Справа № 420/13256/25
02 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач, ГУПФУ в Одеській області, боржник, Головне управління) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (далі - третя особа, стягувач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.04.2025 ВП №73601949 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог щодо протиправності оскаржуваної постанови позивач вказує, що вона прийнята відповідачем без урахування усіх обставин у справі, а саме того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
При цьому вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 по справі №420/17919/23, яке набрало законної сили 09.11.2023, ОСОБА_1 20.12.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.06.2023 з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». За наслідками перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 становитиме 12369,22 грн, а сума доплати за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 14000,00 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Указана сума не виплачена ОСОБА_1 , оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №631 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік, яким Головному управлінню на 2023 рік передбачено коштів на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, в сумі 22,637 млн. грн. Станом на час здійснення перерахунку Головним управлінням за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання ними законної сили по 20.09.2020 включно, унаслідок чого бюджет Головного управління, передбачений на 2023 рік для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, вичерпано і додаткових коштів не виділено. Погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Про наведені обставини державному виконавцю повідомлялось листом від 22.12.2023 №1500-0505-5/181354.
У подальшому бюджет ГУПФУ в Одеській області, передбачений на 2024 рік для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було вичерпано, а бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік Кабінетом Міністрів України не затверджено, тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Станом на 21.04.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.
Також позивач зазначає, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ). Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
ГУ ПФУ в Одеській області внесло до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/17919/23 у сумі 14000,00 грн. Відтак з моменту внесення ГУПФУ в Одеській області до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомостей про нараховану суму заборгованості Пенсійний фонд України був проінформований про таке зобов'язання і врахував його при поданні Міністерству соціальної політики України інформації про потребу у коштах.
Позивач акцентує увагу на тому, що виплати на виконання судових рішень не можуть здійснюватись за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного внеску, а проводяться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, пенсійні виплати здійснюються ГУПФУ в Одеській області виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат позивач не має.
Оскільки Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, і при цьому відсутнє відповідне фінансове забезпечення, то невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
З посиланням на ці ж обставини позивач також уважає, що ним в повному обсязі виконані зобов'язання, покладені Одеським окружним адміністративним судом у рішенні від 09.10.2023 по справі №420/17919/23 і зазначає, що повідомив державного виконавця про виконання рішення суду, однак відповідач на зазначені обставини уваги не звернув та прийняв протиправну постанову про накладення штрафу.
Ухвалою суду від 05.05.2025 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 20.05.2025 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Судове засідання призначено на 02 червня 2025 року о 10:30 годині, відповідача зобов'язано надати до суду в якості доказів засвідчені належним чином копії усіх матеріалів виконавчого провадження №73627142.
Відповідач своїм правом подати відзив та копії матеріалів виконавчого провадження не скористався.
В судове засідання учасники справи не з'явились, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду згідно з правилами, установленими статтею 268 КАС України.
Згідно із частиною 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 по справі №420/17919/23, яке набрало законної сили 09.11.2023, задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.06.2023 року пенсію з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Надалі судом видано виконавчий лист №420/17919/23 від 14.11.2023.
За заявою стягувача старшим державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою Василем Ігоровичем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виданого Одеським окружним адміністративним судом виконавчого листа №420/17919/23 від 14.11.2023, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.12.2023 ВП №73601949.
Цією постановою боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Боржник листом від 22.12.2023 №1500-0505-5/181354 повідомив державного виконавця про те, що 20.12.2023 на виконання рішення суду у справі №420/17919/23 проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.06.2023 з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 становитиме 12369,22 грн. Сума доплати за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 14000,00 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Також у зазначеному листі боржник повідомив виконавця про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 631 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік, яким Головному управлінню на 2023 рік передбачено коштів на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, в сумі 22,637 млн. грн. Станом на час здійснення перерахунку Головним управлінням за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання ними законної сили по 20.09.2020 включно, унаслідок чого бюджет Головного управління, передбачений на 2023 рік для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, вичерпано і додаткових коштів не виділено. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 в сумі 14000,00 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.04.2025 на ГУПФУ в Одеській області на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
Висновок виконавця про відсутність поважних причин невиконання рішення суду мотивовано таким.
Як вказує виконавець, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії, однак сума доплати не здійснена. ГУПФУ в Одеській області не надано належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії с лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації. На підтвердження виконання рішення представником ГУПФУ в Одеській області надано лише протоколи перерахунку пенсії та розрахунок на доплату. Більше того, не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили. Отже, незважаючи на наявний обов'язок виконати судове рішення, Головне управління не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення; невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин. Приписами чинного законодавства чітко визначено, що одним із завдань Головного управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, та здійснення з цією метою перерозподілу коштів між районами (містами), однак боржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання виділення коштів або ж їх перерозподілу для виплати стягувачу нарахованої доплати за рішенням суду.
Надалі виконавець зазначив, що будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду, зокрема щодо відсутності фінансування, боржником до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надавалось, невиплата коштів за рішенням суду триває, нарахування боржником суми доплати за рішенням неможливо вважати виконанням рішення, а поважність причин для цього не доведена боржником за виконавчим провадженням, у той час як боржник зобов'язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, проте таких доказів боржник не надав.
Саме з цього виконавець виснував, що боржником вимоги рішення суду не виконано в повному обсязі без поважних на те причин.
Вважаючи, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення штрафу за невиконання судового рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні цього спору суд виходить з такого.
Спірні правовідносини урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частинами першою - третьою статті 63 Закону №1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно із приписами частин першої, другої статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
У спірному випадку боржник стверджує, що причиною невиконання судового рішення у справі №420/17919/23 слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення.
Слід зауважити, що за рішенням суду у зазначеній справі боржник фактично мав здійснити не тільки перерахунок, але і виплату доплати до пенсії, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
В силу статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», яка набрала чинності з 01.04.2021 року, впроваджено централізоване фінансування виплати пенсій.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тож саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень, а фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
З цього приводу Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, відповідно до якої невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів (зокрема, але не виключно - постанова Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а).
З урахуванням зазначеного суд погоджується з доводами позивача, що проведення виплати заборгованості не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема ГУПФУ в Одеській області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе виключно за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як стверджує боржник та вбачається з матеріалів справи, станом на дату проведення стягувачу перерахунку доплати до пенсії бюджетні асигнування на видатки, пов'язані з погашенням заборгованості за рішеннями суду, були вичерпані і додаткових асигнувань Пенсійним фондом України не виділено. На час винесення оскарженої постанови від 03.04.2025 бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено, тому ГУПФУ в Одеській області діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Станом на час винесення оскаржуваної постанови за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.
Таким чином, позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення у строк, визначений державним виконавцем.
Про те, що виплата перерахованої пенсії неможлива без визначення чи призначення додаткових бюджетних асигнувань Пенсійним фондом України, позивач своєчасно повідомляв відповідачу листом від 22.12.2023 №1500-0505-5/181354.
Отже обставини, які повідомило ГУПФУ в Одеській області, в достатній мірі свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії за рішенням суду зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а причинами, які об'єктивно на той час не залежали від його волі.
Тож у контексті обставин даної справи не можна дійти висновку, що позивачем не були перераховані означені кошти без поважних причин.
За таких умов невиконання позивачем судового рішення у справі №420/17919/23 станом на дату винесення оскаржуваної постанови зумовлено відсутністю відповідного та належного фінансового забезпечення та фактичною відсутністю коштів, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Водночас, відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Суд звертає увагу на те, що виконавче провадження відкрито 14.12.2023, боржник ще листом від 22.12.2023 повідомляв державного виконавця про стан виконання рішення та наявність обставин, які об'єктивно перешкоджають своєчасному виконанню рішення у частині виплати перерахованої пенсії і не залежать від волі боржника, а оскаржену постанову про накладення штрафу винесено 17.04.2025.
При цьому відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що державний виконавець перед тим, як винести оскаржену постанову, вживав заходи задля з'ясування стану виконання рішення суду та наявності чи відсутності поважних причин його невиконання.
Тож висновок виконавця про наявність підстав для накладення штрафу є передчасним, оскільки ним не було достеменно установлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Враховуючи наведене, суд вважає, що правові підстави для накладення штрафу на ГУПФУ в Одеській області в сумі 5100 грн оскаржуваною постановою у розглядуваних спірних правовідносинах відсутні, оскільки виплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення боржника у виконавчому провадженні є неможливою, а накладення штрафу в даному випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Отже, позовні вимоги ГУПФУ в Одеській області є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється, оскільки за правилами статті 139 КАС України всі судові витрати відшкодовуються лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд
вирішив:
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.04.2025 ВП №73601949 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний