02 червня 2025 року ЛуцькСправа № 640/15547/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації «Рада Захисту конкуренції та споживачів» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Громадська організації «Рада Захисту конкуренції та споживачів» (далі - ГО «РЗКС», позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», відповідач) про визнання протиправними дій щодо на запит №79-ІІІ від 19.04.2021; зобов'язання надати в повному обсязі запитувану інформацію згідно інформаційного запиту №79-ІІІ від 19.04.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.04.2021 позивач звернувся з інформаційним запитом №79-ІІІ до відповідача, в якому просив надати йому копію заяви, яка була надіслано відповідачем до Господарського суду міста Києва щодо вступу в справу №910/20229/20 у процесуальному статусі третьої особи. Однак листом віл 20.04.2021 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації пославшись на її конфіденційність.
Зазначає, що запитуваний документ стосується інформації, що має суспільний інтерес, оскільки Антимонопольним комітетом України 29.10.2020 прийнято рішення №677-р, яким встановлено порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ «Інтерпайп Україна», ТОВ «РЄТЕК», ТОВ Фірма «Інтервторпром», ТОВ «Транспортні інвестиції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі в закупівлях АТ «Українська залізниця», чим державному замовнику, а саме відповідачу нанесено збитки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 прийнято справу до провадження та вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву від 13.07.2021 відповідач позовних вимог не визнав та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до пункту 2.2 Положення «Про комерційну таємницю та іншу конфіденційну інформацію АТ «Українська залізниця» затвердженого протоколом засідання правління АТ «Українська залізниця» від 15.08.2019 №Ц-46/78 до рішення комісії з визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та іншу конфіденційну інформацію. Перелік є невід'ємною частиною Положення та перебуває у постійному відкритому доступі для працівників Товариства. Відповідно до переліку претензійні матеріали та матеріали судових справ включені до переліку відомостей, що становлять конфіденційну інформацію.
Крім того, відповідно до пункту 5.5 Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 вбачається, що з урахуванням положень частини другої статті 7 Закону № 2939-VI та частини другої статті 32 Конституції України суспільними інтересами (інтерес громадськості), у яких конфіденційна інформація може бути поширена, є лише інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Вимога частини першої статті 29 Закону України "Про інформацію" щодо встановлення переваги потенційної шкоди від поширення конфіденційної інформації над правом громадськості знати її відображає принцип пропорційності обмеження права, який є аспектом принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України і через призму якого досліджується правомірність будь-якого обмеження права, в тому числі права на отримання інформації.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/15547/21 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Мачульському В.В.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 дану справу прийнято до провадження, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.04.2021 ГО «РЗКС» звернулося з інформаційним запитом №79-ІІІ до АТ «Українська залізниця», в якому просила надати копію заяви, яка була надіслано відповідачем до Господарського суду міста Києва щодо вступу в справу №910/20229/20 у процесуальному статусі третьої особи.
Листом віл 20.04.2021 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації, зазначивши, що дана заява є конфіденційною інформацією.
Вважаючи дії, щодо відмови у доступі до публічної інформації протиправними, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).
Згідно зі статтею 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про інформацію» основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Статтею 5 Закону №2939-VІ визначено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. (частини 1, 2, 3 статті 19 Закону №2939-VІ).
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2)загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону №2939-VІ суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону №2939-VІ усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Як передбачено частиною 1 статті 14 цього Закону розпорядники інформації зобов'язані: 1)оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до пункту 2.4 Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29.09.2016 інформація про розпорядження та управління комунальним (державним) майном юридичних осіб публічного права є суспільно важливою інформацією.
Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», створено АТ «Українська залізниця».
Відповідно до статуту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 - АТ «Українська залізниця» є юридичною особою, що створена відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», 100 % акцій закріплюється в державній власності.
Метою діяльності АТ «Українська залізниця» є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, роботах та послугах, що виконує та надає товариство, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності транспортної галузі, а також отримання прибутку від провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 81 ЦК України юридична особа, створена розпорядчим актом органу державної влади є юридичною особою публічного права.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності державні господарські об'єднання публічного права, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації є суб'єктами управління об'єктами державної власності. Таким чином майно, в тому числі доходи, які перебувають в управлінні юридичної особи публічного права є об'єктами державної власності.
Отже, з аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що майно, яке віднесене до статутного фонду та знаходиться в господарському віданні відповідача є державною власністю та передбачає суспільний інтерес щодо його використання (управління) чи розпорядження.
Статтею 23 Закону №2939-VІ встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №2939-VІ відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи Документів.
Закон №2939-VІ передбачає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом. На практиці це означає, що насамперед діє презумпція, відповідно до якої вся публічна інформація вважається не секретною (відкритою), якщо інше не встановлено законом. Презумпція відкритості також передбачає, що будь-які обмеження доступу до публічної інформації повинні мати винятковий характер і бути чітко визначеними відповідними законами. Навіть більше, одних лише законодавчих підстав для цього недостатньо. Необхідно, крім того, встановити ймовірність настання шкоди від надання тих чи інших відомостей та зважити, чи буде шкода від оприлюднення такої інформації переважати суспільний інтерес в її отриманні.
У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» щодо питання співвідношення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» та інших законів, зокрема, процесуальних, роз'яснено, що процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження. Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується в порядку, встановленому процесуальним y законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України «Про доступ до судових рішень» особливостей.
…Отже, примірники позовної заяви, виготовлені на виконання вимог ГПК України, для подання її до суду, що знаходяться в учасників справи, належать до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, і мають такий самий правовий статус, як і примірник позовної заяви, що знаходиться в матеріалах судової справи.
…Відтак, положення Закону України «Про доступ публічної до інформації» не поширюються на доступ до інформації або процесуальних документів, одержаних у ході судового провадження, адже порядок їх отримання встановлений процесуальним законом.».
Суд погоджується з тим, що доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується в порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України «Про доступ до судових рішень» особливостей. Проте, відмічає, що визначальним аспектом зазначеного є те, що така інформація повинна бути створена (одержана) у ході судового провадження.
Відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Отже, заява відповідача про вступ у справу №910/20229/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є документом створеним чи одержаним у ході судового провадження.
Інформація запитувана позивачем 19.04.2021 не створена в процесі виконання Товариством своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, а тому не відповідає критерію публічності.
З огляду на вказане, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії щодо відмови в наданні інформації за запитом про доступ до публічної інформації №79-ІІІ від 19.04.2021 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд
В задоволенні позову Громадської організації «Рада Захисту конкуренції та споживачів» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський