Справа № 589/3656/24
Провадження № 2/589/622/25
19 травня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого по справі судді - Прачук О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Антошко Т.А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4
-про стягнення заборгованості,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з останньої кошти за договором позики від 20.09.2019 в розмірі 20 000 доларів США та судові витрати.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що згідно розписки від 20 вересня 2019 року відповідачка ОСОБА_4 отримала від нього 20 000 доларів США та зобов'язалась, що не буде мати претензій по сплаті аліментів до позивача та інших додаткових коштів та утримання малолітнього ОСОБА_5 , а в разі порушення умов розписки, зобов'язана повернути отриманні кошти. Однак, 22 квітня 2023 року відповідач звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, тим самим порушила умови договору. Станом на 04.08.2024 отримані кошти відповідно до боргової розписки ОСОБА_4 не повернула. Тому позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Клименко Т.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідачка, отримавши від позивача кошти, грубо порушила умови договору та не повернула позику. Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити та стягнути із ОСОБА_4 суму позики в розмірі 20 тис. доларів США та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Представник відповідача - адвокат Андрєєв М.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що кошти, які отримала відповідачка в якості аліментів, не можуть бути позикою, а тому не можливо порушити зобов'язання, яке є недійсним, оскільки дана розписка не є договором позики. Даною розпискою позивач лише намагався заборонити відповідачці звертатися до суду за захистом своїх прав. В зв'язку з тим, що відповідачкою не були порушені дійсні умови договору, просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до такого висновку:
Згідно копії розписки від 20 вересня 2019 року, складеної ОСОБА_4 , остання отримала від ОСОБА_3 20 тис. доларів США та зобов'язалась, що не буде мати претензій по сплаті аліментів до позивача та інших додаткових коштів на утримання малолітнього ОСОБА_5 , а в разі порушення умов розписки, зобов'язана повернути отриманні кошти. (а.с.12)
Факт отримання ОСОБА_4 коштів в сумі 20 тис. доларів США від ОСОБА_3 підтверджується заявою ОСОБА_4 від 21.09.2019 року, засвідченої нотаріусом Київського міського нотаріального округу. (а.с.13)
Копією заяви від 22.04.2023 року, поданої через систему «Електронний суд», підтверджується, що ОСОБА_4 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. (а.с.14-17)
Відповідно до судового наказу, виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області від 16 травня 2023 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу, і до повноліття дитини. (а.с.18)
З листа-вимоги про повернення коштів від 03.08.2024 вбачається, що ОСОБА_4 було направлено листа-вимогу про добровільне повернення коштів. (а.с.19-20)
Відповідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 4 вказаної статті правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно ч. 3 ст. 4 ЦПК України відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до cт.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України)
Відповідно до правової позиції, висловленої ВСУ у справі № 6-79 цс14 від 2 липня 2014 року, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З оглянутої в судовому засіданні копії розписки від 20 вересня 2019 року, встановлено, що вона містить інформацію про обов'язки щодо сплати аліментів та регулює питання утримання неповнолітньої дитини, тобто за змістом є договором про сплату аліментів, а не договором позики.
Згідно ст. 189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
З вказаного договору вбачається, що він стосується безпосередньо сплати аліментів на дитину, однак, при цьому не було дотримано вимоги щодо його нотаріального посвідчення, а отже в силу положень ст. 220 ЦК України вказаний договір є нікчемним.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст.141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 80, 180, 182, 191, 199 СК України, ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області О.В.Прачук