Справа № 748/369/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/516/25
Категорія - про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання. Доповідач ОСОБА_2
03 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження:
засудженого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові судове провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки, призначеного вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2023 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд вказав на те, що чинним законодавством не передбачено можливості умовно-дострокового звільнення від додаткового покарання осіб, якщо не вирішувалося питання умовно-дострокового звільнення від основного покарання, оскільки звільнення від додаткового покарання можливе тільки одночасно з вирішенням питання про звільнення від відбування основного покарання.
Крім того, суд вказав, що на момент розгляду клопотанням засудженим не відбуте основне покарання, а тому звернення до суду про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання є передчасним.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам та істотним порушенням кримінального процесуального закону, за результатами апеляційного розгляду постановити нове рішення, яким звільнити ОСОБА_6 від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Аргументує тим, що на час розгляду судом першої інстанції клопотання сторони захисту ОСОБА_6 відбув більше половини строку основного та додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. При цьому, однією з найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
ОСОБА_6 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який відноситься до категорії тяжкого злочину, вчиненого з необережності. На даний час засудженим вже відбута більша частина додаткового покарання у виді позбавлення волі, також він своєю сумлінною поведінкою довів своє виправлення. Отже, мета призначеного йому покарання в основному досягнута, оскільки він виправився і немає необхідності в подальшому відбуванні ним покарання.
За період відбування основного покарання ОСОБА_6 характеризується добре, порушень порядку та умов відбування покарання не допускав, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, вину у скоєному усвідомив.
Вважає необґрунтованим твердження суду про те, що оскільки основне покарання засудженим не відбуте, то звернення до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання є передчасним.
Так, ч. 1 ст. 81 КК України визначено, що особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання, що узгоджується з роз'ясненнями п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи, що додаткового покарання засуджений не відбував взагалі,що виключає звільнення від його відбування умовно-достроково, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
З матеріалів справи убачається, що вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2023 року ОСОБА_6 був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 18 вересня 2024 року за правилами, ст. 82 КК України, засудженому ОСОБА_6 замінено основну частину невідбутого покарання, що складає 1 рік 11 місяців 20 днів, більш м'яким покаранням у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Відповідно до положень ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
За змістом кримінального закону, додатковим покаранням, від якого суд може звільнити достроково, є лише покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що узгоджується з роз'ясненнями п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким».
У разі призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили.
При цьому, положеннями ч. 3 ст. 55 КК України регламентовано, що строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 КК України, з моменту набрання законної сили вироком.
Аналіз вище викладених вимог кримінального Закону дає підстави вважати, що умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання може відбуватися виключно у двох випадках, а саме: коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування такого додаткового покарання виникає до повного відбуття засудженим основного покарання, а також коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування цього додаткового покарання виникає після повного відбування засудженим основного покарання.
Однак, умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування такого виду додаткового покарання наступає не у будь-якому випадку, як помилково вважає захисник. Для вирішення цього питання не достатньо відбуття особою певної частини осиного строку покарання та відомостей щодо його сумлінної поведінки та даних, які вказують, що він став на шлях виправлення, як про це в клопотанні та в апеляцій скарзі наголосив захисник.
Так, у разі якщо особу було засуджено до основного покарання у виді виправних робіт з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то з огляду на положення ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 55 КК України, суд може звільнити засудженого умовно-достроково від відбування додаткового покарання після фактичного відбуття засудженим встановленого ч. 3 ст. 81 КК України відповідного строку виправних робіт.
При цьому, строк додаткового покарання має обчислюватися з моменту набрання законної сили вироком суду, а мінімально необхідна для відбування частина строку додаткового покарання, після відбуття якої можливе умовно-дострокове звільнення від такого покарання, має визначатися тільки з урахуванням основного покарання у виді виправних робіт.
У той же час, у разі коли особу було засуджено до таких основних видів покарань, як обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то з урахуванням положень ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 55 КК України, суд може звільнити засудженого умовно-достроково від відбування додаткового покарання лише з моменту повного відбуття засудженим зазначених основних видів покарань.
ОСОБА_6 був засуджений до основного виду покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.
18 вересня 2024 року, за правилами ст. 82 КК України, невідбута ОСОБА_6 частина покарання у виді позбавлення волі 1 рік 11 місяців 20 днів була замінена йому на більш м'який вид покарання у виді пробаційного нагляду на цей самий строк.
Так, у пункті 10 вказаної вище вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що якщо питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд може повністю або частково звільнити особу від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов.
Тобто, фактично засудженим не відбутий основний вид покарання, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від відбування додаткового покарання, оскільки засудженим фактично не відбуто відповідного строку додаткового покарання, який починає обраховуватися з моменту відбуття ОСОБА_6 основного виду покарання - на разі це покарання у виді пробаційного нагляду.
За таких підстав, умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання поширюється лише на засуджених до додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Такі вимоги поширюється на засудженого ОСОБА_6 і це його право судом не заперечується.
Однак, клопотання (подання) про умовно-дострокове від відбування додаткового покарання суд може задовольнити як до повного відбуття засудженим основного покарання (лише покарання у виді виправних робіт), так і після повного відбуття призначених інших видів основних покарань.
Оскільки засудженим ОСОБА_6 на час звернення з клопотанням та його розгляду в суді не відбутий строк основного виду призначеного покарання, клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання є передчасним, як про це вірно вказав суд першої інстанції, у зв'язку з чим ухвала суду зміні або скасуванню не підлягає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час розгляду матеріалів справи в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11