30 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2001/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування попередження, -
Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати попередження №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 09 жовтня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору оренди нежитлового приміщення. З метою організації продажу товару в магазині, ОСОБА_1 уклав договір на надання послуг з ФОП ОСОБА_2 . Укладеним договором передбачено, що ОСОБА_2 здійснює організацію продажу товару в магазині Замовника, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 власними силами або із залученням третіх осіб. В ході проведення фактичної перевірки, на адресу Головного управління ДПС у Кіровоградській області було надано повідомлення про працевлаштування на ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Таким чином, висновок про те що ОСОБА_1 використовує неоформлену працю - не відповідає дійсним обставинам справи. Отже, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області безпідставно встановлено порушення трудового законодавства, а Південно - Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці - було формально розглянуто справу та винесено попередження.
Ухвалою судді від 31.03.2025 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.19).
Представником відповідача подано до суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.22-27), та зазначає, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . В ході перевірки встановлені такі факти: не проведення розрахункових операцій через РРО та не видала розрахункового документу на суму 1949 грн, а саме: розрахунок проводила продавець ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 : - за готівку на суму 35 грн; - переказ на картку НОМЕР_3 , за шкарпетки вартістю 49 грн, яка належить ОСОБА_4 . Відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 30.08.2024 встановлено, що остання працює в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » з середини червня 2024 року з 09 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., обідньої перерви немає. Заробітну плату отримає в безготівковій формі. Трудовий договір підписувала з ОСОБА_1 . В ході перевірки було надано запит від 30.08.2024 о 13 год. 30 хв. про надання до 30.08.2024 о 14 год. 00 хв. первинних документів, які пов'язані з предметом перевірки, а саме: повідомлення про прийняття на роботу продавця ОСОБА_3 ; договір оренди (суборенди); виписку з банку по терміналу. Станом на 30.08.2024 о 14 год. 15 хв. жодних документів у паперовій або електронній формі надані не були. Розрахункові операції з приймання готівки здійснювала ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ), згідно з даними ДПС, не уклав трудового договору та не подав повідомлення про прийняття на роботу, про що зроблено відповідні записи в п. 1.5 та п.п. 2.2.8 Акту фактичної перевірки від 06.09.2024 (дата реєстрації - 09.09.2024) №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 . Також, згідно з даними витягу з ВЕБ-порталу ПФУ про “Поточний список працівників страхувальника» ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 відсутня у списках застрахованих осіб. Згідно з даними реєстру платників єдиного податку - суб'єкт господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи. Акт фактичної перевірки від 06.09.2024 (дата реєстрації - 09.09.2024) №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 було підписано перевіряючими та продавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 06.09.2024. Міжрегіональним управління листом від 20.09.2024 №ПС/1/16769-24 повідомило ФОП ОСОБА_1 про отримання від 06.09.2024 (дата реєстрації - 09.09.2024) №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 та призначення розгляду справи про застосування санкцій на 13 год. 00 хв. 09.10.2024 (поштове відправлення №2502600716770). У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи, отже постанова про накладення штрафу начальником Міжрегіонального управлінням не виносилась. 09.10.2024 начальником Міжрегіонального управління винесено ФОП ОСОБА_1 попередження про вжиття заходів за порушення законодавства про працю №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД. Попередження від 09.10.2024 №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД було направлено 11.10.2024 ФОП ОСОБА_1 поштовим відправленням №2500600227378. Отже, враховуючи фактичні обставини справи, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці вважає, що попередження від 09.10.2024 №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД видане на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Згідно з даними реєстру платників єдиного податку - суб'єкт господарської діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи (а.с.40зв.-41).
На підставі наказу від 14.08.2024 №572-п “Про проведення фактичних перевірок», направлення на перевірку від 30.08.2024 №2987, 2988, з 30.08.2024 по 06.09.2024 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.37-38).
За результатами перевірки складено акт №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 06.09.2024 року (дата реєстрації - 09.09.2024) (а.с.5-6, 35-36).
В акті перевірки зафіксовано, зокрема порушення постанови КМУ №413 від 17.06.2015 та ст.24 КЗпП України.
В ході перевірки було надано запит від 30.08.2024 о 13 год. 30 хв. про надання до 30.08.2024 о 14 год. 00 хв. первинних документів, які пов'язані з предметом перевірки, а саме: повідомлення про прийняття на роботу продавця ОСОБА_3 ; договір оренди (суборенди); виписку з банку по терміналу. Станом на 30.08.2024 о 14 год. 15 хв. жодних документів у паперовій або електронній формі надані не були.
Розрахункові операції з приймання готівки здійснювала ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою ФОП ОСОБА_1 не уклав трудового договору та не подав повідомлення про прийняття на роботу, про що зроблено відповідні записи в п. 1.5 та п.п. 2.2.8 акту фактичної перевірки від 06.09.2024 (дата реєстрації - 09.09.2024) №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 .
Відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_3 від 30.08.2024 встановлено, що остання працює в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » з середини червня 2024 року з 09 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., обідньої перерви немає. Заробітну плату отримає в безготівковій формі. Трудовий договір підписувала з ОСОБА_1 (а.с.39зв.).
Акт фактичної перевірки від 06.09.2024 (дата реєстрації - 09.09.2024) №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 підписано перевіряючими та продавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 06.09.2024.
Згідно листа Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 17.09.2024 року №5996/5/11-28-07-04-02 матеріали перевірки передано до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (а.с.34).
Відповідач, листом від 20.09.2024 №ПС/1/16769-24 повідомив ФОП ОСОБА_1 про отримання матеріалів перевірки та призначення до розгляду справи про застосування санкцій на 13 год. 00 хв. 09.10.2024 (поштове відправлення №2502600716770) (а.с.31зв.- 33).
09.10.2024 начальником Міжрегіонального управління винесено ФОП ОСОБА_1 попередження про вжиття заходів за порушення законодавства про працю №12593/11/28/РРО/ НОМЕР_1 /ТД (а.с.29).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог ч.1 ст.259 КЗпП України, постановою від 21.08.2019 №823 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".
Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин, порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю чинним законодавством не визначений.
Водночас, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Підпунктом 6 пункту 4 цього Положення передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. (п. 7 Положення).
Право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з ч.2 ст.259 КЗпП України.
За змістом норм п.80.10 ст.80, п.86.1 ст.86 ПК України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Таким чином, суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.
Одночасно з цим, повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Отже, суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 1 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-ХІІ визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Відповідно до п.2 ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Визначення трудового договору міститься у ч.1 ст.21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 Порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №413 від 17.06.2015 установлено, що повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, - за її податковою адресою (місцем проживання) за формою згідно з додатком 1 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником засобами електронного зв'язку в електронній формі повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатками 1 і 2 разом з копією в електронній формі.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником вноситься до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Кодексу законів про працю України.
З аналізу наведених норм КЗпП України вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Разом з цим, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Наведені вище висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а, від 24.01.2023 у справі №580/3948/19, від 22.11.2023 у справі №240/18367/20, від 27.06.2024 року у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі №460/13803/21.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена ст. 265 КЗпП України.
Так, відповідно до ч.1 вказаної статті, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
З аналізу зазначених положень законодавства, що за трудовим договором працівник приймається на роботу та включається до штату підприємства для виконання трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, посадою, професією та такому працівнику гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, після завершення роботи трудова діяльність не припиняється та такий працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.
Відтак, власник підприємства або фізична особа, які використовують найману працю, повинні укласти трудовий договір з працівником.
Суд зазначає, що лише після укладення трудового договору з працівником та повідомлення про це ДПС у встановленому законом порядку особа може бути допущена до роботи.
Без виконання цих умов допуск працівника до роботи забороняється, що прямо визначено у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України.
Виконання таких вимог законодавства про працю є обов'язковим для усіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, а також для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Означений висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 18.09.2024 року по справі №240/7766/23.
Судом встановлено, що оскаржуване попередження винесено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення вимог законодавства про працю в частині фактичного допуску одного працівника до роботи без належного оформлення з ними трудових відносин.
З пояснень ОСОБА_3 від 30.08.2024 року, які складовою частиною матеріалів перевірки судом встановлено, що ОСОБА_3 працює в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_3 " розташованого за адресою: АДРЕСА_1 продавцем з середини червня 2024 року (а.с.39зв.).
Крім того, актом фактичної перевірки зафіксовано, ОСОБА_3 прийняла від перевіряючого готівкові кошти в оплату за товар (а.с.35-36).
При цьому, в ході судового розгляду та під час проведення фактичної перевірки позивачам не надано трудового договору укладеного між ФОП ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 чи з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене, суд не бере до уваги повідомлення контролюючого органу про прийняття на роботу ОСОБА_3 , що подане ФОП ОСОБА_2 під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 - 30.08.2024 року.
Таким чином, відповідач правомірно дійшов висновку про допуск позивачем одного працівника до роботи без оформлення трудового договору в оскаржуваному рішенні.
Доказів на підтвердження протилежного позивачем до суду не надано.
Також необхідно зазначити, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до п.2 Порядку №509, Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи, серед іншого, накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку. (п.4 Порядку №509)
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на зареєстровану адресу позивача - був направлений лист від 20.09.2024 №ПС/1/16769-24 в якому повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки від 06.09.2024 р. Листом також повідомлялось, що розгляд справи відбудеться 09.10.2024 р. о 13 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 та роз'яснено право про надання документів, пояснень, зауважень, тощо (а.с.32зв.- 33).
Отже, відповідачем вчинялись заходи для повідомлення позивача про розгляд вищезазначеної справи.
Доказів укладення трудового договору між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачем на розгляд справи у відповідача також не подано.
Аналізуючи зазначене вище, судом не встановлено фактичних підстав для скасування оскаржуваного попередження по суті.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Згідно ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б свідчили про протиправність дій відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З огляду на положення ст.139 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1, ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправним та скасування попередження - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА