Справа № 348/1297/25
Провадження № 3/348/477/25
02 червня 2025 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хрестище Красноградського району Харківської області, громадянина України, працюючого в центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської області водієм, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 335483 від 19.05.2025 вбачається, що 19.05.2025 о 13:17 год. в с-щі Делятин по вул. 16 Липня, 271 водій транспортного засобу Citroen Jumper державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не врахував дорожньої обстановки, не зменшив швидкості, щоб в разі потреби зупинитися, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода гр. ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль і пішохід отримали пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду та порушено п. 18.1 ПДР - водій транспортного засобу не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу; п. 2.3.б ПДР - порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він працює водієм в центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. 19.05.2025 спеціалізованим автомобілем "швидкої допомоги" Citroen Jumper д.н.з. НОМЕР_2 виїхали на виклик в селище Делятин, забрали пацієнта, їхали в лікарню. Рухався він з увімкненим проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, видимість дороги на велику відстань була добра. Він побачив, що по нерегульованому пішохідному переходу почав переходити проїзну частину пішохід, подивився в його сторону та на півдорозі зупинився, тому ОСОБА_1 не став збавляти швидкість та продовжив рух, однак, коли він вже наблизився до пішохідного переходу, пішохід (хлопець) почав перебігати дорогу. Водій здійснив екстрене гальмування, проте хлопця все ж-таки зачепив, після чого зупинився.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 18.1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека..
Згідно п. 2.3.б Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); (№162 від 04.06.2014, №1063 від 03.10.2023, №1242 від 24.11.2023).
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Відповідно до п. 4.13 ПДР - у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 їхав на спеціалізованому транспорті "швидкої допомоги" з увімкненим проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, на що мав зреагувати пішохід і пропустити транспортний засіб, проте, пішохід повів себе непередбачувано, спочатку зупинився, а в останній момент почав перебігати дорогу, про що також зазначено в письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, а, відповідно, і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки ДТП сталося з вини пішохода.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, вважаю, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.
Отже, оскільки суду не надано беззаперечних та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 124, 247, 251, 252, 256, 266, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачене ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області О. Ю. Максименко