про повернення позовної заяви
02 червня 2025 р. Справа № 120/6070/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в місті Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
05.05.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному поверненні виконавчого листа без виконання, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.10.2024.
Ухвалою суду від 09.05.2025 вказану позовну заяву залишено без руху з встановленням позивачу строку протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених таких недоліків позовної заяви.
Щодо сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI).
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений на рівні 3028,00 грн.
Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру дорівнює 1211,20 грн за кожну немайнову вимогу.
Позивач фактично заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме про визнання бездіяльності відповідача протиправною. Похідною вимогою є вимога про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій.
Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з такими позовними вимогами становить 1211,20 грн.
До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі на відповідний розрахунковий рахунок.
Водночас позивач заявив клопотання, у якому просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність у нього необхідних для сплати судового збору коштів.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Отже, в силу приписів закону звільнення позивача від сплати судового збору здійснюється за його клопотанням і однією з підстав для цього є майновий стан особи.
Водночас критерієм оцінки майнового стану позивача-фізичної особи є її річний дохід за попередній календарний рік і суд може звільнити такого позивача від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру відповідного доходу.
Поряд з цим саме заявник має довести наявність зазначених обставин та надати суду належні документи на підтвердження факту об'єктивної відсутності можливості сплатити судовий збір через свій майновий стан.
До позовної заяви позивач додав довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.01.2023 № 15/0200-0219-11, з якої слідує, що позивач не перебуває на обліку в пенсійному органі та не отримує ніяких видів пенсій згідно з Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Утім, вказана довідка не може вважатися достатньою для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки підтверджують лише факт неотримання позивачем пенсії, як одного з різновидів доходу.
Крім того, позиваче надав відомості щодо себе з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09.06.2023, з яких слідує, що за період з I кварталу 2022 року по I квартал 2023 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня.
Разом з тим суд зауважує, що згідно з процитованими вище положеннями Закону України "Про судовий збір" для оцінки майнового стану сторони в цілях вирішення питання про звільнення від сплати судового збору має враховуватися річний дохід позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
Отже, надана суду довідка про доходи за період з I кварталу 2022 року по I квартал 2023 року не є належним доказом на підтвердження майнового стану позивача, який свідчить про неможливість сплати судового збору за подання позову у цій справі.
Будь-яких інших переконливих документів, які б доводили викладені у клопотанні обставини про відсутність доходу заявника та, відповідно, неспроможність у зв'язку з цим сплатити судовий збір за подання адміністративного позову (наявність у позивача статусу малозабезпеченої особи, відсутність задовільних умов проживання, тимчасова непрацездатність, наявність потреби у лікуванні тощо), до позовної заяви не додано.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення клопотання позивача про його звільнення від сплати судового збору.
Відтак позивачу необхідно:
1) додатково обґрунтувати клопотання та надати суду належні й допустимі докази на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання позову, або ж:
2) надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн за наступними реквізитами:
одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101,
код ЄДРПОУ 37979858,
банк: Казначейство України (ЕАП),
рахунок: UA028999980313181206084002856,
призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Водночас в силу положень ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Главою 11 Розділу II КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця. Однією з таких особливостей є встановлення скороченого строку звернення до адміністративного суду.
Так, за приписами ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному розгляді його заяви від 22.10.2024 та поверненні без виконання виконавчого документа.
Водночас, як зазначено самим позивачем у позовній заяві, відповідь Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на вищевказану заяву було отримано позивачем 08.01.2025 і з цієї відповіді позивач дізнався про безпідставне повернення йому виконавчого документа з підстав, передбачениї пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
У свою чергу, не погоджуючись з такою відповіддію, з цією позовною заявою позивач звернувся до суду лише 05.05.2025, тобто з істотним перевищенням встановленого законом 10-денного строку звернення до суду.
Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
В силу положень ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску
Водночас вказаних вимог позивач не виконав та разом з позовною заявою не подав клопотання (заяву) про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску.
Згідно з п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, але не додав до матеріалів позову заяви (клопотання) про його поновлення та докази поважності причин його пропуску, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 161 КАС України.
Щодо ненадання доказів, якими підтверджуються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За змістом ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, в силу вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведені обов'язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви також узгоджуються з його обов'язками як учасника справи, визначеними у статті 77 КАС України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
Отже, разом з позовною заявою позивач повинен надати суду докази на підтвердження тих обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги і за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав та інтересів суб'єктом владних повноважень.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що 22.10.2024 він подав заяву до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а 08.01.2025 отримав від відповідача відповідь, з якої йому стало відомо, що виконавчий документ повернуто без виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Однак до позовної заяви не додано документів, що підтверджують факт звернення позивача до відповідача (заяву від 22.10.2024 і додатки до неї (заявності)), а також отриману позивачем 08.01.2025 відповідь відповідача на вказану заяву.
При цьому суд зауважує, що у переліку додатків до позовної заяви вищезазначені документи містяться, але разом з тим вони були закреслені позивачем із напис "виправленому вірити" та проставленням підпису.
Щодо подання та засвідчення копій документів, їх оформлення.
До позовної заяви додано копію довіреності від 12.02.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує Аврамича А.С. бути його представником.
Водночас вказаний документ не завірений та поданий до суду у вигляді звичайної копії.
Також відповідна довіреність від 12.02.2025, видана державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Березовською Л.М., на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в переліку документів, доданих до позовної заяви, не зазначена, що підтверджується актом Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілістності, пошкодження конверта (пакування).
Щодо зазначення обов'язкових реквізитів сторін.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У позовній заяві зазначено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, із долученої до позовної заяви копії нотаріально посвідченої довіреності вбачається, що місцем постійного проживання ОСОБА_1 є Португалія.
Крім того, зважаючи на те, що відповідач у справі знаходиться в м. Києві, тобто поза межами територіальної юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду, з метою перевірки питання щодо дотримання правил підсудності судом сформовано запит та отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру від 07.05.2025, з якої видно, що відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 у реєстрі відсутні і що 05.04.2011 позивач був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, вказана у позовній заяві адреса проживання позивача не є ані адресою його місця реєстрації, тоді як матеріалами позовної заяви не підтверджується, що позивач постійно по АДРЕСА_1 .
Відтак позивачу необхідно надати суду докази зареєстрованого місця проживання (перебування) в Україні або ж підтвердити, що його місцем проживання є вищезазначена адреса, вказана ним у позовній заяві.
Таким, встановивши, що позовну заяву подано ОСОБА_1 без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, ухвалою суду від 09.05.2025 таку заяву залишено без руху зі встановленням максимально можливого відповідно до закону строку для усунення виявлених недоліків, а саме протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копія вказаної ухвали надіслана судом на адресу місця проживання позивача (згідно з позовоною заявою) та отримана ним.
30.05.2025 поштою до суду надійшла заява позивача, в якій останній висловлює незгоду з ухвалою суду від 09.05.2025, вказавши, що, на його думку, копія такої ухвали неналежним чином завірена, а саме не містить підпису судді під текстом такої ухвали. Відтак позивач таку ухвалу залишає без руху та просить надати йому належно оформлену ксерокопію оригіналу ухвали від 09.05.2025.
Вказану заяву суд розцінює як таку, що свідчить про небажання позивача виконувати ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.
При цьому суд зауважує, що відповідно до частини п'ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету ? рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Розділом XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 № 814 (далі ? Інструкція з Діловодства), визначені питання засвідчення та видавання копій судових рішень і документів.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Розділу ІХ Інструкції з Діловодства копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.
Пунктом 6 Розділу ІХ Інструкції з Діловодства копія судового рішення повинна відповідати оригіналу та може бути виготовлена у паперовій формі шляхом:
виготовлення ксерокопії з оригіналу судового рішення, яке знаходиться в матеріалах справи;
роздруківки електронного примірника судового рішення, оригінал якого збережений в АСДС, який містить електронні підписи відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги";
роздруківки електронного примірника судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі ? ЄДРСР) в режимі повного доступу.
Відповідно до абзаців третього, п'ятого-восьмого пункту 9 Розділу ІХ Інструкції з Діловодства у разі засвідчення з оригіналу електронного документу, збереженого в АСДС, проставляється відмітка "Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду".
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".
На копії документа зазначається найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені і прізвища, дати засвідчення копії.
Відмітка про засвідчення розміщується нижче реквізиту документа "Підпис".
Копія документа скріплюється відповідною печаткою суду.
Якщо копія у паперовій формі складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на три проколи, а на зворотному боці останнього аркуша скріплена підписом відповідальної особи апарату суду, засвідчена відбитком печатки суду, із відміткою "Всього в копії _____ арк.", посади та власного імені і прізвища відповідальної особи апарату суду. Допускається засвідчувати копії документів поаркушно (пункт 10 Розділу ІХ Інструкції з Діловодства).
Таким чином, оформлена та надіслана на адресу позивача поштою копія ухвали суду від 09.05.2025 відповідає зазначеним вимогам.
Крім того, суд враховує, що доводи позивача в цій частині ніяким чином не могли впливати як на сприйняття ним мотивів залишення позовної заяви без руху, так і на можливість усунення виявлених судом недоліків.
Тобто поведінку позивача та зміст його заяви від 30.05.2025 суд вважає проявом незгоди позивача з ухвалою суду про залишення позовоної заяви та його небажанням усувати недоліки заяви, про які у такій ухвалі зазначено.
Отже, суд констатує, що у встановлений судом строк позивач не усунув недоліків позовоної заяви та не виконав вимог ухвали суду від 09.05.2025.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
За правилами передбаченими частинами 5 та 6 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене і беручи до уваги те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути позивачеві на підставі вищезазначених положень закону.
Окремо суд зауважує, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Сторона, яка задіяна у судовому розгляді справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга статті 44 КАС України).
У пункті 37 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Суд вважає, що повернення позовної заяви позивачу у зв'язку з невиконанням ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Адже розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання вимог КАС, не передбачений положеннями процесуального законодавства. При цьому, на переконання суду, встановлені судом недоліки позовної заяви є суттєвими і у своїй сукупності перешкоджають можливості вирішити питання про відкриття провадження за цією позовною заявою.
Отже, рішення про повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала, разом з доданими до заяви документами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 02.06.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович