м. Вінниця
22 травня 2025 р. Справа № 640/1223/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Ткаченко С.О.,
представника відповідача: Колівошко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Позовні вимоги обгрунтовані незгодою позивачки з прийнятим відповідачем наказом від 21 грудня 2019 року № 2122ц про її звільнена з займаної посади прокурора та органів прокуратури.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року справа прийнята до провадження, встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 призначено розгляд справи №№640/1223/20 за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021 закрито підготовче провадження. Продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження. Встановлено сторонам строк для подання додаткових доказів по справі до 01.10.2021.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіній Наталії Володимирівні.
Ухвалою від 11.03.2025 адміністративну справу № 640/1223/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі прийнято до свого провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати суддею Жданкіною Н.В. одноособово за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.04.2025.
Крім того, вказаною ухвалою роз'яснено сторонам, що у відповідності до ч. 2 ст. 35 КАС України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Запропоновано учасникам справи у визначений судом строк надати додаткові пояснення по суті заявлених вимог чи заперечень щодо обставин, які стосуються предмету даного спору та які виникли за період розгляду даної справи.
Ухвалою від 21.03.2025 вирішено допустити участь позивачки та її представника, під час розгляду адміністративної справи № 640/1223/20, в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Протокольною ухвалою від 01.04.2025 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 29.04.2025.
29.04.205 справу було знято з розгляду в зв'язку з перебування головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 22.05.2025.
В судовому засіданні позивачка та її представниця підтримали заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив (том 2 а.с. 2-5, том 3 а.с. 194-197), заяви про зміну (доповнення) підстав позову (том 3 а.с. 10-12), заяви про подання пояснень та доказів (том 3 а.с. 65-68), клопотання про подання додаткових пояснень (том 3 а.с. 146-149, 170-173).
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (том 1 а.с. 162-167, 179-193, том 3 а.с 176-186), запереченнях проти відповіді на відзив (том 2 а.с. 11-14).
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.
ОСОБА_1 з 29.07.2010 по листопад 2019 року безперервно працювала в органах прокуратури України на різних посадах.
Зокрема, останньою посадою, яку займала позивачка (згідно з наказом Генерального прокурора України від 10.12.2019 № 1884ц) була посада прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України, звільнивши її з посади прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі Закон № 113-ІХ; тут і далі у редакції, яка діяла на дату видання спірного наказу), відповідно до пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
У жовтні 2019 року позивачкою на ім'я Генерального прокурора було подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
Проте, згідно з наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2122ц позивачка звільнена з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 24 грудня 2019 року.
Підставою для видання цього наказу стало рішення кадрової комісії № 2 від 10 грудня 2019 року № 19, відповідно до якого прокурор відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 неуспішно пройшла атестацію.
Поряд з цим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва № 640/4049/20 від 20.10.2020, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено та рішення кадрової комісії № 2 від 10.12.2019 про неуспішне проходження нею атестації, на підставі якого Генеральним прокурором видано наказ від 21.12.2019 № 2122ц про звільнення позивача з посади прокурора, визнано протиправним і скасовано.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №640/4049/20 вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2020 залишено без змін, а апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора - без задоволення.
В подальшому Офісом Генерального прокурора у справі № 640/4049/20 подано касаційну скаргу, яку 28.04.2022 залишено без задоволення постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Відповідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі № 640/4049/20 залишено без змін.
З огляду на протиправність рішення кадрової комісії № 2 від 10.12.2019 про неуспішне проходження нею атестації, що згодом було встановлено рішеннями судів в адміністративній справі № 640/4049/20, позивач також вважає протиправним прийнятий на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" наказ Генерального прокурора №2122ц від 21.12.2019 про її звільнення з органів прокуратури, в зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини урегульовані Законом України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), Законом України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 «Порядком проходження прокурорами атестації», затвердженим наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 «Порядком роботи кадрових комісій».
Законом №113-IX, який діє з 25.09.2019, статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною 5, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ визначені засадничі принципи реформи органів прокуратури. Так, згідно із пунктами 3, 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Пунктами 6, 7, 9, 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ (у редакції, чинній до 11.07.2021) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Згідно із пунктами 11 - 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав, в тому числі 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Аналіз вищенаведених положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для формування висновку про те, що передумовою для звільнення прокурора з підстав визначених п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" є прийняття кадровою комісією відповідного рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокурат.
В даному випадку, судом встановлено, що рішення другої кадрової комісії від 10.12.2019 №19 про неуспішне проходження ОСОБА_2 атестації, як передумови прийняття спірного у даній адміністративній справі наказу від 21.12.2019 № 2122ц про її звільнення позивача з посади прокурора, визнано протиправним і скасовано згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва №640/4049/20 від 20.10.2020, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 та Верховного Суду від 28.04.2022.
Таким чином, прийнятий на підставі зазначеного рішення оскаржений наказ підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню, як і похідні вимоги про поновлення позивачки на посаді.
В свою чергу, вирішуючи позовну вимогу щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в Офісі Генерального прокурора, суд виходить з наступного.
Звільнення прокурорів врегульовано спеціальним законодавством, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість його застосування прямо передбачено у спеціальному законі.
Оскільки Законом № 113-ІХ не врегульовано питання щодо поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тому застосуванню підлягають норми трудового законодавства.
Враховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Разом з тим суд ураховує, що Законом № 113-ІХ визначено безальтернативну умову переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим Законом і відсутність рішення про успішне або неуспішне проходження атестації не надає суду повноважень замість комісії визнати позивача таким, що успішно пройшов атестацію, як і не дозволяє суду дійти висновку про завершення цієї процедури для позивача.
У контексті наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що Офіс Генерального прокурора як орган державної влади зі статусом юридичної особи публічного права несе відповідальність за організацію і проведення в межах наданих йому повноважень відповідної атестації прокурорів.
В даному випадку, як вже було встановлено вище, звільнення позивачки з займаної посади та з органів прокуратури було зумовлено прийняттям другою кадровою комісією рішення від 10.12.2019 № 19 про неуспішне проходження ОСОБА_2 атестації.
При цьому, зі змісту зазначеного рішення кадрової комісії слідує, що позивачка успішно пройшла перші два етапи атестування, а саме: складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, проте не пройшла третій етап: співбесіду.
Відтак за встановлених у цій справі обставин Офіс Генерального прокурора має своїм обов'язком вжити належних заходів щодо забезпечення позивачці можливості пройти співбесіду з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Завершенням цієї процедури має бути відповідне рішення кадрової комісії, при прийнятті якого слід взяти до уваги висновки наведені Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні від 20.10.2020 прийнятому у справі №640/4049/20.
Отже за наведеного правового регулювання та обставин справи суд у цій справі вважає, що, оскільки процедура проходження атестації позивачкою не завершена, позивачку звільнено з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України, то поновлена ОСОБА_1 має бути саме на цій посаді, тобто на посаді, яку вона обіймала до звільнення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 640/26041/19, а також у постанові від 15 лютого 2022 року у справі №120/4824/20-а.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про незаконне звільнення позивача з 24.12.2019 відповідно до наказу Генерального прокурора від 21.12.2019 №2122ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України, який визнаний судом протиправним та скасований, тому ОСОБА_1 необхідно поновити на попередній посаді з 24.12.2019 з одночасним стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчисленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 та довідки Офісу Генерального прокурора від 13.02.2020 №21-249зп, з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Щодо позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати заробітної плати позивачу в період вимушеного прогулу, то суд зазначає наступне.
Положеннями частини 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як встановлено судом, позивачку звільнено з займаної посади з 24.12.2019, який в свою чергу є останнім робочим днем позивачки та за який нарахована та виплачена заробітна плата, у зв'язку з чим, саме з 25.12.2019 підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора заробітна плата за час вимушеного прогулу.
Тривалість днів вимушеного прогулу станом на день прийняття судом даного рішення складає 1385 робочих дня (з 25.12.2019 по 22.05.2025). Судом здійснено розрахунок у період з 25.12.2019 по 23.02.2022 з врахуванням святкових днів, з 24.02.2022 з дня введення воєнного стану по 22.05.2025 без врахування святкових днів).
Відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 13.02.2020 №21-249зп сума середньоденної заробітної плати складає 1411,31 грн.
Отже стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 22.05.2025 у розмірі 1954664,35 грн. (1411,31 грн. х 1385 робочих дня), з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Оскільки справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб є відповідно обов'язком роботодавця, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
При цьому, суд також враховує, що відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, підлягає до негайного виконання дане рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах сум стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2122ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України.
Поновити ОСОБА_1 в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України з 24.12.2019.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у порядку та за алгоритмом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100, за період 25.12.2019 по 22.05.2025 в сумі 1954664,35 грн (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот шістдесят чотири гривень 35 копійок), з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити судове рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та присудження виплати заробітної плати у межах сум стягнення за один місяць в сумі 31048,82 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Офіс Генерального прокурора, Генеральний прокурор (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна