Іменем України
30 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/606/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Лучинович Інною Віталіївною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в його інтересах адвокатом Лучинович Інною Віталіївною (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, які полягають в обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 21 вересня 2024 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, призначену згідно з Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», включаючи збільшення, надбавки, доплати та індексації без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично сплаченою сумою пенсії без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та йому призначено пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з протоколом про перерахунок пенсії позивача від 1 березня 2025 року позивачу нарахована пенсія у загальному розмірі 82231,32 грн, що розрахована як 70 % від середньомісячного заробітку 117473,32 грн з відповідними надбавками та компенсаціями. Проте, сума до виплати становить 23610,00 грн, тобто сума виплати пенсії обмежена 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 3668-VI) зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, та утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
На звернення позивача про проведення відповідних пенсійних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії відповідно до чинного законодавства України Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 10 березня 2025 року № 1436-1236/Б-02/8-1200/25 відмовило позивачу у проведенні виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, зазначивши, що після визнання норми статті 67 Закону № 796-ХІІ неконституційною, зміни до Закону № 796-ХІІ в частині визначення максимального розміру не внесені, тому підстав для виплати пенсії в іншому розмірі немає.
Такі дії відповідача, як і обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, представник позивача вважає протиправними, внаслідок чого просить позовні вимоги задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнало, про що 16 квітня 2025 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 9694/2025 подало відзив на позовну заяву від 15 квітня 2025 року № 1200-0802-8/9329.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганської області з 13 травня 1999 року та отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі відшкодування фактичних збитків (ступінь втрати працездатності - 70 %), призначену за нормами статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із зверненнями ВЕБ-12001-Ф-С-25-035604 та ВЕБ-12001-Ф-С-25-035613, в яких просив нараховувати та виплачувати з 21 березня 2024 року пенсію без обмеження максимальним розміром (звернення зареєстровані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області за № 1236/Б-1200-25 та № 1237/Б-1200-25). Листом від 10 березня 2025 року № 1436-1236/Б-02/8-1200/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області надало позивачу обґрунтовану відповідь.
Пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за нормами Закону № 796-ХІІ. Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Як було вище зазначено, ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, призначену за нормами статті 54 Закону № 796-ХІІ.
Статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на дату призначення пенсії ОСОБА_2 , передбачалось, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 54 Закону № 796-ХІІ на час призначення ОСОБА_2 пенсії не містила норм щодо обмеження/не обмеження пенсії максимальним розміром. Станом на дату призначення пенсії статтею 67 Закону № 796-ХІІ було передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно із Законом № 3668-VI частину третю статті 67 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Станом на 1 жовтня 2011 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складав 784,00 грн, відповідно максимальний розмір пенсії не міг перевищувати 7840,00 грн (784,00 грн х 10).
Водночас згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.
Тобто, якщо розмір пенсії є меншим за максимально визначений (7840,00 грн) з 1 жовтня 2011 року, проводилися перерахунки пенсій відповідно до чинного законодавства. Водночас, розмір пенсії після проведення відповідних перерахунків не може перевищувати максимально встановленого розміру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено новий Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності особам, що постраждали внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 54 Закону.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 1210 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалась за формулою: П = Зс х Кзс х Кв/100 %, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік (928,81 грн), що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 року № 1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 і від 26.09.2012 № 886» внесено зміни до пункту 9 Постанови № 1210, які набули чинності з 01 грудня 2022 року:
- для розрахунку пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески за 2014-й, 2015-й та 2016 роки (3764,40 грн), збільшена (збільшений) на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124;
- доповнено новим абзацом, згідно із яким встановлено, що у разі коли особа звернулася за призначенням пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, органи Пенсійного фонду України визначають два показники середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, і призначають пенсію з урахуванням вищого середньомісячного коефіцієнта заробітної плати;
- пункт 9.1 виключено.
Законом України від 9 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460) встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2024 року у розмірі 2361,00 грн.
З 1 грудня 2022 року пенсію позивачу обчислено відповідно до Постанови № 1210 (зі змінами) із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 13,17877, середньомісячний заробіток - 81528,09 грн (6186,32 грн х 13,17877).
З 1 березня 2024 року пенсію позивачу обчислено відповідно до Постанови № 1210 (зі змінами) із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 13,17877, середньомісячний заробіток - 105357,28 грн (7994,47 грн х 13,17877).
Розрахунок пенсії з 1 березня 2024 року: 73750,10 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (105357,28 грн х 70 %); 379,60 грн - додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. № 112 п. 5; 944,40 грн - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (2361,00 грн х 40 %); 50,00 грн - цільова допомога інвалідам війни 2 групи; 9742,77 грн - обмеження індексації з 1 березня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; 3937,67 грн - обмеження індексації з 1 березня 2024 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками та підвищеннями з 1 березня 2024 року склав 61443,66 грн. Відповідно до статті 67 Закону № 796-ХІІ розмір пенсії ОСОБА_1 обмежено максимальним розміром і складає 23610,00 грн (2361,00 грн х 10).
З 1 березня 2025 року пенсію ОСОБА_1 обчислено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 13,17877, середньомісячний заробіток - 117473,32 грн (8913,83 грн х 13,17877).
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 1 березня 2025 року склав 62943,66 грн, а саме: 82231,32 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (117473,32 грн х 70 %); 379,60 грн - додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. № 112 п. 5; 944,40 грн - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (2361,00 грн х 40%); 50,00 грн - цільова допомога інвалідам війни 2 групи; 9742,77 грн - обмеження індексації з 1 березня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; 3937,67 грн - обмеження індексації з 1 березня 2024 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»; 6981,22 грн - обмеження індексації з 1 березня 2025 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». З 1 березня 2025 року пенсія ОСОБА_1 виплачується в розмірі 23610,00 грн.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 31 березня 2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є особою з інвалідністю ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків (ІІ група), що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (70 % втрата працездатності), що підтверджується посвідченням особи з інвалідністю ІІ групи серії НОМЕР_2 від 17 лютого 2010 року, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, та рішеннями по пенсійній справі № 909170134675.
Згідно з рішенням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 21 листопада 2022 року № 909170134675 «Про перерахунок пенсії» ОСОБА_1 з 1 грудня 2022 року перераховано пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків. Розрахунок пенсії проведено з урахуванням таких складових: середньомісячний заробіток - 81528,09 грн (середній заробіток - 6186,32 грн, останній місяць врахованої зарплати - 30 вересня 1986 року, сума коефіцієнтів заробітної плати - 13,17877, індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 13,17877, середньомісячний заробіток для обчислення: 81528,09 грн), основний розмір пенсії від середнього заробітку - 57069,66 грн (81528,09 грн х 70 %), підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи (40 % від 2027,00 грн) - 837,20 грн, цільова допомога інвалідам війни II-ї групи - 50,00 грн, додаткова пенсія інвалідам ІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС за пост. № 112 п. 5 - 379,60 грн, розмір пенсії з надбавками - 58336,46 грн, максимальний розмір пенсії - 20930,00 грн.
Рішенням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 28 лютого 2024 року № 909170134675 «Про перерахунок пенсії» ОСОБА_1 з 1 березня 2024 року перераховано пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків. Розрахунок пенсії проведено з урахуванням таких складових: середньомісячний заробіток - 105357,28 грн (середній заробіток - 7994,47 грн, останній місяць врахованої зарплати - 30 вересня 1986 року, сума коефіцієнтів заробітної плати - 13,17877, індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 13,17877, середньомісячний заробіток для обчислення: 105357,28 грн), основний розмір пенсії від середнього заробітку - 73750,10 грн (105357,28 грн х 70 %), підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи (40 % від 2361,00 грн) - 944,40 грн, додаткова пенсія інвалідам ІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС за пост. № 112 п. 5 - 379,60 грн, цільова допомога інвалідам війни II-ї групи - 50,00 грн, обмеження в індексації з 1 березня 2024 року - 9742,77 грн (за мінусом) та з 1 березня 2024 року - 3937,67 грн (за мінусом); розмір пенсії з надбавками - 61443,66 грн, максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн.
