Справа №751/1344/25
Провадження №2/751/847/25
27 травня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд м. Чернігова
в складі: головуючого-судді Діденко А.О.
при секретарі Соколовський В.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - держава російська федерація в особі уряду російської федерації
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі уряду російської федерації про визнання потерпілою та стягнення моральної шкоди,
Встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави російська федерація в особі уряду російської федерації про визнання потерпілою та стягнення 3 500 000 грн моральної шкоди, що еквівалентно 105 514,00 Євро чи 119 638,00 доларів США, від військових дій рф, а саме: бомбардування 03 березня 2022 року території та житлового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 . Внаслідок збройної агресії рф та бомбардування 03.03.2022 будинку її квартира зруйнована та стала непридатної для життя. Також знищено майно, яке знаходилось у квартирі. У зв'язку з цим вона зазнала моральних страждань, які полягають у вимушеному переселенні з міста Чернігова, де вона мала налагоджений побут та блага, а також у вбивстві її знайомих та сусідів, погіршенні стану здоров'я, пригніченості, краху надій на майбутнє, втрати надії на повернення додому. Вважає справедливим розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду в сумі 3 500 000 грн, що станом на 03.03.2022 за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 119 638 доларів США.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 12 лютого 2025 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 17.04.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
15.05.2025 розгляд справи відкладався.
У судове засідання позивач не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом повідомлення про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
З урахуванням вищевикладеного судом 27.05.2025 постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Позивачу на праві спільної часткової власності в розмірі 1/3 належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.18зв.-19).
03 березня 2022 року зс рф здійснили бомбардування житлових районів Чернігова, зокрема будинків на АДРЕСА_3 .
Під час активних бойових дій, спричинених агресію з боку рф, відбулось влучання в будинок АДРЕСА_1 , внаслідок чого у квартирі АДРЕСА_4 пошкоджені міжквартирна та міжкімнатна перегородки, відсутні вікна, пошкоджені вхідні двері, міжкімнатні двері, пошкоджено систему водопостачання, каналізації та газопостачання, внутрішнє опорядження, що підтверджується довідкою КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради від 06.02.2023 (а.с.21).
Згідно з актом комісійного обстеження від 19.05.2023 квартира позивача непридатна для використання за цільовим призначенням, повністю втратила свою економічну цінність, наявні пошкодження свідчать про небезпеку аварійного обвалення (а.с.19зв.-20).
Технічним звітом №52-ТО від 27.06.2022 за результатами обстеження технічного стану багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується його невідповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації, а також визначений його стан як аварійний (а.с.22зв.-23).
З наданого позивачем опису вбачається, що приблизна загальна вартість знищеного майна в її квартири складає 2 000 000 грн (а.с.29зв.-31).
ОСОБА_1 залучена як потерпіла до кримінального провадження №22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 438 КК України (а.с.21зв.-22).
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11.11.2024 у справі №760/12527/24 стягнуто з рф на користь ОСОБА_2 , матері позивача, 3 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.11-13).
Наразі позивач проживає та працює в Німеччині (а.с.29).
IV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін
Загальновідомими та такими, що відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування, є обставини збройної агресії російської федерації проти України.
24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення агресора на суверенну територію України.
02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнано, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Звернення позивача до українського суду варто вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).
У частині першій статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» до зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання моральної шкоди (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.
Отже, російська федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Так, загальновідомим є той факт, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, і даний указ винесено у зв'язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна відносно громадян України, а тому не підлягає доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги те, що відповідач, всупереч наведеному вище принципу змагальності цивільного судочинства, не надав відзиву із запереченнями щодо заявленого позову.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні всебічно, повно та об'єктивно наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено спричинення їй неправомірними діями відповідача моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях через зруйноване житло та вимушене переселення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 500 000 грн моральної шкоди.
Водночас вимога позивача про визнання її потерпілою не ґрунтується на нормах цивільного процесуального законодавства, оскільки мотивувальна частина судового рішення про задоволення позову про відшкодування шкоди містить висновки суду та встановлені судом фактичні обставини, що являють собою зміст правовідносин щодо відшкодування шкоди, а тому окреме встановлення даного статусу потерпілої особи в резолютивній частині судового рішення не є ефективним способом захисту, що забезпечить поновлення порушеного права. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення не будь-якої матеріально-правової вимоги позивача, а саме такої вимоги, що у межах спірних правовідносин призводить до ефективного та дієвого відновлення порушеного права особи. При цьому в межах спірних правовідносин присудження виконання обов'язку - стягнення задваної позивачу моральної шкоди і є тим ефективним способом захисту прав, що призводить до реального поновлення порушеного права.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Оскільки позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволені, з держави рф на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір у сумі 15 140,00 грн (пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 280-289, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 23, 1167 ЦК України, суд
Вирішив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з держави російська федерація в особі уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 3 500 000 (три мільйони п'ятсот тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з держави російська федерація в особі уряду російської федерації судовий збір у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп. на користь держави України (ГУК у м. Києві/м. Київ/2203106, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 27.05.2025.
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - держава російська федерація в особі уряду російської федерації (місцезнаходження: вул. Червонопресненська, буд. 2, м. москва)
Суддя А.О. Діденко