ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/513/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
про стягнення 675697,40 грн збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії
за участю:
від відповідача: Кузьмічова Т.В.
установив: ТзОВ "Альфабуд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 675 697,40 грн збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що в порушення діючого законодавства та умов укладеного договору №2833-Б від 25.06.2013, в результаті безпідставних протиправних дій ТОВ "Альфабуд" відбулося повне припинення постачання електричної енергії, у зв'язку з чим позивач змушений був укласти із ТОВ "Техбуд Сервіс" Додаткову угоду від 23.02.2017 до Договору на проведення будівельних та монтажних робіт №03/01-17 від 03.01.2017 про забезпечення будівельного майданчика позивача електричною енергією за рахунок автономного джерела з врахуванням мінімально допустимих потужностей споживання, а саме дизельного генератора SDMO J66K, за користування яким в пероіод з 23.02.2017 по 28.12.2017 сплачено 675697,40 грн, що підтверджується актами надання послуг та документами про оплату. З урахуванням викладених обставин, позивач, на підставі ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі 675 697,40 грн.
В ході розгляду справи позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№13107/19 від 08.07.2019), а 16.04.2025 в клопотанні за вх.№6301/25 від 16.04.2025 позивач заявив про залишення заяви про зменшення розміру позовних вимог без розгляду, за результатом розгляду якого суд в судовому засіданні 16.04.2025 постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання про залишення заяви про зменшення розміру позовних вимог без рогляду.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 909/1167/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" до приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ АТ "Прикарпаттяобленерго", оформлене протоколом засідання комісії № 1 від 29 вересня 2017 р. по розгляду Акта про порушення № 083240 від 24 березня 2017 р. прийнятого за наслідками перегляду протоколу засідання комісії від 29 червня 2017 р. № 91 та розрахунку величини обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по розгляду Акта про порушення № 083240 Правил користування електричною енергією по договору № 2402833-б ТОВ "Альфабуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватна виробничо-комерційна фірма "В.С.К.".
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2023 у справі № 909/1167/17 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2023 залишено без змін.Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 07.08.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 залишено без змін.Внаслідок усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №909/513/19 поновлено провадження та призначено підготовче засідання.
В судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити, мотивуючи безпідставністю та необгрунтованістю заявленого позову та відсутністю правових підстав для застосування у спірних відносинах ст. 1166 ЦК України та елементів складу правопорушення для застосування цивільно-правової відповідальності. Стверджує, що у нього не виникало будь-яких зобов'язань перед відповідачем щодо відновлення постачання електричної енергії будівельного майданчика, оскільки, з урахуванням п. 6.42 ПКЕЕ, врегулювання питання відновлення постачання електричної енергії на період розгляду судової справи діє виключно у разі оскарження споживачем рішення комісії з нарахування необлікованої електричної енергії та звернення споживача із відповідною заявою у встановленому ПКЕЕ порядку. Однак, підставою для припинення 22.02.2017 ТОВ «Альфабуд» постачання електричної енергії на будівельний майданчик є несплата рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена ПКЕЕ (пп.3 п.7.5 ПКЕЕ) (справа 909/315/17), акт про порушення ПКЕЕ і рішення комісії АТ «Прикарпаттяобенерго» про нарахування вартості необлікованої енергії неоформлялись.
Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить участь його представника в судовому засіданні 21.05.2025, в якому судом повідомлено про дату судового засідання щодо проголошення судового рішення у справі - 28.05.2025 о 10:15 год.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та надавши їм належної правової оцінки, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що 25 червня 2013 року між ПАТ Прикарпаггяобленерго (по договору - постачальник/по справі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальність «Альфабуд» (по договору - споживач - по справі - позивач) укладено Договір про постачання електричної енергії №2833-Б від 25.06.2013.Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для тимчасового електрозабезпечення будівельних струмоприймачів споживача, які планується використати для будівництва електроустановки, що пов'язано з виконанням умов договору про надання доступу до електричних мереж № 3611-2561 від 06 квітня 2011 року, із загальною приєднаною потужністю 48 кВА (кВт), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно розділу 2 Договору постачальник взяв на себе зобов'язання по постачанню електроенергії, як різновиду товару на умовах визначених Договором, а споживач взяв на себе зобов'язання по дотриманню режиму споживання та оплаті вартості електроенергії.
Згідно із п. 2.1 Договору, під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж.
Відповідно до п. 3.1.2 Договору, постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього Договору відповідно до порядку, передбаченому ПКЕЕ.
Згідно п. 4.1 Договору постачальник несе відповідальність за постачання електричної енергії споживачу на умовах договору.
Підпунктом 4.1.4 Договору сторонами обумовлено, що постачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому ПКЕЕ порядку.
Підпунктом 3.2.2. Договору споживачу надано право на відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення постачальником умов цього договору.
22.02.2017 Івано-Франківським РЕМ видано Розпорядження на припинення електропостачання № 497, згідно з яким припинено електропостачання на об'єкт ТОВ "Альфабуд" (будівельний майданчик по вул. Незалежності, 130 у м. Івано-Франківську).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 23.05.2018 у справі №909/315/17 встановлено факт незаконного припинення відповідачем подачі електроенергії позивачу та зобов'язано відновити подачу електроенергії позивачу та здійснити коригування (збільшення) договірних величин обсягу споживання електричної енергії
23.02.2017 позивач з метою належного виконання будівельних робіт уклав із ТОВ "Техбуд Сервіс" Додаткову угоду від 23.02.2017 до Договору на проведення будівельних та монтажних робіт №03/01-17 від 03.01.2017 про забезпечення будівельного майданчика позивача електричною енергією за рахунок автономного джерела з врахуванням мінімально допустимих потужностей споживання, а саме дизельного генератора SDMO J66K, за користування яким в період з 23.02.2017 по 28.12.2017 сплатив 675 697,40 грн, про що долучив до позовних матеріалів акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та документи про оплату.
24.03.2017 працівниками ПАТ "Прикарпаттяобленерго" за участю представника ТОВ "Альфабуд" та директора ПВКФ "В.С.К" (власника кабельної лінії) на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, поруч будинку 130, було складено Акт про порушення № 083240, відповідно до якого ТОВ "Альфабуд" вчинено самовільне підключення електроустановки до електричної мережі шляхом врізки в кабельну лінію споживача ПВКФ "В.С.К", яка проходить по території будівельного майданчика ТОВ "Альфабуд" .
29.06.2017 відповідачем проведено засідання комісії по розгляду Акта про порушення ПКЕЕ № 083240 за результатами якого складено протокол № 91 та проведено розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем п. 7.6 ПКЕЕ по формулі 2.7. на суму 779 548, 31 гривень.
29.09.2017, за результатами засідання комісії, прийнято нове рішення щодо порядку визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії виходячи з порушення зафіксованого в Акті про порушення правил користування електричною енергією № 083240 від 24.03.2017 на суму 645 290, 20 гривень.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі за позовом ТОВ "Альфабуд" до АТ "Прикарпаттяобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ АТ "Прикарпаттяобленерго", оформлене протоколом засідання комісії № 1 від 29 вересня 2017 р. по розгляду Акта про порушення № 083240 від 24 березня 2017 р. прийнятого за наслідками перегляду протоколу засідання комісії від 29 червня 2017 р. № 91 та розрахунку величини обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по розгляду Акта про порушення № 083240 Правил користування електричною енергією по договору № 2402833-б ТОВ "Альфабуд" (справа №909/1167/17)- відмовлено в задоволенні позову. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 та постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 07.08.2024 вище зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідача про стягнення 675697,40 грн збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії з 22.02.2017 року до 28.12.2017 року.
.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно частини 1статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2); відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2).
Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства визначення збитків. Так збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною є будь-яка поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав або інтересів іншої особи, внаслідок якої завдано шкоду, б) наявність шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових або немайнових благ, що охороняються законом, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок доведення вказаних обставин покладається на позивача. Також позивач повинен обґрунтувати розмір шкоди, яка заявлена до стягнення з відповідача.
Так, протиправність поведінки відповідача полягає у відключені позивача від електричної енергії, на що відповідач не мав права. Вказана обставина підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі №909/315/17, яка набрала законної сили, і якою встановлено факт незаконного припинення відповідачем подачі електроенергії позивачу.
При цьому суд звертає увагу, що протиправність поведінки підтверджується лише за період з 23.02.2017 до 24.03.2017, з урахуванням ухваленого 11.04.2023 Господарським судом Івано-Франківської області рішення у справі №909/1167/17, яке набрало законної сили (про яке згадувалось вище), яким встановлено факт самовільного підключення 24.03.2017 ТОВ “Альфабуд", що є порушенням Правил користування електричною енергією.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Шкода завдана позивачу полягає у протиправних діях відповідача, що змусили позивача забезпечувати струмоприймачі електроенергією за рахунок дизельного генератора, так як інших суб'єктів на даному ринку послуг не існує та відповідно придбати електричну енергію було неможливим, що відповідно призвело до понесення збитків.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що саме через незаконне припинення електропостачання позивач змушений був забезпечувати струмоприймачі електроенергією за рахунок дизельного генератора та поніс відповідні витрати, а не отримував з мереж відповідача.
Вина відповідача полягає в тому, що саме, як зазначалось вище, таке припинення є незаконним, що підтверджується рішенням суду у справі №909/315/17, що набрало законної сили, однак відповідач з огляду на своє монопольне становище, усвідомлюючи неможливість придбання електроенергії у інших суб'єктів господарювання припинив електропостачання позивачу, розуміючи, що таке припинення призведе до припинення господарської діяльності товариства.
Враховуючи встановлений факт неправомірного припинення відповідачем електропостачання на об'єкт позивача наявний причинний зв'язок між неправомірною поведінкою відповідача та негативними наслідками для позивача у вигляді необхідності понесення витрат на забезпечення постачання електричної енергії іншим шляхом.
Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем правил користування електричною енергією, заподіяння відповідачем шкоди внаслідок незаконного припинення електропостачання відповідачу, її розмір за період з 23.02.2017 до 24.03.2017 в сумі 57 147,81 грн, причинно-наслідковий зв'язок між ними. Суд враховує, що вина відповідача у вчиненні правопорушення доведена та підтверджується наявними у справі доказами у сукупності.
Факт понесення збитків позивачем підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.03.2017 на суму 26 613,63 грн, від 13.03.2017 на суму 13 947,09 грн, від 20.03.2017 на суму 16 587,09 грн та доказами про сплату вказаних сум, зокрема платіжним доручення №62 від 20.03.2017 на суму 20 291,52 грн, квитанціями до прибуткового касового ордера №14 від 23.03.2017 на суму 6 322,11 №15 від 24.03.2017 на суму 10 000,00 грн, № 16 від 27.03.2017 на суму 3940,09 грн, №17 від 28.03.2017 на суму 10 000,00 грн та №19 від 29.03.2017 на суму 6 587,09 грн.
Щодо заперечення відповідача про стягнення збитків, з причини відсутності обов'язку у підключені відповідача до електричної енергії, посилаючись на п. 6.42 ПКЕЕ, про що судом зазначалось вище, то суд звертає увагу, що вказані посилання не спростовують факту наявності у відповідача складу правопорушення та завданням збитків позивачу за безпідставне відключення від електроенергії за період з 23.02.2017 до 24.03.2017.
Таким чином, суд констатує обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача шкоди відповідно до ст.1166 ЦК України в розмірі 57147,81 грн. Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення решту збитків, зокрема за період з 24.03.2017 по 28.12.2017 в сумі 618 549,59 грн, то у зв'язку із відсутністю доведення позивачем наявності усіх елементів складу правопорушення для відповідальності в цей період і на вказану суму , зокрема вини відповідача, у зв'язку із протиправною його поведінкою, суд приходить до висновку про її необгрунтованість, невідповідність фактичним обоставинам та правовому визначенню.
Натомість як встановлено рішенням суду від 11.04.2023 у справі №909/1167/17, яке набрало законної сили, має місце встановлення судом факту порушення позивачем Правил користування електричною енергією, що проявилось у самовільному підключені до кабельної лінії іншого споживача. Час порушення встановлено з 24.03.2017, про що складено відповідний Акт про порушення та який оспорювався ТОВ “Альфабуд» у справі - №909/1167/17.
За наведеного, суд приходить до висновку, в задоволенні сум збитків за період з 24.03.2017 по 28.12.2017 на суму 618 549,59 грн відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
За приписами ст. ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
З аналізу наведеного вище позов підлягає частковому задоволенні, зокрема в частині стягнення збитків за період з 23.02.2017 до 24.03.2017 в сумі 57 147,81 грн. В решті стягнення збитків - за період з 24.03.2017 по 28.12.2017 на суму 618 549,59 грн слід відмовити.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено частково) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача відповідно до пропорційно задоволеної суми позову, зокрема в сумі 857,22 грн. Решту судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст. 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240,241,256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов ТзОВ "Альфабуд" до ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про стягнення 675697,40грн збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код 00131564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" (вул. Шевченка, 70 б, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопілька область, код 32606025) 57 147,81 грн збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії та 857,22 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 03.06.2025.
Суддя С. М. Кобецька