Відповідно до рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26 лютого 2025 року № 909170134675 «Про перерахунок пенсії» ОСОБА_1 з 1 березня 2025 року перераховано пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків. Розрахунок пенсії проведено з урахуванням таких складових: середньомісячний заробіток - 117473,32 грн (середній заробіток - 8913,83 грн, останній місяць врахованої зарплати - 30 вересня 1986 року, сума коефіцієнтів заробітної плати - 13,17877, індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 13,17877, середньомісячний заробіток для обчислення 117473,32 грн), основний розмір пенсії від середнього заробітку - 82231,32 грн (117473,32 грн х 70 %), підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІ групи (40 % від 2361,00 грн) - 944,40 грн, додаткова пенсія інвалідам ІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС за пост. № 112 п. 5 - 379,60 грн, цільова допомога інвалідам війни II-ї групи - 50,00 грн, обмеження в індексації з 1 березня 2023 року - 9742,77 грн (за мінусом), з 1 березня 2024 року - 3937,67 грн (за мінусом) та обмеження в індексації з 1 березня 2025 року - 6981,22 грн (за мінусом); розмір пенсії з надбавками - 62943,66 грн, максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн.
Отже, починаючи з 1 грудня 2022 року позивач отримує пенсію з застосуванням обмеження її максимального розміру в сумі 20930,00 грн, а з 1 березня 2024 року - 23610,00 грн.
27 лютого 2025 року позивач засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до відповідача з заявою № ВЕБ-12001-Ф-С-25-035613, якою просив припинити обмеження належної йому пенсії максимальним розміром, нарахувати на виплатити з 21 березня 2024 року пенсію без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Листом від 10 березня 2025 року № 1436-1236/Б-02/8-1200/25 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати пенсії без застосування обмеження максимальним розміром.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон № 796-ХІІ (положення означеного Закону наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону № 796-ХІІ.
Статтею 59 зазначеного Закону врегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ визначено, що при обчисленні пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа військовослужбовців, у тому числі військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт під час проходження військової служби (військових зборів), внаслідок чого стали особами з інвалідністю, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою, другою статті 54 Закону № 796-ХІІ встановлено, що пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, що визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Статтею 67 Закону № 796-ХІІ визначено порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом:
конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати (частина перша);
пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга);
максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (частина третя).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 796-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до статті 67 Закону № 796-ХІІ, а саме частину третю цієї статті викладено в такій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, зокрема, Закону № 796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі № 704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, від 05 вересня 2023 року у справі № 120/1602/23, від 15 листопада 2023 року у справі № 120/6735/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 240/20830/21 та від 24 квітня 2024 року у справі №580/365/20.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї норми Конституції України, сформована, зокрема, у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 747/1151/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/7385/16, від 22 січня 2019 року у справі № 826/562/16, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/3169/16, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3432/16, від 30 березня 2021 року у справі № 620/614/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 200/941/20-а та від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22.
Із зазначеними положеннями Конституції України також узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України від 24 серпня 2023 року № 3354-IX «Про правотворчу діяльність» (набрав чинності 20 вересня 2023 року та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, далі - Закон № 3354-IX), відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII).
Разом з тим, відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Згідно з частиною третьою статті 57 Закону № 3354-IX моментом набрання чинності нормативно-правовим актом є 0 годин дня, наступного за днем його опублікування в порядку, встановленому законом, якщо: 1) інше не визначено Конституцією України та (або) законом; 2) більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини шостої статті 57 Закону № 3354-IX моментом припинення дії нормативно-правового акта є 24 година дня відповідного строку (терміну), якщо інше не визначено Конституцією України, законом або більш пізній строк (термін) не встановлено самим нормативно-правовим актом. У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
При цьому відповідно до абзацу третього частини першої статті 94 Закону № 2136-VIII процедуру і порядок офіційного оприлюднення актів Суду в Залі засідань Суду та на офіційному веб-сайті Суду встановлює Регламент Конституційного Суду України, ухвалений на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 (далі - Регламент).
