошкодження зосереджені в межах розміщення передньої частини фарбувальної камери, що виразилось в значній деформації та обваленні металевих частин її корпусу. За напрямком деформації металевих листів перегородок встановлено, що горіння поширювалось зі сторони секції №1 (стор. 52 висновку). За спрямованістю поширення горіння встановлено, що осередок пожежі знаходився в зоні розміщення передньої та центральної частин фарбувальної камери (стор. 53 та 187 висновку). Відповідно до цього висновку експертів (стор.54) виникнення та поширення пожежі відбувалось наступним чином: виникнення горіння в зоні розміщення передньої та центральної частин фарбувальної камери, що внаслідок неспрацювання системи автоматичного пожежогасіння призвело до нагрівання та займання також покрівлі будівлі з подальшим поширенням пожежі на інші приміщення будівлі.
У висновку експерта Державного НДЕКЦ МВС України Шмереги О.Б. від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 хоча і стверджується, що експерту не видалось за можливе встановити місцезнаходження осередку пожежі, враховуючи, що на момент огляду експертом 14.11.2024 приміщення (дата огляду - стор. 17 цього висновку) фарбувальна камера була більшою частиною демонтована (стор. 17 та 24 висновку), однак тим не менш, у цьому висновку експерт також зазначає, що осередок пожежі знаходився на поверхні наявного горючого матеріалу (столярних виробів та матеріалів, у т.ч. горючої рідини, яка мала потрапити зовні будівлі) у виробничому приміщенні в зоні розташування фарбувальної камери (пункт 2 висновків - стор. 24 висновку).
1.9. Сторони спору не заперечують, що в орендованому відповідачем за договором оренди-2 приміщенні будівлі цеху №1 відповідачем була встановлена внутрішня система протипожежного захисту, яка не спрацювала під час пожежі 05.12.2023.
Неспрацювання системи автоматичного пожежогасіння в орендованому відповідачем приміщенні в зоні розташування фарбувальної камери призвело до поширення пожежі на інші приміщення будівлі цеху №1, про що також зазначено як у висновку експертів Київського НДЕКЦ від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ (стор.54), на який посилається позивач у спорі, так і у висновку експерта Державного НДЕКЦ МВС України Шмереги О.Б. від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 (стор.22-23), на який посилається відповідач у спорі.
1.10. Відповідно до висновку експерта Малого О.В. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26.07.2024 №1830/07-2024 розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пожежі, яка сталась 05.12.2023 в частині будівлі цеху №1, в діючих цінах на момент проведення дослідження складає 39747740,00 грн з урахуванням ПДВ та всіх витрат будівельної організації.
1.11. Звертаючись до господарського суду з даним позовом до відповідача, позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.07.2024 просить суд стягнути з відповідача 39747740,00 грн шкоди, завданої внаслідок пожежі, з підстав недотримання відповідачем правил пожежної безпеки в орендованому приміщенні.
Заперечуючи проти позову повністю, відповідач посилається на те, що користування відповідачем орендованим приміщенням відбувалось у повній відповідності із умовами договору оренди та з дотриманням правил пожежної безпеки, місце виникнення пожежі та причина пожежі достовірно не встановлені, тому відповідач вважає позовні вимоги до нього передчасними, необґрунтованими та безпідставними.
2.1. Надаючи правову оцінку доводами сторін та наданим ними доказам та вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Також відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 ст.11), а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 ст.11).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Також за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Укладений між позивачем та відповідачем договір оренди від 25.04.2023 № 1ММК0230002 (тут і надалі - договір оренди-2), згідно з яким частина приміщень будівлі цеху №1 перебували в оренді у відповідача на момент виникнення пожежі, за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно до статей 759 та 779 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Також відповідно до ст.773 Цивільного кодексу наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків
За змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника і тягар доказування в даному випадку щодо відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача.
Як вказувалось у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №916/1466/21, при розгляді позовів про відшкодування шкоди/стягнення збитків необхідно виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Отже, на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (збитків), протиправність поведінки заподіювача та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (збитків).
2.2. Відповідно до обставин справи відповідач, приймаючи в оренду приміщення будівлі цеху №1 та підписуючи договір оренди від 25.04.2023 № 1ММК0230002 (договір оренди-2), цим взяв на себе зобов'язання з цільового використання орендованих приміщень (розміщення складу та розміщення санітарно-гігієнічних кімнат - пункт 1.2 цього договору) та зобов'язання за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, прибудинкової території будівлі, в якому знаходиться об'єкт оренди, з метою збереження життя та працездатності персоналу, цілісності об'єкта оренди (пункт 5.4 цього договору).
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.55 Кодексу цивільного захисту населення діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях. Забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання, а щодо фізичних осіб - підприємців - особисто.
Пунктом 6 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (в редакції на момент укладення договору оренди-2, далі - Правила №1417, передбачено, що у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.
Відповідно до ч.1 ст.773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Аналогічні положення передбачені в ч.3 ст.285 Господарського кодексу України, відповідно до якої орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
За умовами пунктів 2.3.7, 4.6, 5.2, 5.3 та 5.4 договору оренди-2 орендар зобов'язаний: суворо дотримуватись правил протипожежної безпеки при використанні об'єкта оренди; нести відповідальність за схоронність об'єкта оренди; погодити до початку строку оренди з відповідними державними органами відповідність об'єкта оренди вимогам у відношенні забезпечення пожежної безпеки; при здійсненні господарської діяльності в об'єкті оренди орендар зобов'язаний керуватись Правилами пожежної безпеки, нормами Кодексу цивільного захисту України та інших нормативно правових актів; своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, прибудинкової території з метою збереження життя та працездатності персоналу, цілісності об'єкта оренди.
Таким чином, підписання відповідачем договору оренди-2 як орендарем, без будь-яких зауважень, за своїм правовим наслідком породжує для відповідача обов'язок належного виконання своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення збереження об'єкта оренди та покладає повну відповідальність за дотриманням у орендованому приміщенні правил пожежної безпеки.
Тобто саме орендар зобов'язаний забезпечити збереження об'єкту оренди, вживати необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, а також нести повну відповідальність за дотримання на об'єкті оренди правил пожежної безпеки.
Водночас, як випливає із акта про пожежу від 07.12.2023 та висновків судових експертів від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ та від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, 05.12.2023 у будівлі цеху №1 у лакофарбувальній виробничій дільниці відповідача, а саме в зоні фарбувальної камери виникло горіння (осередок пожежі), яке внаслідок неспрацювання встановленої відповідачем у приміщенні системи пожежогасіння поширилось на інші приміщення (частини) будівлі цеху №1.
При цьому, оскільки пожежа (осередок пожежі) первісно виникла саме всередині орендованого відповідачем приміщення (в зоні розташування фарбувальної камери) та за обставин, коли відповідач, взявши на себе за договором оренди зобов'язання з вжиття усіх необхідних заходів для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, при цьому в порушення умов договору оренди фактично використовував орендоване приміщення не за цільовим призначенням - не під розміщення складу, а під розміщення лакофарбувальної виробничої дільниці відповідача (що за ступенем пожежної небезпеки пов'язане з більш високим ризиком пожежі, ніж у разі використання приміщення під склад, внаслідок необхідності розміщення у такому разі у приміщенні специфічного електрообладнання для лакофарбування, а також оброблених лаком заготовок продукції, лакофарбувальних та інших легкозаймистих речовин тощо), то в такому разі саме на відповідачеві лежить обов'язок доказування того, що використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням здійснювалось відповідачем з дотриманням протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди та що порушення відповідачем умов договору щодо цільового використання приміщення в такому випадку не могло призвести до пожежі всередині орендованого відповідачем приміщення.
Водночас відповідачем не надано суду доказів належного виконання відповідачем пунктів 2.3.7, 4.6, 5.2, 5.3 та 5.4 договору оренди-2 в частині зобов'язань із забезпечення правил протипожежної безпеки в орендованому приміщенні та за обставин фактичного використання відповідачем такого приміщення з порушенням умови договору оренди про цільове призначення.
Крім того, відповідачем не спростовані надані позивачем інші докази, які також свідчать про недотримання відповідачем правил протипожежної безпеки при використанні об'єкта оренди, а саме висновок експерта Матющенка С.В. з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» від 20.08.2024 та розрахунок прийнятого рівня пожежної безпеки орендованих приміщень від 20.08.2024, відповідно до яких відповідачем були порушені положення нормативно-правових актів з пожежної безпеки, що утворювало пожежну небезпеку, зокрема у вигляді: 1) відсутності декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки; 2) непрацездатність системи пожежогасіння на дільниці фарбувальних камер, чим порушені вимоги ч.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки щодо утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані.
Доводи відповідача про те, що висновок експерта Матющенка С.В. з оцінки протипожежного стану орендованих приміщень ТОВ «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» від 20.08.2024 та розрахунок прийнятого рівня пожежної безпеки орендованих приміщень від 20.08.2024, не є висновком експерта у розумінні ст.98 Господарського процесуального кодексу України, самі по собі не спростовують ні допустимість зазначених документів від 20.08.2024 як письмових доказів, які підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, ні зазначену в цих документах обставину того, що система пожежогасіння відповідача була непрацездатною, яку не оспорює відповідач та про яку зазначено також у висновках судових експертів від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ та від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065.
2.3. Доводи відповідача про те, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, яке було розпочате у зв'язку із цією пожежею, обставини причин виникнення пожежі достовірно не встановлені, суд відхиляє, оскільки відносини питання наявності цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди (особи, яка несе цивільно-правову відповідальність за шкоду), що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Близький за змістом висновок міститься в п. 5.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 №920/715/17.
Тому сама по собі наявність незавершеного кримінального провадження не позбавляє потерпілого права на звернення до суду з позовом до особи, відповідальної за завдану шкоду, рівно як і не позбавляє обох сторін спору можливості доказувати наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди.
Доводи відповідача про те, що наданий позивачем в якості доказу таких обставин висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ є недопустимим доказом, оскільки, як стверджував відповідач, цей доказ був одержаний позивачем з порушенням встановленого порядку без письмового дозволу слідчого, суд відхиляє з огляду на таке.
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18).
Відповідач не оспорює, що позивач, як і відповідач, є учасником у відповідному кримінальному провадженні і що висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ був отриманий позивачем при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст.221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.
Отже, у межах обставин справи та наявних доказів не вбачається, щоб висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ позивач отримав в обхід встановленого порядку внаслідок порушення закону. Натомість, відповідно до обставин справи позивач як учасник кримінального провадження наділений правом на ознайомлення з цим висновком та отримання його копії.
Доводи відповідача про необхідність додаткового отримання письмового дозволу слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування є хибними, оскільки для використання як доказу висновку експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, не потрібно окремого дозволу слідчого та вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).
2.4. Доводи відповідача про те, що: 1) в орендованому приміщенні відповідач встановив внутрішню систему пожежного захисту з протипожежними рукавами, яка була під'єднана до водопостачання орендодавця, але не спрацювала з невідомих причин; та 2) відповідач регулярно проводив інструктажі свого персоналу з відповідними записами в журналах інструктажів, - суд також відхиляє, оскільки ці доводи самі по собі не свідчать про повне та належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення збереження об'єкта оренди та дотримання у орендованому приміщенні правил пожежної безпеки та за обставин, коли орендоване приміщення фактично використовувалось відповідачем з порушенням обумовленого в договорі цільового призначення оренди.
Навпаки, факт непрацездатності системи пожежного захисту, яка була встановлена самим відповідачем, вказує на протиправну бездіяльність відповідача, а саме невиконання відповідачем обов'язку своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди.
Доводи відповідача про те, що встановлена відповідачем внутрішня система пожежного захисту з протипожежними рукавами, яка виявилась непрацездатною під час пожежі, була під'єднана до водопостачання орендодавця-позивача, самі по собі не свідчать про протиправну бездіяльність чи упущення позивача, беручи до уваги, що відповідачем не надано :
- об'єктивних доказів працездатності самої системи пожежного захисту, яка була встановлена відповідачем, на момент виникнення початкового горіння в приміщенні;
- доказів звернення відповідача перед пожежею до позивача чи інших осіб щодо відсутності та/або необхідності забезпечення (підключення) належного водопостачання на об'єкт, якщо система пожежного захисту була в цілому працездатною і якщо існувала проблема у водопостачанні;
- інших доказів того, що вказана система пожежного захисту не спрацювала з причини водопостачання позивача.
Доводи відповідача про те, що він регулярно проводив інструктажі свого персоналу з відповідними записами в журналах інструктажів та призначив відповідальну особу за протипожежний стан, не доказують повне та належне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо дотримання у орендованому приміщенні правил пожежної безпеки. Ці доводи не є достатніми для висновку про вжиття відповідачем всіх можливих заходів для запобігання пожежі та відсутності вини відповідача у пожежі, що виникла початково в орендованому відповідачем приміщенні з подальшим її розповсюдженням на іншу частину будівлі цеху №1, та за обставин, коли орендоване приміщення фактично використовувалось відповідачем з порушенням обумовленого в договорі цільового призначення оренди.
2.5. Доводи відповідача про те, що пожежа відбулась у вечірній час, коли в приміщенні не було працівників відповідача, не є достатніми для суду для висновку про вжиття відповідачем всіх можливих заходів для запобігання пожежі та відсутності вини відповідача у пожежі, беручи до уваги, що орендоване приміщення фактично використовувалось відповідачем з порушенням обумовленого в договорі цільового призначення оренди, а встановлена відповідачем система пожежного захисту пожежі виявилась непрацездатною під час пожежі.
При цьому суд приймає до уваги, що оренда відповідачем приміщення в будівлі цеху №1 за умовами договору здійснювалась не на погодинній основі, а цілодобово на строк оренди до 31.05.2024 (пункт 10.2 договору оренди-2), тому внутрішній режим роботи (робочі години працівників) відповідача не впливає на чинність передбаченого цим договором обов'язку відповідача протягом усього строку дії цього договору своєчасно та за власний рахунок вжити всі необхідні заходи для підтримки протипожежного та техногенного стану об'єкта оренди, безвідносно до внутрішнього режиму роботи відповідача в орендованому приміщенні.
Суд при цьому також приймає до уваги проаналізовану експертами у висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ обстановку на об'єкті до виникнення пожежі, відповідно до якої за результатами аналізу наданих матеріалів не встановлено позаштатних джерел запалювання, а потенційними джерелами запалювання могли бути теплові прояви електричної енергії, фактів наявності у приміщеннях сторонніх осіб, порушення запорів тощо не встановлено (стор.37 висновку). Також відповідно до цього висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ експертами в ході експертизи були розглянуті та відхилені такі версії, як: 1) можливість виникнення пожежі у результаті самозаймання речовин і матеріалів (стор. 62-66 цього висновку); 2) можливість виникнення пожежі від джерела відкритого вогню (полум'я сірника, загоряння від необережно кинутого тліючого тютюнового виробу - стор.64-68 висновку); 3) можливість виникнення горіння внаслідок занесення стороннього джерела запалювання (підпал) (стор.68-70). Вказані перші три версії були відхилені у висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ. Натомість у цьому висновку підтверджено версію щодо можливості виникнення пожежі внаслідок дії теплових проявів електричної енергії (коротке замикання) (стор.70-80 висновку). У зв'язку з чим експертами зроблені категоричні висновки про те, що осередок пожежі, яка сталась 05.12.2023, знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в орендованому відповідачем у позивача приміщенні, а саме в зоні її передньої та центральної частини, праворуч від входу до неї (стор.78 та 81 висновку), а причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі, внаслідок теплової дії на них електричної енергії, у вигляді електричної дуги, у результаті короткого замикання електричних проводів, належність яких експертам встановити не представилось можливим у зв'язку з обривом їх струмопровідних жил (стор.80-82 висновку).
Суд при цьому відмічає, що висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ в частині відхилення перших трьох версій відповідач в ході розгляду справи №911/1368/24 не спростував, яких-небудь об'єктивних доказів щодо виникнення пожежі з іншої причини (самозаймання речовин і матеріалів, джерело відкритого вогню, підпал тощо), ніж та, що вказана у висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ (коротке замикання електричних проводів), відповідач суду не надав.
При цьому про можливість виникнення пожежі саме внаслідок несправності проводки визнав і сам директор відповідача Якуб А.І. від 06.12.2023, який відповідно до висновку експертів від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ у поясненнях від 06.12.2023 зазначав, що займання у лакокрасочному відділі могло статись через несправну проводку, але при цьому не вказував про приналежність несправної проводки відповідачу, а стверджував, що займання «могло статись через несправну проводку на даху виробничого приміщення» (стор.9 висновку).
Отже, доводи відповідача у спорі про те, що пожежа відбулась у вечірній час, коли в приміщенні не було працівників відповідача, самі по собі не свідчать про відсутність вини відповідача у пожежі за обставин, якщо причиною пожежі є займання горючих матеріалів внаслідок короткого замикання електричних проводів, виникнення якого не потребує обов'язкової наявності працівників відповідача в орендованому приміщенні, в якому виник осередок пожежі.
Разом з тим, встановлена у висновку експертів від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ причина пожежі - займання горючих матеріалів внаслідок короткого замикання, яке відповідно до обставин справи виникло за відсутності працівників відповідача на об'єкті оренди, на переконання суду, сама по собі не є достатньою для висновку про завдання позивачу шкоди саме джерелом підвищеної небезпеки, про що стверджує позивач у спорі, адже позивачем не надано доказів того, що пожежа виникла саме внаслідок діяльності конкретного джерела підвищеної небезпеки, а не іншого джерела відповідача, яке призвело до пожежі, але не є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 Цивільного кодексу України. Сама по собі наявність в орендованому відповідачем приміщенні певного електрообладнання не є підставою для умовиводу про те, що усе таке електрообладнання є джерелом підвищеної небезпеки. Також, зберігання відповідачем в орендованому приміщенні певної кількості заготовок, готової продукції, легкозаймистих речовин тощо само по собі не є доказом того, що така діяльність відповідача утворювала джерело підвищеної небезпеки, а інших доказів на підтвердження завдання позивачу шкоди саме джерелом підвищеної небезпеки суду не надано. У зв'язку з цим доводи позивача в частині завдання шкоди саме джерелом підвищеної небезпеки відповідача суд відхиляє як недоведені, а відповідач не позбавлений можливості доводити суду відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди.
Водночас, доводи відповідача в частині того, що пожежа відбулась у вечірній час, коли електрообладнання відповідача у приміщенні було централізовано знеструмлене, суд також відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів знеструмлення електрообладнання відповідача до початку виникнення пожежі, що, в свою чергу, також означає, що відповідачем не спростована причина пожежі у вигляді короткого замикання.
2.6. Доводи відповідача про те, що акт розмежування балансової належності електромереж від 14.09.2020 був підписаний між позивачем та відповідачем з приводу попереднього договору оренди від 29.06.2020, який припинив свою дію 31.05.2023, новий акт розмежування балансової належності електромереж під час дії договору оренди від 25.04.2023 № 1ММК0230002 сторонами не складався, а тому, як стверджує відповідач, відповідальність за технічний стан електромереж та електроустановок несе виключно позивач, суд відхиляє з огляду на таке.
Той факт, що акт розмежування балансової належності електромереж від 14.09.2020 був підписаний між позивачем та відповідачем під час попереднього договору оренди від 29.06.2020, який припинив свою дію 31.05.2023, сам по собі не свідчить про те, що позивач та відповідач під час дії нового договору оренди від 25.04.2023 № 1ММК0230002 розмежували балансову належність електромереж між собою інакше, ніж вона була раніше зафіксована сторонами в акті розмежування від 14.09.2020, беручи до уваги, що новий акт розмежування сторони не складали, а сам акт розмежування від 14.09.2020 не містить посилання на те, що він є додатком лише до одного конкретного договору оренди. Тобто постійний та триваючий характер орендних відносин між сторонами та наявність підписаного сторонами акта розмежування від 14.09.2020, за відсутності іншого (нового) акта розмежування, свідчить про те, що між сторонами склалась певна усталена практика (звичай) в питанні розмежування електромереж, які сторони самостійно встановили та дотримувались в ході триваючих орендних відносин.
Крім того, відповідно до встановлених судом обставин, відповідач фактично використовував орендоване приміщення з порушенням обумовленого в договорі оренди-2 цільового призначення (крім використання під склад, як це було обумовлено договором оренди-2, фактично продовжував використовувати приміщення також для розміщення лакофарбувальної виробничої дільниці), отже в такому випадку саме на відповідача покладається тягар доведення обставини того, що технічний стан електромереж та електроустановок будівлі допускав функціонування в ньому лакофарбувальної виробничої дільниці, безвідносно до того, хто саме є відповідальним за технічний стан електромереж та електроустановок будівлі - позивач та/або сам відповідач. Адже позивач як власник будівлі в договорі оренди-2 надавав згоду на цільове використання об'єкта оренди, в т.ч. усіх його електромереж, під склад, а не під лакофарбувальну виробничу дільницю, що з такою умовою про цільове призначення не передбачало продовження функціонування в цій будівлі лакофарбувальної виробничої дільниці, в т.ч. наявність підключеного відповідачем до електромережі будівлі цеху №1 відповідного специфічного електрообладнання, задіяного на лакофарбувальній виробничій дільниці відповідача.
Однак відповідач, який використовував орендоване приміщення з порушенням цільового призначення, але заперечує при цьому свою вину у виникненні пожежі в орендованому приміщенні, не надав суду ні доказів знеструмлення електрообладнання відповідача до початку виникнення пожежі на лакофарбувальній виробничій дільниці, ні доказів того, що технічний стан електромереж та електроустановок будівлі дозволяв розміщення лакофарбувального обладнання (фарбувальної камери) відповідача та іншого обладнання відповідача без ймовірності виникнення короткого замикання і що використання відповідачем приміщення з порушенням обумовленого цільового призначення не утворювало порушення вимог протипожежної та техногенної безпеки в орендованому приміщенні.
2.7. Аналізуючи доводи відповідача про те, що в постанові про призначення пожежно-технічної експертизи від 18.12.2023 слідчого Фастівського РУП ГУ НП в Київській області Малюк В.О., експертиза не була визначена як комісійна експертиза, однак фактично була проведена не одним, а двома експертам з однієї експертної спеціальності, суд при цьому зауважує, що за змістом пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2017 №591, далі - Інструкція) директор або заступник директора НДЕКЦ вправі самостійно призначити судового експерта або кількох судових експертів з урахуванням спеціалізації та кваліфікації.
Доводи відповідача з посиланням на Інструкцію щодо неналежного оформлення висновку від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, а саме про те, що при проведенні експертизи не був визначений голова комісії, не організована програма досліджень, не визначені етапи, питання, послідовність їх виконання кожним з членів комісії, не проведені проміжні та підсумкові наради експертів, залучених для її виконання, суд також відхиляє, оскільки особливості оформлення висновку експерта за результатами проведення комісійної судової експертизи визначені в пункті 8 розділу VІ Інструкції, відповідно до якого якщо під час проведення комісійної судової експертизи (двома і більше судовими експертами) судові експерти дійшли згоди, вони підписують спільний висновок.
Водночас, за змістом пункту 1 розділу ІІІ Інструкції, голова експертної комісії визначається керівником провідного підрозділу за погодженням з керівниками інших підрозділів при виконанні комплексної, а не комісійної експертизи.
Висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ підписаний обома експертами (кожна сторінка) без зауважень, дана експертиза була не комплексною, а комісійною та проводилась експертами одного підрозділу - відділу пожежотехнічних досліджень, один з яких є начальником цього відділу, другий - його заступником, при цьому висновок оформлений з дотриманням особливостей оформлення висновку експерта за результатами проведення комісійної судової експертизи, які визначені в пункті 8 розділу VІ Інструкції, а тому доводи відповідача в цій частині спору є не неспроможними.
Доводи відповідача про те, що експертами у висновку не дотриманий алгоритм проведення судової експертизи судом також відхиляються, оскільки відповідно до п.1 розділу IV Інструкції судовий експерт може провести дослідження з поставлених на вирішення запитань у порядку, обумовленому логічною послідовністю проведення експертного дослідження. При цьому висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ є логічно послідовним та обґрунтованим, в ньому проаналізовані можливі версії пожежі (самозаймання речовин і матеріалів, джерело відкритого вогню, підпал, прояви електричної енергії) та не вбачається порушення алгоритму проведення судової експертизи, передбаченого розділом IV Інструкції.
Крім того, висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ про те, що осередок пожежі, яка сталась 05.12.2023, знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в орендованому відповідачем у позивача приміщенні, підтверджується також і висновком експерта Державного НДЕКЦ МВС України від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, на який посилається і сам відповідач у спорі і в якому хоча і стверджується, що експерту не видалось за можливе встановити місцезнаходження осередку пожежі, враховуючи, що на момент проведення огляду експертом приміщення фарбувальна камера була більшою частиною демонтована, однак тим не менш, у цьому висновку цей експерт також зазначає, що осередок пожежі знаходився на поверхні наявного горючого матеріалу (столярних виробів та матеріалів, у т.ч. горючої рідини, яка мала потрапити зовні будівлі) у виробничому приміщенні в зоні розташування фарбувальної камери (пункт 2 висновків - стор. 24 висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065).
Крім того, суд відмічає, що на стадії підготовчого провадження суд роз'яснював сторонам про можливість вирішення судом питання про призначення судової експертизи в межах самої справи №911/1368/24, однак на стадії підготовчого провадження жодна із сторін не заявила суду про необхідність призначення судової експертизи в межах цієї справи.
Отже, обставина виникнення осередку пожежі саме в зоні розташування фарбувальної камери відповідача підтверджується зібраними у справі №911/1368/24 на засадах змагальності сторін та диспозитивності судочинства доказами, які відповідачем не спростовані.
2.8. Аналізуючи доводи відповідача про те, що у висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ експерти зазначили лише, що причиною пожежі було коротке замикання, але не встановили при цьому належність електричних проводів, в яких таке коротке замикання виникло, до конкретної електромережі користувача (не проведено, як вказує відповідач, звірку з однолінійною схемою електричного живлення, не заявлено клопотання про проведення електротехнічної експертизи, не проведено детального огляду залишків електричної мережі по місцю пожежі, не з'ясовано, як саме вона була прокладена, чи було на них було підключено якесь електротехнічне обладнання тощо), суд з цього приводу зауважує, що у своєму висновку від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ експерти навели також і обґрунтування неможливості встановлення ними самостійно належності електричних проводів до конкретної електромережі - обрив струмопровідних жил. При цьому, як вбачається із висновку від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, експерти у висновку надали відповіді у межах поставлених ініціатором експертизи питань (про осередок пожежі та причину пожежі) та спеціалізації самих експертів (пожежно-технічна експертиза), тому виконання електротехнічної експертизи та встановлення належності електричних проводів не увійшло в предмет даної пожежно-технічної експертизи.
Крім того, суд повторює правовий висновок про те, що на відміну від кримінальної справи, де діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом», у господарському спорі застосовується стандарт доказування «вірогідність доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач (див.: постанова Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20).
При цьому суд також враховує, що і призначена в подальшому на підставі постанови від 27.06.2024 слідчого Головного управління Національної поліції в Київській області Сидоренко О.А. друга експертиза (комплексна пожежно-технічна та електротехнічна експертиза), на яку посилається сам відповідач у справі №911/1368/24 (висновок експерта Державного НДЕКЦ МВС України Шмерегою О.Б. від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065), також не встановила належності електричних проводів до конкретної електромережі.
У зв'язку з цим вказані доводи відповідача про непроведення експертами електротехнічної експертизи та невизначення належності електричних проводів суд не розцінює як об'єктивну підставу для сумнів у правильності висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, в якому зроблені категоричні висновки про те, що осередок пожежі, яка сталась 05.12.2023, знаходився в межах зони розміщення фарбувальної камери в орендованому відповідачем у позивача приміщенні, а причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі, внаслідок теплової дії на них електричної енергії, у вигляді електричної дуги, у результаті короткого замикання електричних проводів, належність яких експертам встановити не представилось можливим у зв'язку з обривом їх струмопровідних жил.
3. Доводи відповідача про те, що висновок експерта Державного НДЕКЦ МВС України від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, на який посилається відповідач у справі №911/1368/24, цілком спростовує факти, обставини та доводи, що були наведені позивачем, і підтверджує правову позицію відповідача щодо безпідставності позовних вимог, суд відхиляє з огляду на таке.
3.1. Перш за все суд відмічає, що ні із постанови слідчого від 27.06.2024 про призначення цієї експертизи, ні із самої дослідницької частини висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 не вбачається, щоб об'єктом цієї експертизи (в частині її електротехнічної компоненти) були електропроводи та електроподовжувачі, які первісно були вилучені з місця події. У цьому висновку зазначається про огляд експертом лише залишків переважно вже демонтованої на момент огляду експертом фарбувальної камери (стор.17 висновку). Однак із цього не вбачається, щодо яких саме об'єктів електротехнічної експертизи (електрообладнання, електроприладів, їх частин, фрагментів електропроводів і кабелів, електричних схем тощо) була проведена експертом вказана комплексна пожежно-технічна та електротехнічна експертиза та які саме об'єкти електротехнічної експертизи, крім залишків демонтованої фарбувальної камери, дослідив фактично експерт, в т.ч. не вбачається, щоб експерт досліджував електроприлади, електромережу та фрагменти електропроводів (подовжувачів), які були вилучені з місця події, додаткові фрагменти проводки експертом також не вилучались.
Тобто не дивлячись на те, що вказана судова експертиза була визначена як комплексна пожежно-технічна та електротехнічна експертиза, із висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 не вбачається, в чому саме полягало проведення електротехнічної експертизи як складової комплексної експертизи, зважаючи на відсутність у висновку переліку конкретних об'єктів електротехнічної експертизи та використання експертом для проведення загалом всієї експертизи фотоапарату, лінійки та комп'ютерного обладнання для роботи з текстом та друку (стор.23 висновку).
Із стор. 18 висновку експерта випливає, що експерт, критикуючи висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, стверджує, що експерти припустились у висновку від 29.02.2024 помилки, оскільки не встановили, що провідники, які були вилучені з місця події, на момент виникнення пожежі під напругою не перебували.
Однак цей умовивід експерта у висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 не містить яких-небудь логічних обґрунтувань того, яким чином експерт дійшов висновку, що провідники, які були вилучені з місця події, не перебували на момент виникнення пожежі під напругою. Сам по собі той факт, що на момент вилучення цих провідників з місця події після гасіння пожежі струмопровідні жили на них були обірвані, не означає, що обрив жил стався ще до виникнення пожежі, а не після її виникнення, і не свідчить, що провідники на момент виникнення пожежі не перебували під напругою. Більш того, сам цей же експерт на стор. 18 висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 визнав, що на цих подовжувачах ізоляція була частково вигорівшою, що, в свою чергу, вказує на несправність проводки.
3.2. Щодо доводів відповідача про те, що висновок експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 цілком спростовує доводи позивача, суд також зауважує, що не вбачається принципової суперечності між висновком експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, на який посилається відповідач, та висновком експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, на який посилається позивач, в питанні виникнення осередку пожежі саме в зоні розміщення фарбувальної камери в орендованому відповідачем у позивача приміщенні.
Те, що у висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 не зазначена конкретна частина (частини) фарбувальної камери, де виник осередок пожежі, не суперечить принципово висновку експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, у яких більш точно вказано місце осередку пожежі. Адже на момент проведення огляду експертом приміщення фарбувальна камера вже була більшою частиною демонтована, однак тим не менш, у своєму висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 цей експерт також зазначає, що осередок пожежі знаходився на поверхні наявного горючого матеріалу (столярних виробів та матеріалів, у т.ч. горючої рідини, яка мала потрапити зовні будівлі) у виробничому приміщенні в зоні розташування фарбувальної камери.
Тобто дана відмінність між висновком експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 та раніше виконаним висновком експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ логічно пояснюється тим, що на момент проведення огляду експертом приміщення під час другої експертизи фарбувальна камера вже була більшою частиною демонтована, у зв'язку з чим висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ є більш точним та інформативним, ніж висновок експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065.
3.3. Також цим висновком експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 підтверджується факт непрацездатності встановленої відповідачем системи пожежогасіння, який не заперечується самим відповідачем. При цьому у висновку не вказана конкретна причина її непрацездатності, що, в свою чергу, не свідчить про відсутність вини відповідача у незабезпеченні відповідачем підтримки працездатності його системи пожежогасіння та не доказує відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди внаслідок поширення пожежі від зони фарбувальної камери (осередку пожежі) на саму будівлю.
3.4. Аналізуючи доводи відповідача про те, що у висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 зазначено, що за результатами проведених досліджень експертом не встановлено, що виникнення пожежі, пов'язане із анормальними режимами роботи в електрообладнанні, електроустаткуванні, електромережі, які перебували у використанні орендаря, суд з цього приводу зауважує, що дослідницька частина висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 не містить обґрунтування цього висновку експерта, у висновку не зазначено, які саме дослідження експертом проводились, та не вбачається проведення досліджень якого-небудь електрообладнання, електроустаткування та електромережі, а лише залишків переважно демонтованої фарбувальної камери. У зв'язку з цим суд, по-перше, відхиляє в цій частині висновок експерта як необґрунтований. По-друге, суд зауважує, що висновок експерта в цій частині не є категоричним та сам по собі не доказує відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди: у даному висновку формулювання «експертом не встановлено…» не виключає виникнення анормального режиму роботи в електрообладнанні відповідача, а лише означає, що експертом не виявлено анормального режиму роботи. Однак практична цінність даного висновку експерта як доказу є несуттєвою для справи №911/1368/24, адже сама фарбувальна камера на момент її огляду цим експертом вже була переважно демонтованою, тобто не вбачається проведення експертом реального дослідження якого-небудь електрообладнання, електроустаткування чи електромережі відповідача, яке б могло зберегти ознаки (сліди) аномального режиму роботи у разі їх аномальної роботи, перелік об'єктів електричної експертизи у висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 також відсутній. За вказаних обставин та враховуючи межі виконаного цим експертом дослідження, висновок експерта в цій частині сам по собі не доказує відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди.
3.5. Аналізуючи доводи відповідача про те, що у висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 зазначена відповідь-висновок експерта про неможливість встановлення причини пожежі, суд зауважує, що ця відповідь-висновок у висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 сама по собі не спростовує висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ ні в питанні виникнення осередку пожежі саме в зоні розміщення фарбувальної камери, ні в питанні того, що причиною пожежі було займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі внаслідок короткого замикання електричних проводів.
Як визначає сам експерт у дослідницькій висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, фарбувальна камера на момент її огляду цим експертом вже була переважно демонтованою. У зв'язку з цим, як вбачається із цього висновку, експерт не зміг оглянути відповідні частини фарбувальної камери, які вже були демонтовані, та відповідно не зробив висновок про причини пожежі, а зробив висновок про неможливість встановлення ним причини пожежі. Тому висновок експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 в цій частині сам по собі не спростовує і вступає в протиріччя з висновком експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ, які змогли оглянути відповідні частини фарбувальної камери перед складенням висновку від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ.
В той же час, суд відхиляє доводи експерта у висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065, із яких вбачається, що експерт вважав, що провідники, які були вилучені з місця події з обривами струмопровідних жил, на момент виникнення пожежі під напругою не перебували, і тому експерт заперечував відповідь-висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ про причину пожежі - займання горючих матеріалів внаслідок короткого замикання. Як вже суд зазначив з цього приводу в рішенні, цей умовивід експерта у висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 не містить яких-небудь обґрунтувань того, яким чином експерт дійшов висновку, що провідники, які були вилучені з місця події, не перебували на момент виникнення пожежі під напругою, беручи до уваги, що експерт не встановлював момент обриву струмопровідних жил.
Крім того, відповідно до обставин справи і сам директор орендаря-відповідача у своїх поясненнях від 06.12.2023 допускав, що займання в орендованому відповідачем приміщенні могло статись саме через несправну проводку.
Отже, відповідачем не спростований висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ ні в питанні виникнення осередку пожежі саме в зоні розміщення фарбувальної камери, ні в питанні того, що причиною пожежі було займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі внаслідок короткого замикання електричних проводів.
3.6. Аналізуючи доводи відповідача про те, що у висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 зазначена відповідь-висновок експерта про неможливість встановлення причини пожежі, суд зауважує, що ця відповідь-висновок у висновку від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 сама по собі не спростовує висновок експертів Київського НДЕКЦ МВС України від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ ні в питанні виникнення осередку пожежі саме в зоні розміщення фарбувальної камери, ні в питанні того, що причиною пожежі було займання горючих матеріалів в зоні осередку пожежі внаслідок короткого замикання електричних проводів.
3.7. Доводи відповідача про те, що у висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 зазначена відповідь-висновок експерта (на питання 6 та 8) про те, що дія/бездіяльність посадових осіб ПАТ «МОТИВИЛІВСЬКИИ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ» призвела до поширення пожежі і це полягало у недотримання вимог Правил пожежної безпеки в Україні, суд відхиляє з огляду на таке.
Суд зауважує, що дослідницька частина висновку експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 не містить якого-небудь логічного обґрунтування зазначеної відповіді-висновку експерта. Експертом не зазначено, які саме дії чи бездіяльність мали місце, яких саме посадових осіб ПАТ «МОТИВИЛІВСЬКИИ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ», який саме вплив мали ці дії або бездіяльність у разі їх наявності на вплив пожежі та які саме вимоги Правил пожежної безпеки в Україні були недотримані позивачем. При цьому, сам же цей експерт у цьому ж висновку робить застереження про те, що «оскільки, за результатами проведених досліджень не видалось за можливе встановити причину виникнення пожежі, то встановити причинний зв'язок із недотриманням вимог вказаних Правил і виниклою пожежею не є можливим» (стор. 23 відповідей-висновку експерта).
Інші докази відповідачем з цього приводу також не надані.
Таким чином, вказані доводи відповідача не спростовують вини відповідача у заподіянні шкоди майну позивача внаслідок виникнення пожежі в орендованому приміщенні та її поширенню на будівлю.
Крім того, вказані доводи відповідача та висновок експерта від 06.02.2025 №КСЕ-19-24/46065 в цій частині суперечать обставинам справи та доказам, відповідно до яких система пожежогасіння відповідача була непрацездатною і не спрацювала в зоні виникнення осередку пожежі, що і призвело до поширення пожежі на будівлю.
Суд не заперечує доводи обох сторін - позивача та відповідача про те, що у відповідної протилежної сторони спору (як у відповідача, так і у позивача) могли існувати також інші порушення Правил пожежної безпеки, однак предметом доказування у справі є не будь-які порушення Правил пожежної безпеки, а ті, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із пожежею та заподіяною шкодою.
4. Підсумовуючи, суд зазначає, що наявними у матеріалах справи докази з більшою вірогідністю підтверджують обставини того, що заподіювачем шкоди, завданої пожежею, є саме відповідач, наявність протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими збитками, беручи до уваги, що:
- при укладенні договору оренди-2 відповідач взяв на себе зобов'язання з цільового використання приміщення (під склад) та відповідальність за дотриманням у орендованому приміщенні правил пожежної безпеки;
- відповідно до обставин справи осередок пожежі виник внутрі орендованого відповідачем приміщення і відповідач не довів відсутність його вини у виникненні осередку пожежі внутрі приміщення, відповідальним за дотримання правил пожежної безпеки в якому був відповідач;
- більш того, відповідно до висновку експертів від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ виключається версія самозаймання речовин і матеріалів, версія джерела відкритого вогню та версія підпалу, а причиною пожежі було займання горючих матеріалів в зоні фарбувальної камери внаслідок короткого замикання електричних проводів, приналежність яких не була встановлена експертами у зв'язку із обривом їх струмопровідних жил;
- відповідно до обставин справи відповідач використовував орендоване приміщення з порушенням умов договору щодо цільового призначення, а саме замість використання під склад фактично використовував також під лакофарбувальну виробничу дільницю з підключенням до електромережі відповідного електрообладнання, докази знеструмлення якого до початку виникнення короткого замикання та пожежі відсутні. Також відсутні докази того, що технічний стан електромереж та електроустановок будівлі дозволяв розміщення такого електрообладнання без ймовірності виникнення короткого замикання і що використання таким чином відповідачем приміщення з порушенням обумовленого цільового призначення не утворювало порушення вимог протипожежної та техногенної безпеки. Тобто, не дивлячись на те, що не встановлена приналежність конкретній особі (електрообладнанню конкретної особи) електричних проводів (подовжувачів), в яких виникло коротке замикання, яке призвело до займання горючих матеріалів в зоні розташування фарбувальної камери, тим не менш виникнення короткого замикання в самій фарбувальній камері чи іншому електрообладнанні відповідача, зокрема в електрокабелі (подовжувачі) поруч чи внутрі фарбувальної камери, є більш вірогідним і відповідачем не спростовано;
- оскільки осередок пожежі виник внутрі орендованого відповідачем приміщення в зоні розташування фарбувальної камери та внаслідок короткого замикання, а відповідальним за дотримання правил пожежної безпеки в орендованому приміщенні був саме відповідач, то відповідач як відповідальний за протипожежний стан повинен був довести свою непричетність до виникнення короткого замикання та первинного горіння (осередку пожежі в приміщенні);
- відповідач був обізнаний про діяльність своєї лакофарбувальної виробничої дільниці в орендованому приміщенні та встановив автоматичну систему пожежогасіння, однак вона була на момент виникнення пожежі непрацездатною, а докази вжиття відповідачем усіх дій для підтримки її працездатності та відсутності вини відповідача у її непрацездатності відсутні;
- безвідносно до особи, якій належали електричні проводи (подовжувачі), в яких виникло коротке замикання, яке призвело до займання горючих матеріалів в зоні розташування фарбувальної камери, тим не менш із висновку експертів від 29.02.2024 №СЕ-19/111-23/68199-ПТ щодо обставин поширення пожежі також випливає, що первісне горіння із зони фарбувальної камери поширилось на будівлю саме внаслідок неспрацювання системи автоматичного пожежогасіння в орендованому приміщенні. Так, внаслідок неспрацювання системи автоматичного пожежогасіння в приміщенні відповідача теплообмін від осередку пожежі спочатку поширився в бік даху і після нагрівання покрівлі до температури займання загорілись дерев'яні елементи покрівлі (стор.54 цього висновку).
Отже, в будь-якому разі неправомірна бездіяльність відповідача щодо незабезпечення протипожежного стану в приміщенні та працездатності системи автоматичного пожежогасіння в зоні розташування фарбувальної камери перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із заподіянням шкоди будівлі (майно позивача) внаслідок поширення пожежі із зони фарбувальної камери відповідача на саму будівлю позивача.
В той же час, надані відповідачем докази не доказують відсутність вини відповідача у заподіянні майнової шкоди внаслідок поширення пожежі на будівлю.
5. Відповідно до висновку експерта Малого О.В. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26.07.2024 №1830/07-2024 розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пожежі, яка сталась 05.12.2023 в частині будівлі цеху №1, в діючих цінах на момент проведення дослідження складає 39747740,00 грн з урахуванням ПДВ та всіх витрат будівельної організації.
Вказаний висновок відповідачем не спростований. Доводи відповідача про те, що вказаний висновок виконаний експертом з помилками на підставі орієнтовних показників та без врахування реального стану конструктивних елементів об'єкта суд відхиляє, оскільки відповідачем при цьому не надано ні доказів самих показників, які сам відповідач вважає вірними та такими, що підлягали застосуванню, ні доказів впливу (у вартісному вираженні) цих показників на кінцевий результат розрахунку розміру матеріальної шкоди, ні власний розрахунок відповідача.
Ніяких конкретних доказів на спростування розрахунку розміру матеріальної шкоди у висновку експерта Малого О.В. від 26.07.2024 №1830/07-2024 відповідач суду не надав.
При цьому, як вказував Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Суд з цього приводу також зазначає, що протягом підготовчого провадження обом сторонам судом було запропоновано визначитись з питанням доцільності призначення судової експертизи в межах справи №911/1368/24, однак відповідач відповідне клопотання про доцільність призначення судової будівельно-технічної чи іншої експертизи не заявляв, інших конкретних доказів на спростування розрахунку розміру матеріальної шкоди у висновку експерта від 26.07.2024 №1830/07-2024 суду також не надає.
У зв'язку з цим суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині.
Разом з тим, оцінюючи висновок експерта Малого О.В. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26.07.2024 №1830/07-2024, суд відмічає, що визначений в ньому розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пожежі, в сумі 39747740,00 грн включає також ПДВ.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Також відповідно до підпункту а) пункту 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 Податкового кодексу України).
Водночас, як випливає із абзацу 3 пункту 188.1 Податкового кодексу України, до складу договірної (контрактної) вартості, яка є базою оподаткування податком на додану вартість, не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди.
Із наведеного вбачається що у разі, якщо відшкодування шкоди не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню пошкодженого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Водночас, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню пошкодженого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість. Близький за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі № 826/7454/17 щодо включення або невключення ПДВ до суми виплати страхового відшкодування.
Оскільки в даному випадку відшкодування шкоди (збитки) перераховується безпосередньо потерпілому (позивачу), а не спрямовується на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню пошкодженого об'єкта, то, на переконання суду, відсутні підстави для додаткового включення ПДВ при розрахунку розміру матеріальної шкоди.
Відтак, розрахована у висновку експерта Малого О.В. від 26.07.2024 №1830/07-2024 сума відшкодування шкоди в розмірі 39747740,00 грн підлягає зменшенню на розмір включеного в неї ПДВ в розмірі 6 624 623,33 грн (39747740 : 6 = 6624623,33). Таким чином, сума відшкодування шкоди становить 33123116,67 грн (39747740-6624623,33=33123116,67).
6. Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач є відповідальним за відшкодування заподіяної майнової шкоди, та про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення 33123116,67 грн збитків.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6624623,33 грн збитків суд відмовляє за безпідставністю.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)". Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
У зв'язку з частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 397477,40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (33123116,67 х 0,015 х 0,8 = 397477,40).
Також, у зв'язку із зменшенням самим позивачем позовних вимог про стягнення 46356173,69 грн до розміру 39747740,00 грн (з урахуванням заяви позивача про зменшення вказаних позовних вимог до розміру 39747740,00 грн), надмірно сплачений позивачем судовий збір (платіжна інструкція №4198 від 16.05.2024) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 79301,21 грн (46356173,69-39747740 = 6608433,69 х 0,015 х 0.8 =79301,21).
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» про стягнення 39747740,00 грн збитків задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23, код ЄДРПОУ 41558687) на користь Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» (08520, Київська обл., Фастівський р-н, смт Борова, вул. Нововокзальна, 1, код ЄДРПОУ 31474970) 33123116 грн (тридцять три мільйони сто двадцять три тисячі сто шістнадцять) грн 67 коп. збитків та 397477 (триста дев'яносто сім тисяч чотириста сімдесят сім) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КВАЛІТІ ПРОДЖЕКТ» в частині стягнення 6624623,33 грн збитків відмовити.
4. Повернути Приватному акціонерному товариству «Мотовилівський меблевий комбінат» (08520, Київська обл., Фастівський р-н, смт Борова, вул. Нововокзальна, 1, код ЄДРПОУ 31474970) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 79301 (сімдесят дев'ять тисяч триста одну) грн 21 коп., сплачений платіжною інструкцією №4198 від 16.05.2024, копія якої знаходиться в матеріалах справи №911/1368/24.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2025.
Суддя О.О. Третьякова