Справа № 452/159/25
Провадження №2/452/484/2025
про залишення позовної заяви без руху
02 червня 2025 року м. Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
14 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про зміну способу стягнення аліментів на утримання їхніх спільних неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються з відповідача на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. на кожну дитину, посилаючись на те, що на даний час діти підросли, витрати, пов'язані з їх навчанням та утриманням збільшились, ціни на продукти зросли, відповідач не надає належної допомоги на утримання дітей, а сума стягуваних аліментів є занадто малою та не забезпечує усіх їхніх потреб. За таких обставин позивач ОСОБА_1 прохає суд змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача, а саме стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітніх дітей аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у стст.175,177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Так, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України), а відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази заявник може додати до заяви копії відповідних доказів).
Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилання на норму права, яка регулює спірні правовідносини. Однак, позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Згідно з приписами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За положеннями ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, може змінюватись за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
З наведеного вбачається, що зміна способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, є беззаперечним правом одержувача аліментів, а у разі, якщо така зміна призводить до збільшення або зменшення розміру аліментів в абсолютних цифрах, позивач повинен обґрунтувати зміну обставин, які враховувалися судом при визначенні способу стягнення та розміру аліментів.
Згідно вимог СК України аліменти в частці від заробітку (доходу) платника аліментів стягуються у такому розмірі: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Разом з тим, позивачем нечітко викладена прохальна частина позову та вона є незрозумілою суду, оскільки позивач прохає стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), що є меншим від законодавчо визначеного розміру у разі звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів у вказаній частці на двох дітей загалом.
Якщо ж позивачем заявлена вимоги про стягнення аліменті на утримання двох неповнолітніх дітей у зазначеному розмірі на кожну дитину окремо, то разом становить 1/2 частку від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому, позивач взагалі не послалася на конкретні докази щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти у визначеному нею збільшеному розмірі та на підстави стягнення з відповідача аліментів саме у зазначеному позивачем розмірі.
Відтак, у позовній заяві відсутнє обґрунтування заявленого до стягнення розміру аліментів.
Також, суд зазначає, що до позовної заяви не додано письмового доказу на підтвердження проживання неповнолітніх дітей разом із позивачем та їх перебування на її утриманні саме на час звернення до суду з позовом, оскільки копії витягів з реєстру територіальної громади датовані 2023 роком.
Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
До того ж, у разі неможливості надання доказів на виконання вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач повинен зазначити перелік доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ. Малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Частиною першою статті 279 ЦПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
З урахуванням вищевказаного, розгляд даної справи може здійснюватись за правилами спрощеного позовного провадження. Особливостями такого розгляду є розгляд справи без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, неподання позивачем всіх доказів разом з пред'явленням позовної заяви, в подальшому, на переконання суду, може перешкодити всебічному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи через те, що справа повинна розглядатись в порядку спрощеного провадження.
Разом з тим, відповідно до вимог пп.3-5 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.
За таких обставин, суд пропонує позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме, уточнити заявлені вимоги та обставини, якими позивач обґрунтовує їх, надати докази, що підтверджують вказані в позовній заяві
обставини відповідно до змісту ухвали, а також надати докази проживання неповнолітніх дітей разом з нею на час звернення до суду та перебування дітей на її утриманні.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків в межах 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.М. Кущ