02 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33894/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (суддя В.В. Кальник) у справі № 160/33894/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день фактичної виплати;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2023 у справі №160/3177/22 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Однак, в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» позивачу не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Судом встановлено, що належність позивачу заборгованості грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення), невиплаченої під час проходження військової служби та при звільненні, встановлено рішенням суду від 17.09.2023 у справі №160/3177/22.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, суд вказав, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частини НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що оскільки рішення суду у справі №160/3177/22 набрало законної сили лише 07.03.2024, то саме з 08.03.2024 виник обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів. Звертає увагу, що ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначає виключний перелік доходів, до якого індексація грошових доходів включена лише з 26.02.2021 року. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2023 року по справі №160/3177/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 у частині невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, застосувавши при нарахуванні січень 2008 року, як місяць підвищення його грошових доходів, що перевищив суму індексації у місяці підвищення (базовий місяць), з урахуванням виплачених сум.
30.07.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2023 у справі №160/3177/22 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 із застосуванням при нарахуванні січня 2008 року, що підтверджується банківською випискою.
Позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19, Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону №2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Такої правової позиції дотримувався і Верховний Суд у справах №120/9475/21-а (постанова від 29.03.2023), №620/7687/21 (постанова від 21.03.2023).
Враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки матеріалами справи підтверджуються обставини несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення.
Також, оскільки право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, колегія суддів відхиляє аргументи про те, що саме з 08.03.2024 у відповідача виник обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів.
Стосовно строків звернення до суду.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулював такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Матеріалами справи підтверджено, що 30.07.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2023 у справі №160/3177/22 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Отже, позивач з серпня 2024 року вважається таким, що повинен був дізнатись про порушення його прав стосовно виплати компенсації втрати частини доходів. Разом з тим, колегія суддів встановила, що позивач звернувся до суду у грудні 2024 року, тобто з дотриманням шестимісячного строку, який передбачено ст. 122 КАС України.
Таким чином, доводи скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі № 160/33894/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 02.06.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров