Справа № 320/21430/23
02 червня 2025 року м. Київ
Судді Шостого апеляційного адміністративного суду Кобаля М.І. стосовно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року по справі №320/21430/23, прийнятої за наслідками розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року.
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2023 року №3982/0412 (далі по тексту - оскаржуване ППР).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про відсутність обставин вчинення ним порушення вимог податкового законодавства, встановлення обставин чого стало підставою притягнення його до відповідальності шляхом прийняття оскаржуваного ППР.
Крім того, позивачем зазначено, що фактично його повторно притягнуто за вчинення одного й того самого порушення, оскільки податковим повідомленням-рішенням від 13 березня 2023 року №3982/0412 вже було притягнуто до відповідальності Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року адміністративний позов Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2023 року №3982/0412.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради суму сплаченого судового збору, що становить 2684,00 гривень.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначає, що норми пункту 120-1.1 статті 120 ПК України є чинними та підлягають застосуванню до порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, складених до 15 січня 2023 року.
26.05.2025 року колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду прийняла постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №320/21430/23 залишено без змін.
На обґрунтування вказаної постанови колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на день прийняття оспорюваного рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, з урахуванням триваючого воєнного стану на території України, підлягали застосуванню штрафні санкції у розмірах визначених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Тобто, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідачем сума штрафу за порушення позивачем граничного строку для реєстрації податкових накладних в ЄРПН розрахована, згідно положень пункту 120-1.1 статті 120 ПК України, а не пункту 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 3 ст.34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Не погоджуючись з вищевказаною позицією колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, за наслідками апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради, у період з червня 2022 року по вересень 2022 року, здійснено реєстрацію 81 податкової накладної, що підтверджується Додатком до податкового повідомлення-рішення від 19.12.2022 року №13287/0412 Розрахунком штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.13-15).
У свою чергу, як вбачається з відзиву на позовну заяву, ГУ ДПС у Київській області самостійно скасовано (відкликано) податкове повідомлення-рішення від 19.12.2022 року №13287/0412, у зв'язку з набранням 03.01.2023 року чинності змін внесених Законом України №2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури країни» та прийнято нове - від 13 березня 2023 року №3982/0412, яке оскаржується в даній справі і містить зменшену суму податкового зобов'язання.
Також, з відзиву на позовну заяву вбачається, що ГУ ДПС у Київській області застосовано штрафні санкції виключно до наступних податкових накладних, які зареєстровано після 15.07.2022 року (а.с.70):
- №40 від 30.04.2022 року дата реєстрації 14.09.2022;
- №33 від 29.06.2022 року дата реєстрації 18.08.2022;
- №67 від 30.06.2022 року дата реєстрації 14.09.2022;
- №91 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №77 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №88 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №75 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №70 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №65 від 30.06.2022 року дата реєстрації 14.09.2022;
- №66 від 30.06.2022 року дата реєстрації 14.09.2022;
- №74 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №79 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №89 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №78 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №69 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №72 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №85 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №76 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №90 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №71 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №73 від 30.06.2022 року дата реєстрації 15.09.2022;
- №2 від 01.07.2022 року дата реєстрації 29.09.2022;
- №17 від 15.07.2022 року дата реєстрації 29.09.2022;
- №36 від 28.07.2022 року дата реєстрації 29.09.2022.
З огляду на вказане, посилання позивача про повторне притягнення останнього до відповідальності є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки податкове повідомлення-рішення від 19.12.2022 року №13287/0412 самостійно відкликано податковим органом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, зазначаю наступне.
27 травня 2022 року набрав чинності Закон України'Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).
У вказаному Законі підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:
«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.
Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Відтак, з урахуванням вищевказаного правового регулювання, вважаю, що у контролюючого органу були законні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, що свідчить про правомірність оскаржуваного ППР.
Щодо застосування до спірних правовідносин п. 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, зазначаю наступне.
Так, Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.
Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.
Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов'язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.
Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.
З урахуванням вищезазначених правових норм, дохожу висновку, що розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.
Відтак, зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №160/10740/23, у постанові від 30.01.2024 у справі № 280/4484/23, у постанові від 02.05.2024 у справі № 420/11020/23, від 22.05.2024 у справі №500/5361/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України мають враховуватися судом.
Враховуючи викладене, вважаю, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим, а оскаржуване ППР є законним та не підлягало скасуванню, оскільки податковим органом правомірно було застосовано штраф до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради, відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, оскільки вищезазначені податкові накладні позивача зареєстровані після 15.07.2022 року, тобто з порушенням граничного строку, проте до 08 лютого 2023 року, тобто до набрання чинності Законом №2876-IX, який передбачає зменшення відсоткової ставки штрафу.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно вищевикладеним висновкам, вважаю, що рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради.
Суддя Шостого апеляційного
адміністративного суду М. І. Кобаль