Згідно з частиною першою параграфу 73 Регламенту акти Суду за результатами конституційного провадження офіційно оприлюднюються не пізніше наступного робочого дня після їх ухвалення.
Таким чином, за загальним правилом (якщо рішенням Конституційного Суду України не передбачено інше) «попередня» норма (яка є предметом перевірки на конституційність) діє до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма (що змінює законодавче врегулювання за наслідками цього рішення КСУ і може передбачати як нові права, так і нові обов'язки та обмеження для суб'єкта приватного права) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня за днем опублікування відповідного рішення. Такий підхід відповідає принципам правової визначеності та справедливості, а також положенням частини першої статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Вказане повною мірою узгоджується також і з положеннями статті 58 Закону № 3354-IX, відповідно до яких пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності. Норми нормативно-правового акта поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом.
Таким чином суд доходить висновку про те, що в Україні презюмується конституційність та обов'язковість виконання для всіх, у тому числі і для судів, усіх без винятку законів, що прийняті Верховною Радою України та підписані Президентом України, і це повною мірою відповідає принципам розподілу державної влади.
Визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України), зберігаючи при цьому свою дію до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма» (яка змінює законодавче врегулювання за наслідками відповідного рішення КСУ) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня, що повною мірою узгоджується з порядком оприлюднення рішень КСУ, який передбаченим Регламентом.
Вказане свідчить про те, що рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні. При цьому визначені темпоральні межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб'єкта (позивач або відповідач), на користь якого винесено судове рішення.
Отже правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року.
Враховуюче зазначене вище, суд зауважує, що у період з 1 грудня 2022 року по 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону № 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідач, керуючись положеннями вказаних законів і обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 1 грудня 2022 року по 20 березня 2024 року діяв правомірно.
Водночас, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні №2-р(II)/2024, суд наголошує, що з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
Правова позиція щодо застосування Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024 у спірних правовідносинах висловлена Верховним Судом в постанові від 4 липня 2024 року у справі № 580/7744/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 4 липня 2024 року у справі № 580/7744/23.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 21 вересня 2024 року пенсії по інвалідності максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 21 вересня 2024 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю лише зі словесним коригуванням обраного позивачем способу судового захисту.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Відповідач не погодився з заявленим розміром витрат на правничу допомогу, про що у відзиві зазначив, що згідно з договором про надання правничої допомоги № 12/03/2025 від 12 березня 2025 року, договір укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Лучинович Інною Віталіївною. В позовній заяві від 21 березня 2025 року представник позивача Лучинович І.В. зазначає, що «...На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які понесла ОСОБА_3 у зв'язку з розглядом справи судом, надаю...». Проте позивачем у цій справі є ОСОБА_1 . В додатковій угоді № 1 до Договору № 12/03/2025 від 12 березня 2025 року про надання правничої допомоги сторонами зазначені Лучинович Інна Віталіївна та ОСОБА_4 . Проте, як було вже зазначено, позивачем у цій справі є ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката у зв'язку з розглядом справи суду надано договір про надання правничої допомоги від 12 березня 2025 року № 12/03/2025, додаткову угоду № 1 до договору № 12/03/2025 про надання правничої допомоги від 12 березня 2025 року, рахунок-фактуру від 12 березня 2025 року № 1, платіжну інструкцію від 13 березня 2025 року № @2PL123053, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21 березня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 21 березня 2025 року.
Дослідженням договору про надання правничої допомоги від 12 березня 2025 року № 12/03/2025 встановлено, що:
Адвокат Лучинович Інна Віталіївна (далі - Адвокат) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) уклали цей договір про таке: Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором (далі - правова допомога) (пункт 1.1 договору);
видами правничої допомоги (адвокатської діяльності) серед іншого є: надання правничої інформації, консультацій і роз'яснень з правових підстав; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 договору);
ціна цього договору складається із суми гонорарів Адвоката (пункт 3.1 договору);
гонорар є формою винагороди Адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги Клієнту. Розмір гонорару розраховується адвокатом самостійно за кожним доручення Клієнта. Погоджений сторонами розмір гонорару визначається в виставлених Адвокатом рахунках або в додаткових угодах до даного договору (пункт 3.2 договору);
Клієнт зобов'язаний відшкодувати Адвокату фактичні витрати, понесені Адвокатом при виконанні цього договору, що мають бути попередньо погоджені між Адвокатом та Клієнтом (пункт 3.4 договору);
витрати, пов'язані з виконанням договору, компенсуються Клієнтом на підставі наданого Адвокатом рахунку (пункт 3.5 договору);
розрахунки за даним договором здійснюються на умовах повної попередньої оплати упродовж 10 днів з моменту одержання Клієнтом рахунку від Адвоката, якщо даним договором або додатковими угодами не передбачено інший порядок розрахунків (пункт 3.9 договору);
договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2026 року (пункт 7.1 договору).
Згідно з додатковою угодою № 1 до договору № 12/03/2025 про надання правничої допомоги від 12 березня 2025 року Адвокат Лучинович Інна Віталіївна (далі - Адвокат) та Головко Анатолій Михайлович (далі - Клієнт) уклали цю додаткову угоду до договору № 12/03/2025 про надання правничої допомоги від 12 березня 2025 року (далі - Договір) про таке:
пункт 3.1 договору доповнити абзацом такого змісту: «Вартість послуг (гонорару) з надання правничої допомоги Клієнту шляхом звернення до суду з позовом про оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження пенсії Клієнта максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, що встановлення для осіб, які втратили працездатність, та вчинення всіх процесуальних дій (прийняття процесуальних рішень), у яких може виникнути необхідність в межах розгляду справи судом першої інстанції, визначається у фіксованому розмірі та становить 7000,00 (сім тисяч) грн, що підлягає сплаті не пізніше дати звернення до суду з відповідним позовом.».
Додаткову угоду № 1 до договору № 12/03/2025 про надання правничої допомоги від 12 березня 2025 року підписано клієнтом - ОСОБА_1.
12 березня 2025 року Адвокатом виписано Клієнту рахунок-фактуру № 1 на 7000,00 грн - надання правничої допомоги за договором від 12 березня 2025 року в редакції додаткової угоди № 1.
За платіжною інструкцією від 13 березня 2025 року № @2PL123053 з транзитного рахунку на рахунок Адвоката перераховано 7000,00 грн за надання правничої допомоги за договором від 12 березня 2025 року в редакції додаткової угоди № 1, ОСОБА_1.
Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 21 березня 2025 року № 1 Адвокат передав, а Клієнт прийняв такі послуги: правова допомога згідно з договором від 12 березня 2025 року № 12/03/2025 в редакції додаткової угоди № 1 згідно з описом, ціна - 7000,00 грн. Загальна вартість послуг складає 7000,00 грн.
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання умов Договору про надання правничої допомоги № 12/03/2025 від 12 березня 2025 року в редакції додаткової угоди № 1, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Лучинович І.В. (в порядку частини четвертої статті 134 КАС України), Адвокат надав Клієнту такі послуги: надання усної консультації щодо можливих шляхів поновлення прав клієнта, правовий аналіз документів, наданих клієнтом; опрацювання нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, практики вирішення національними судами аналогічних та близьких за змістом правовідносин, формування правової позиції; підготовка позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; формування додатків до позовної заяви.
Суд зазначає, що оскільки додаткова угода № 1 до договору № 12/03/2025 про надання правничої допомоги від 12 березня 2025 року, якою визначено вартість послуг адвоката за подання цієї позовної заяви, укладена між адвокатом Лучинович Інною Віталіївною та ОСОБА_4 , який не є позивачем у цій справі, витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами.
Оскільки витрати на правничу допомогу адвоката в цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами, у задоволенні клопотання про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн належить відмовити.
Питання про розподіл судових витрат в частині судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданий в його інтересах адвокатом Лучинович Інною Віталіївною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 21 вересня 2024 року пенсії по інвалідності максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 21 вересня 2024 року виплату пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська