03.06.2025
ЄУН №389/3718/24
номер провадження №2-п/389/8/25
03 червня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі:
головуючого судді Українського В.В.
за участю секретаря судового засідання Гой І.С.
представника заявника ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області дистанційно у режимі відеоконференції заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2025 року по справі №389/3718/24,
Заявник звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі №389/3718/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Свої вимоги мотивував тим, що заочним рішенням суду від 09 квітня 2025 року вимоги позивача задоволені, та стягнуто зОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 66666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) 66 коп. При цьому позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не отримувала повістки про виклик до суду, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Позивач не зверталася до відповідача із врегулюванням питання до подачі позову до суду. Продаж земельної ділянки було здійснено відповідно до закону, договір оформлений нотаріусом, якого залучила сама нотаріус та її представник. З позовними вимогами не згодна.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги заяви та просить їх задовольнити, пояснивши, що суд не з'ясував всіх обставин справи про перехід частини земельної ділянки від його довірителя до її брата.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти заяви та просить відмовити в її задоволенн, вказавши , що відповідач була належним чином повідомлена тричі, а також не надала до суду достатніх доказів які б вплинули на розгляд справи.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.
Серед основних засад судочинства, згідно з п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, є «обов'язковість рішень суду».
Обов'язковими судовими рішеннями є лише ті, що набрали законної сили, тобто набули статусу остаточних.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі Преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
Відповідно до п. 2 ч.7 та п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_3 отримала судову повістку 22.12.2024 особисто, розписала про отримання в повідомленні. Тому суд вважає відповідача належним чином повідомленим про розгляд справи та його неявку в судові засідання не поважною. Відзив не надавав, причини неявки не повідомляв, не надавав заяв про відкладення розгляду справи чи проведення судового засідання без його участі. У зв'язку з чим суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За змістом положень статті 288 ЦПК України умовою перегляду заочного рішення є не лише встановлення судом при розгляді відповідної заяви обставин того, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а одночасно судом має бути встановлено, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто ці дві обставини мають існувати одночасно.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України (лист від 01 травня 2007 року "Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах") другу умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку. Заочне рішення не може бути скасовано лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.
В заяві про перегляд заочного рішення заявник вказує, що не погоджується з вимогами позову, однак не надає жодного обґрунтування неправильного вирішення справи. Вказав, що договір продажу купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого з відповідача стягнуто кошти, здійснено відповідно до закону та зареєстрований нотаріусом Цариченко Н.В., якого залучила сама позивачка. Нотаріус мав доступ до всіх реєстрів майна і не мав заперечень під час проведення купівлі-продажу. Вказані доводи відповідача не є підставою для скасування судового рішення, так як договір купівлі-продажу був укладений раніше, ніж у позивача виникло право вимоги до відповідача, договір купівлі-продажу не оскаржувався. Вимоги позову стосувалися саме відшкодування покупцеві завданих йому збитків відповідно до ст. 661 ЦК України.
Таким чином, відсутність належних та допустимих доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, виключає підстави перегляду заочного рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 189, 287,260 ЦПК України суд,
Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2025 року по справі №389/3718/24 залишити без задоволення.
Судовий збір залишити на рахунок заявника.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення.
У відповідності до ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Український