Справа № 727/5395/25
Провадження № 1-кс/727/1295/25
08 травня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (матеріали кримінального провадження № 22024260000000036 від 06.02.2024 року) відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Братськ Іркутської області РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Посилається на те, що ОСОБА_4 в період часу з грудня 2023 року по травень 2025 року, перебуваючи на території м. Одеси Одеської області, вступивши у злочинну змову з представником іноземної держави країни-агресора РФ - співробітником Федеральної Служби Безпеки РФ (далі - ФСБ РФ) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який використовує номер мобільного телефону російського оператора стільникового зв'язку НОМЕР_1 , з метою отримання інформації розвідувального характеру від громадян України які діють в інтересах країни-агресора.
ОСОБА_4 22.12.2023 через месенджер «Telegram», в якому він зареєстрований під ім'ям « ОСОБА_7 » за належним йому номером мобільного телефону НОМЕР_2 , встановив контакт з користувачем « ОСОБА_8 », який зареєстрований на номер мобільного телефону російського оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 , який перебував у користуванні співробітника ФСБ РФ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З січня 2024 року по травень 2025 року ОСОБА_4 , перебуваючи на території м. Одеси Одеської області, надав представнику іноземної держави - співробітнику ФСБ РФ ОСОБА_6 , який користувався телеграм-акаунтом « ОСОБА_8 », а саме передав текстові, фото-, відеоматеріали та іншу інформацію.
Налагодивши контакт з представником іноземної держави (держави-агресора) ОСОБА_6 , ОСОБА_4 перебуваючи на території України (в м. Одеса), у період дії воєнного стану на території України, надав йому інформацію щодо об'єктів військового значення, критичної інфраструктури, промислових об'єктів, деталізуючи інформацію про особливості їх функціювання, режим доступу до них, особливостей діяльності, виготовлення продукції, надав координати розташування важливих об'єктів на території регіону, надсилаючи зображення з відмітками для більш точної ідентифікації, військовослужбовців, особливості їх підготовки та служби, діяльності ТЦК та СП на території регіону, наслідки ворожих атак та обстрілів в регіоні, особливості роботи протиповітряної оборони, настрої людей, повідомляючи як інформацію з власних спостережень, так і отриману іншими каналами (інтернет-ресурсами, спілкуванням з іншими людьми і т. д.). Також ОСОБА_4 намагався встановити контакт та залучити до такої діяльності й інших людей, перевіряв їх, що вони «свої» (тобто проросійські, здатні працювати на користь держави-агресору і на шкоду Україні), виражав вербальну готовність вступити до лав ЗС РФ, що загалом засвідчує факт неприязні до України, злочинної колаборації, спрямованої на надання представнику держави-агресора необхідної інформації, яка може бути використана для завдання шкоди охоронюваним законом інтересам, а також загалом допомоги в здійсненні підривної діяльності проти України, вербалізуючи події та надаючи інформацію, яка в умовах воєнного стану спрямована на підрив основ національної безпеки України та несе загрозу суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України.
За вказаним фактом слідчим відділом УСБУ в Чернівецькій області 06.02.2024 розпочато кримінальне провадження № 22024260000000036 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 111 КК України.
ОСОБА_4 07.05.2025 о 15:06 годин затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України в м. Одесі, так як наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 КПК України.
08.05.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення.
Просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав викладенних в ньому.
Підозрюваний та захисник в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання.
Ознайомившись з клопотанням та доказами, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, приходжу до наступних висновків.
Встановлено, що 06.02.2024 року до ЄРДР внесені відомості № 22024260000000036, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину встановлено, що ОСОБА_4 був затриманий о 15 год. 06 хв. 07 травня 2025 року.
08 травня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Також, зважаючи на практику Європейського суду, враховую, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Вважаю, що слідчим у клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Так, з матеріалів доданих до клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_4 можуть мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказів.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Також вважаю, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому підозрюваному ОСОБА_4 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
Також суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 в умовах воєнного стану підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке пов'язане із злочином проти основ національної безпеки України, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, підозрюваному відомі обставини кримінального провадження, а тому існують ризики, що підозрюваний, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення.
Згідно абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Беручи до уваги з'ясовані судом обставини, вважаю за необхідне на підставі абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України не визначити розмір застави.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор» до 05 липня 2025 року, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя: ОСОБА_1